2026 рік не за горами — час, коли українські виробники зобов’язані перейти на утримання птиці в клітці відповідно до євростандартів. Європа цей етап уже пережила: хтось зміцнив свої позиції на ринку та став іще успішнішим, а дехто й втратив бізнес, бо не зміг фінансово витягнути таку модернізацію. Що чекає на вітчизняну галузь птахівництва, і як можна зробити цей перехід полегшеним?
2026 рік не за горами — час, коли українські виробники зобов’язані перейти на утримання птиці в клітці відповідно до євростандартів. Європа цей етап уже пережила: хтось зміцнив свої позиції на ринку та став іще успішнішим, а дехто й втратив бізнес, бо не зміг фінансово витягнути таку модернізацію. Що чекає на вітчизняну галузь птахівництва, і як можна зробити цей перехід полегшеним?
“На ці питання можна дивитися двояко: перший шлях — сидіти і плакатися, нарікаючи на всі вимоги й законодавство, другий — зрозуміти, що перехід на збагачену клітку — це не лише вимога ринку, а й реальний шанс підвищити продуктивність виробництва та зменшити ризики”, — розмірковує Іван Муржа, співвласник компанії VADA, яка спеціалізується на обладнанні для птахівництва і тваринництва.
Зрозуміло, що чи не найголовніша складова у цьому питанні — це фінансування. Бо якщо у великих пташниках із цим ще хоч якось можуть впоратися, то малі і середні підприємства розводять руками.
Давайте все ж розглянемо переваги євроклітки, і чому її європейці так активно пропагують. Зовні вона нагадує традиційну батарею, але всередині там геть інше наповнення. Порівняйте лише її площу: на одну курку тут припадає вже 750 см² проти 550 см² у звичайній. Крім того, її оснащення враховує сідала та гнізда для природної поведінки, зони для піщаних ванн, де птиця може чистити пір’я і зручний доступ до корму й води для усіх особин. У такому просторі курка почувається комфортніше, а це впливає як на її яйценосність, так і на якість яєць.
А оскільки українські виробники яєць прагнуть вийти на європейські ринки, то без збагачених кліткових систем їм цього не вдасться зробити. Тому, тут хочеш-не хочеш, а доведеться погодитися з цими вимогами і планувати модернізацію пташників.
Як же полегшити цей перехід до євростандартів? “На мій погляд, краще починати з малого, тобто з одного корпусу — протестувати обладнання, навчити персонал, відпрацювати систему догляду за птицею. Це дозволяє уникнути дорогих помилок, зрозуміти слабкі місця та поступово адаптувати технологію під реальні умови ферми. Коли процес буде налагоджений і результати підтвердять очікування, можна масштабуватися на решту пташників без зайвого ризику,” — рекомендує Іван Муржа.
По-друге, обладнання краще обирати, сервіс якого знаходиться в Україні, тоді ремонт буде відбуватися швидше, без зупинки виробництва. По-третє, залучати інженера на етапі проєктування. “Найдорожчі помилки робляться ще на папері, коли батареї встановлюють у приміщенні без урахування вентиляції чи розташування, — наголошує співвласник VADA. — Виробникам потрібно зробити перш за все технічний аудит своїх пташників: оцінити вентиляцію, освітлення, стан будівель тощо. Це дає повну картинку щодо реальних обсягів потрібних інвестицій”.
Основна порада у цьому питанні від інженерів компанії VADA — не копіювати чужий досвід, а шукати рішення під свою птахоферму та власні цілі. А з досвідченими спеціалістами це зробити завжди легше, простіше й ефективніше. Інакше може бути, як у народній приказці: “Скупий платить двічі”.