Хто у Ніжині ведучий – молодець?

17 Січня 2020

4157

Поділитися:

Мабуть майже всі жителі Ніжина знають відповідь на це запитання. Креативний та творчий, яскравий, успішний, завжди на позитиві, улюбленець багатьох, ведучий – молодець Володимир Хоминець

ведучий, інтерв'ю, Володимир Хоминець

Мабуть майже всі жителі Ніжина знають відповідь на це запитання.

Креативний та творчий, яскравий, успішний, завжди на позитиві, улюбленець багатьох, ведучий – молодець Володимир Хоминець.

Журналісти сайту «Нежатин» зустрілися особисто із Володимиром і він розповів нам про перший досвід ведучого, курйозні моменти, про те, хто «затягнув» його у весільну тематику, а також поділився секретом – яке основне завдання ведучого.

Про все це детальніше у нашому інтерв’ю!

Доброго дня, Володимире. Ви вже далеко не перший рік відомий ведучий свят у нашому місті. Скажіть, а коли Ви зрозуміли, що вести свята – це Ваше? З чого все почалось?

Доброго дня. Почалося все ще зі школи – з театрального гуртка, де я був його активним учасником. Я навчався у Ніжинській школі №2, де у мене була класним керівником Ольга Миколаївна Мисник. Перші виходи на сцену – це були саме шкільні театральні вистави.

Потім був театральний гурток у Ніжинському ліцеї. Коли я прийшов навчатися на перший курс, наш класний керівник Василь Миколайович Сурков зібрав нас і каже: напишіть ваші побажання, тобто що ви хочете, аби було в ліцеї. Я написав: хочу театральний гурток. І от ми в ліцеї також ставили вистави та грали в КВН.

Потім у Ніжинському університеті (тоді він називався педагогічнйи інститут) я навчався на філологічному факультету і там з першого по п’ятий курс був ведучим майже всіх загальноуніверситетських заходів і брав участь у студентському КВН.

До речі, згадав, що саме в педагогічному інституті вперше з вуст викладача і поета Олександра Забарного прозвучала фраза: «Хто хлопчина молодець? – Володимир Хоминець» (так він жартівливо вітався зі мною). Тож, його сміливо можна назвати першим автором рекламного слогану.

Тобто все життя я був ведучим. Потім, коли відкрився нічний клуб «Космос», мене запросили бути там МС – ведучим дискотек.

Яким був перший досвід ведучого саме на весіллі?

Одного разу знайомі попросили мене провести весілля. Це був 2004 рік. Я зразу трохи вагався і думав, що не маю такого досвіду, але знайомі підтримали мене, сказали: нічого, зате у тебе є талант! Там був музикантом Дмитро Передній, який ще тоді запевнив мене, що проводити весілля – це моє покликання. От так він і «затягнув» мене у весільну тематику. А далі вже пішло: і Дні Народження, і відкриття магазинів, і корпоративи і т. д. І от, можу сказати, що все життя – я ведучий.

Говорять, коли людина починає робити перші кроки у кар’єрі – буває досить страшно. Приміром трясуться руки, хвилюєшся і т.д. Як у Вас?

Можу сказати, що буває і зараз таке. Наче ти все і знаєш, і нічого складного немає, але буває таке хвилювання, неначе виходиш проводити свято перший раз. Головне – володіти ситуацією, бути ведучим у прямому сенсі цього слова. Адже люди, коли відчувають «слабинку», вони починають вести себе, приміром, як діти в класі, які не слухають вчителя.

Якими якостями повинен володіти професійний ведучий?

Тут є певні принципи, яких я завжди дотримуюсь. Не треба ставити себе вище людей, а головне – правильно направити їх на те, щоб вони відпочили, а не сухо дотримуватись сценарію. Це основне завдання ведучого. Ти маєш відчути публіку і підлаштуватися під неї.

Багато хто вважає, що тамада – це не робота, а суцільні веселощі, розваги. Що скажете?

(Усміхається-авт.). Немає легкої роботи. Це робота дуже не легка. Працювати з людьми – завжди важко.

Коли, приміром, я був ведучим на «Космосі», де на тебе дивляться сотні очей, просто «витягують» з тебе енергію – було досить важко. Я робив так: вибирав 2-3 людей, від яких бачив позитив і віддавав їм свою енергію: посміхався, говорив, що вони класно танцюють і таке інше, а вони мені у відповідь посміхались і віддавали потік своєї позитивної енергії. Ось такий взаємозв’язок.

А на святах буває важко до того моменту, поки ти не знайдеш спільну мову з людьми.

Що найбільше запам’яталось, яке свято?

Їх дуже багато! Це різні тематичні весілля, приміром, я проводив оригінальне Гавайське весілля, вивчав певні фрази, таке собі нестандартне гуляння. Але те, що найяскравіше мені запам’яталось – це моє, власне весілля! ( Усміхається – авт.) І його вів Сребранець Віктор. Він тоді (і зараз також) був і є одним із найавторитетніших ведучих. Його сценарії я брав собі за основу, його можу назвати своїм вчителем.

А от, якщо немає настрою, (адже ми всі живі люди), чи можна подарувати море позитиву святкуючим?

Посмішка – і вперед! І це допомагає, інакше – не можна.

Траплялись курйози, імпровізація?

Курйози – постійно! Адже життя – завжди вносить свої корективи. Наприклад, років 10 тому, було весілля в одному із училищ нашого міста і через сильний ураган поламало дерева і як наслідок: світла немає. А весілля розраховано на 100 чоловік!

Випадково у мобільному телефоні була збережена мелодія – Марш Мендельсона. Я зустрів молодих на вулиці, під звуки телефонного маршу Мендельсона я провів їх до зали. Потім практично «перекрикував» перший стіл, надавав слово гостям. І от, перший стіл закінчився, потрібно рятувати ситуацію. Я провів підряд 9 конкурсів. А потім, як увімкнули світло, у мене вже пропав голос.

Скажіть, а манера святкування в Ніжині відрізняється від інших міст?

Звичайно відрізняється. Приміром, якщо брати поруч два села, то у кожному з них є свої традиції. Тому я завжди намагаюся уточнити: як саме прийнято проводити свято у них, яких традицій притримуються люди, що хочуть чути і бачити на своєму весіллі.

Найдалі, де я проводив весілля – це Івано-Франківськ. Там староста керує, гуляли весілля один день, але майже до самого ранку.

А взагалі, яка у вас, скажімо так, географія проведення свят: в яких містах, містечках, областях?

В основному – це Київ, Ніжин та прилеглі регіони. Буває, але рідко, коли я проводжу весілля по селах.

Цитата (девіз) по життю Володимира Хоминця?

Роби людям так, якби ти хотів, щоб робили тобі.

Спілкувалась Тіна Кошелевська
Фото з архіву