Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського вже давно вийшов за межі класичного музею. Це місце живої історії, сучасних інновацій і відкриттів. Про роботу музею, унікальні експозиції та майбутні проєкти на сторінці Facebook Ніжинської міської ради розповіла Тетяна Брязкало — т. в. о. директорки музею.
— Як історія увійшла у Ваше життя і стала його невід’ємною частиною?
— Історія – це одна з найважливіших галузей знань. І якщо людина не знає, хто вона, якими були її Батьківщина і предки й куди вона йде разом із країною, тоді виникає питання, хто взагалі ця людина. Моя думка така: хочеш бути повноцінним членом суспільства певної держави – маєш знати її історію, культуру і мову. Зазначу, що багато хто починає це усвідомлювати у більш зрілому віці. У 20 років історичні постаті й події не дуже захоплюють. А вже маючи достатні знання і життєвий досвід, ми починаємо цікавитися багатьма питаннями і шукати на них відповіді.
У цьому питанні багато що залежить від учителів і викладачів. Мені з ними пощастило. Моя вчителька історії у школі № 2 Валентина Іванівна Кашлюк – історик від Бога. Вона, як кажуть, на пальцях так пояснювала цей шкільний предмет, що він запам’ятався і полюбився. Далі – вивчення історії у ліцеї. Це були 1994-1996 роки, коли не було підручників, окрім праць Ореста Субтельного, Михайла Грушевського і Наталії Полонської-Василенко, коли ще не знали, яку історію викладати. Продовжила навчання в Ніжинському університеті, де вивчала спеціальність «Історія і народознавство». І викладачі вишу давали нам знання з історії, які ґрунтувалися на архівних джерелах. Історичний матеріал має бути обов’язково достовірним і доказовим, а базою для цього мають стати документи, археологічні пам’ятки й певною мірою свідчення очевидців. Тому лекції, наприклад, Петра Павловича Овдієнка з історичних подій 1917 року актуальні й досі, через майже 30 років, адже цей матеріал підготовлений безпосередньо на основі архівних джерел без домислів та інтерпретацій.
Після того були аспірантура Чернігівського педагогічного університету і майже 12 років роботи в Інституті архівознавства Національної бібліотеки ім. В. Вернадського. Восени 2016 року перейшла до Ніжинського музею на посаду головного зберігача фондів. А з квітня 2022 року, коли директора музею Геннадія Дудченка мобілізували до лав ЗСУ, тимчасово виконую обов’язки директора установи.0
— Поговорімо про музей. Які відділи він має?
— Їх сім: «Музей історії міста Ніжина», «Музей природи Приостер’я», «Музей Поштова станція», «Художній музей», «Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського», відділ фондів, а також відділ «Музей археології та історії підземного Ніжина». І цей останній відділ – наймолодший. Кількістю археологічних зон в Ніжині вражає. Це як відомі території – Ветхе, Горб, Магерки, так і фактично кожне подвір’я в історичному середмісті, де щовесни під час польових робіт знаходять якісь цікавинки. Археологічні розкопки у Ніжині тривали постійно за участі музейників і науковців Ніжинського державного університету спільно з Інститутом археології НАН України. Більш активне дослідження саме підземної частини міста розпочалося зі співпраці Дудченка Геннадія, Кедуна Івана та групи ентузіастів. Ця робота була дуже плідною: були виявлені підвали магістрату й торгових рядів на території між Миколаївським собором і Собором Всіх Святих. Також під час реконструкції Гоголівської знайшли рештки дерев’яної мостової XVIII ст., залишки старовинної бруківки і фундаменти будівель того ж часу. Роботи й здобутків стало багато, тому було вирішено виокремити цей відділ, який тісно переплітається з відділом історії Ніжина.
— Ви обійняли посаду директорки музею практично відразу ж після повномасштабного вторгнення. Якими Ви запам’ятали перші місяці роботи?
— Із 24 лютого 2022 року музей не працював. Були проведені всі необхідні (на той час і власними силами) роботи щодо убезпечення будівель музею та експонатів. За підтримки місцевої влади були ініційовані і здійснені роботи також щодо убезпечення пам’ятників М. Гоголю та Т. Шевченку. 4 травня 2022 року ми відкрили музей для відвідувачів, тоді було ухвалено рішення всі наші послуги зробити безкоштовними. І, відверто кажучи, ми навіть не очікували такого великого напливу охочих відвідати нас і психологічно розвантажитися. У цей час ми запустили дві виставки. Перша – ніжинського художника Олександра Кошеля «Палій кораблів». І вона якраз дуже зайшла, бо уже було інше інтерпретування її назви у світлі тогочасних подій. Згадую травень 2022 року, коли я проводила одну з перших екскурсій військовослужбовцям і хлопцям з ТРО. Вони прийшли з надією через 20 хвилин залишити цю залу, а залишилися майже на 4 години. Ми і плакали, і сміялися. Ми розмовляли про все, крім війни: про ці картини, про історію Ніжина і тих сіл та містечок, звідки були родом наші відвідувачі... Те спільне з ними фото стало для мене декларацією перемоги, тому що тоді, у травні 2022 року, дивлячись на них, я зрозуміла: все буде добре. Їхній запал і віра у перемогу були непереможні.
Наступна – виставка карикатур і шаржів з військової тематики на початку літа 2022. Чому саме вона? Бо народ, який сміється навіть у такий важкий час, – непереможний. Назва виставки «Ассоль уже не та» пов’язана з відомою карикатурою одеського художника-карикатуриста Віктора Джеваги. І це зображення дівчини, яка стоїть на березі моря та цілиться зі зброї в корабель з червоними вітрилами та триколором, уособлювало почуття кожного з нас. Ця виставка викликала захоплені відгуки дітей і дорослих, адже без посмішки залою не можна було ходити.
Із весни 2022 року значно зросли відвідуваність і кількість екскурсій. Але упродовж цих років ми працюємо з дотриманням безпекового протоколу і під час тривог послуги не надаємо. Разом з тим ми весь час шукаємо нові форми спілкування, щоб і надалі зацікавлювати наших відвідувачів.
— Ніжинський музей – це і місце досліджень, і простір для спілкування. Про які напрями роботи Ваших співробітників можете розповісти?
— У 2023-2024 роках за підтримки управління освіти і Ніжинської міської ради ми проводили низку цікавих заходів для дітей, які відвідували шкільні літні майданчики. Це для нас, музейників, стало викликом. Діти теж стають вибагливими, хочуть чогось цікавого, а не просто екскурсії. Саме тоді була реалізована ціла серія навчальних заходів і розвивальних майстер-класів, які пройшли з дітками на ура. Школярі вивчали техніку малювання на воді, вели археологічні розкопки і знаходили намистинки, черепки глиняного посуду, грали у гру «Два капітана» і багато іншого.
Тоді ми ще опановували ці нові форми роботи, а зараз мої колеги вже активно проводять такі інтерактивні заходи із залученням як дорослих, так і дітей. І хоча ми їх називаємо майстер-класи, але це повноцінні культурно-просвітницькі заходи. Для їх підготовки потрібно опрацювати великий пласт матеріалу, визначити концепцію заходу, цільову аудиторію і зробити його цікавим для всіх відвідувачів усіх вікових категорій. Я намагаюся брати участь у всіх майстер-класах (випробую на собі): це і писанкарство, і дряпання на глині, і наскельний живопис на камінні, і духмяні лікарські рецепти, і виготовлення ляльки-мотанки...
Користуючись нагодою, анонсую відновлення ще однієї цікавинки – майстер-класу з гончарства. Завдяки нашим партнерам ми змогли купити гончарний круг і глину як витратний матеріал для роботи на ньому. Робота з глиною, як свідчить психологічна практика, заспокоює, розслабляє і повертає до генетичної пам’яті. Тож після потепління ми вже чекатимемо всіх охочих випробувати себе у гончарстві.
Також колектив повністю відновив наукову роботу з дослідження історії міста, подій і постатей, а також представлення її результатів на міжнародних та всеукраїнських конференціях. Вже стало традицією що два роки проводити у Ніжинському музеї Спаські читання. У 2022 році вони пройшли в онлайн-форматі, у 2024 році це вже був змішаний формат. До нас онлайн долучилися друзі з Українського музею в Австралії, багато гостей прихало з різних куточків Чернігівщини та України. Це було живе спілкування, за яким ми так скучили. І, звичайно ж, наші співробітники активно долучаються до конференцій, які проводять наші друзі й партнери в Україні та за її межами.
Зараз ведеться велика робота з підготовки багатотомної енциклопедії з історії Ніжина – це події, дати й особистості рідного міста. Наш колектив об’єднала ця важка, клопітка і відповідальна робота, і навесні вже плануємо презентувати перший том – майже 500 статей на букви А–З. Це велике досягнення музею та його авторів. Вдячна і колегам з інших установ, які нам допомагають у цій роботі. Паралельно з цим кожний відділ і кожен співробітник веде свою наукову роботу з певної історичної тематики. Зокрема, зараз ми готуємося до визначної події – відзначення 400-річчя надання Ніжину магдебурзького права, що зумовило економічне зростання і бурхливий розвиток міста.
Якщо є наукова робота, має бути і представлення видань за її результатами. Що два місяця у нас точно відбувається презентація або наших видань, або партнерів. Дякуємо друзям за це. Завдяки такій співпраці ми не лише дізнаємося про їх напрацювання, а також маємо змогу ознайомити інші регіони із здобутками наших співробітників. Зокрема, щороку виходять музейна газета «Ніжинські старожитності» та журнал «Ніжинська старовина».
Продовжується і традиційна форма нашої роботи – виставкова діяльність. Вона активно реалізується у відділі «Художній музей», де презентуються роботи митців як із Ніжина, так і з інших регіонів України. У інших відділах презентуються виставки, які відповідають тематиці їх роботи. За минулий рік у музеї відбулося більше 25 виставок.
Зазначу, що музей працює без вихідних, адже ми завжди раді відвідувачам.
— Розкажіть про Ваших колег.
— Наш колектив – це досвідчені спеціалісти й молоді перспективні фахівці. Дехто працює тут уже понад 30 років. Вони поважні й мудрі, виважені й компетентні, багато чого вже бачили і ще більше знають. Також протягом останніх трьох-чотирьох років до нас прийшла молодь. Молоді музейники привнесли свою активність, вони ініціативні й креативні, їм подобається працювати у цій сфері і набувати досвіду.
— Ніжин туристичний заслуговує окремої сторінки. То чим зацікавить наше місто численних гостей?
— Ми всі відкриваємо нові місця через події, архітектуру й постаті. Проблема наших мешканців – їх думки «А що у нас цікавого?» Але туристи бачать Ніжин по-іншому, і він давно їх приваблює. Зазначу, що географія наших гостей дуже розширилася саме завдяки схвальним відгукам про наше місто тих, хто його вже відвідав. Звичайно, наш бренд і візитівка – ніжинський огірок. Але гості знають його лише у скляній банці. Під час екскурсій вони дізнаються, що він з’явився тут у ХVII столітті і з якими історичним подіями та постатями це пов’язане. Із 2023 року ми запустили екскурсійну атракцію «Місцями ніжинського огірка», де екскурсоводом є огірок. Вона подобається, адже історія міста подається у досить незвичній формі. До повномасштабного вторгнення у нас було багато цікавих форматів: Музейна ніч, вечірні екскурсії зі смолоскипами… Зараз вони призупинені.
Що ще дуже вражає наших гостей – це кількість церков. Коли вони приїжджають до Ніжина, мало хто очікує такої концентрації храмів на невеликій території. До того ж наше місто стало одним із рекордсменів України за найменшою відстанню між церквами. Йдеться про дуже близьке розташування (лише кілька метрів) між Михайлівською церквою і Собором Всіх Святих, і це вкотре підкреслює велику насиченість Ніжина релігійними спорудами. Зазначу, що популярним є релігійний туризм, спрямований на відвідування саме релігійних споруд нашого міста. Приїжджають до Ніжина і некрополісти. Їх цікавить старе Троїцьке кладовище, яке на сьогодні містить одні з найдавніших поховань міста.
Наших гостей дивує насиченість маленького міста багатством постатей і подій: у Ніжині відбулася Чорна рада, тут можна відвідати церкву, де трапилася історія з Вієм та сплячою панночкою, і побачити загадкове Ніжин-озеро, нашими вуличками ходили Шевченко, Глібов і Гоголь, тут народилася Ольга Хохлова, дружина Пабло Пікассо... А наскільки тісно пов’язана з Ніжином постать геніальної Марії Заньковецької!
Не варто забувати і про Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. Він є одним із найстаріших навчальних закладів України. І коли ми розповідаємо, що відомі київські університети були побудовані пізніше за нього, на нас дивляться із подивом і перепитують, не вірячи. Вражають музейний комплекс університету, картинна галерея, музей рідкісної книги.
Ніжин компактний, тому деякі гості висловлювали думку: «Дві години – і ми все обійдемо». А ні… Це день чи два. Ти гуляєш вулицями, дихаєш цим повітрям, відкриваєш цікаві локації, а кав’ярні на Гоголівській додають домашньої атмосфери і затишку… Я не чула жодного негативного або байдужого відгуку від гостей нашого міста. Був час, коли ми презентували Ніжин на туристичних виставках. І на рівні з потужними гігантами наше місто викликало велику зацікавленість туристичних агенцій. А це ознака того, що вони бачать наш потенціал у цій сфері.
— Чому нашим мешканцям, які ще жодного разу не відвідували музей, варто зайти до вас?
— Буває, ніжинці приходять до музею просто послухати і поговорити. І багато хто потім виходить від нас зі словами: «А що, це дійсно було у Ніжині?», «Як цікаво!» і «Чому нам раніше про це не розповідали?» Кожна наша екскурсія – це цікавий діалог між співробітниками музею і відвідувачами незалежно від їх віку, адже нам є про що проговорити. Ніжин – як та старовинна шафа. Відкриваючи її, ти щоразу знаходиш щось нове: від кінного трамваю до електрифікації. Навіть я, вирушаючи на екскурсію своїх співробітників, завжди чую щось нове. Тож усім нам, його мешканцям, треба розширювати знання про рідне місто – стародавнє, цікаве й різнопланове.
Як повідомляв MYNIZHYN, у межах проєкту «Інклюзивний простір в музеї» співробітники відділів Музею історії Ніжина та Музею археології та історії підземного Ніжина НКМ імені Івана Спаського провели ще один цікавий захід – пізнавально-навчальну гру «Відчути світ на дотик». Цього разу учасниками стали допитливі учні 4-Б класу Ніжинської гімназії № 2.
