Радимо прочитати: три книги, які навчать казати "ні"

Що мотивує нас виявляти нечувану сміливість, жертвувати життям заради цінностей та інших людей? Невже бажання дізнатися правду, потреба висловитися протест і за будь-яку ціну домогтися свого? Автори цих книжок у добірці Ігоря Бондаря-Терещенка дають відповіді на це та інші запитання, - повідомляє tsn.ua.

Що мотивує нас виявляти нечувану сміливість, жертвувати життям заради цінностей та інших людей? Невже бажання дізнатися правду, потреба висловитися протест і за будь-яку ціну домогтися свого? Автори цих книжок у добірці Ігоря Бондаря-Терещенка дають відповіді на це та інші запитання, - повідомляє tsn.ua.
 

Роман Клочко. Невидима битва. Як дисиденти боролися за незалежність України. – К. Віхола, 2023

Автор цієї книжки недаремно зауважує, що більшість дисидентів боролися за "покращення" радянського режиму, і це не дивно, адже вони були частиною системи, і не знали інших шляхів боротьби. Їхні попередники – ті самі "вороги народу", які отримували за часів Сталіна 25 років таборів, боролися не поетичним словом, а зі зброєю в руках, але їх майже не залишилося живих і здорових. Натомість дисиденти – проти тієї самої радянської машини терору – обрали більш "демократичні" методи спротиву. 

"Діяли вони здебільшого ненасильницькими методами, - підтверджує автор: - виготовляли й поширювали твори з критикою радянського ладу, писали звернення до радянських органів влади й міжнародних інстанцій. По-друге, через жорсткий контроль радянської влади над ЗМІ дізнатися я більш-менш об'єктивну інформацію про дисидентів пересічні громадяни могли хіба що з передач західних радіостанцій, які нещадно глушилися, а офіційна пропаганда представляла їх як купку невдоволених радянським ладом маргіналів".

Тим не менш, режим відповідав цим "маргіналам" тюрмами, таборами й психіатричними лікарнями, але повністю знищити цей опір так і не зміг. Попри всі зусилля пропаганди та фактично фізичне знищення дисидентів, вони продовжували боротися і лякати радянську владу. Тож у своїй книжці автор розповідає історію дисидентів, історію українського визвольного руху, який тривав від середини 1950-х до другої половини 1980-х: ОУН і шістдесятники, Іван Дзюба та Левко Лук’яненко, Василь Стус і Вячеслав Чорновіл, протести, арешти й табори.

Христина Козловська. Відступники. - Івано-Франківськ: Гравітація, 2023

У психологічному романі, що іноді межує з відвертим трилером, змальовано ідеальний світ майбутнього. Світ без запахів, без почуттів, без випадковостей та спонтанностей. Батьки головного героя Оріана, живуть окремо, сам він, тридцятип’ятирічний журналіст, не поспішає одружуватися, вважаючи, що має ще десять п’ятнадцять років. Світ антисептиків, захисних масок та костюмів. Світ без любови, пристрасті та мистецтва. Чи потрібен він вам? Якщо ні - тоді варто вирушати у мандрівку і шукати тих, кого це так само не влаштовує і хто зміг чинити опір цьому ідеальному світові. Адже вони існують – навіть у такому суспільстві. І нехай "відступників", які живуть в горах, ловлять, дезінфікують і приміщують в ізоляторах, але одного разу наш герой випадково побачив в автобусі з виловленими "дикунами" маленьку дівчинку, яка всміхнулася йому. Як тепер жити із цим, коли навіть найближчі друзі пропонують забути про це, як про випадкове видіння? Що робити рафінованому інтелігентові з жорстокістю цього світу? "Що би ви не обрали, будьте обережні: створення нового світу у рукавичках може бути небезпечним для вашого здоров'я", - попереджає нас анотація до цього роману. І хоч революції, як допіру нас застерігали, не робляться в білих рукавичках, але у випадку з романом Христини Козловської "Відступники" це вдалося-таки здійснити.

"І ось знайшлося кілька божевільних, які вирішили позбутися захисту, - дізнаємося ми подробиці, - засіли собі десь у горах, подалі від цивілізації, і вирішили проводити експерименти над своїми тілами та душами. І до чого це призвело? Із кількох їх тепер стали сотні! У тих нелюдських умовах вони народили дітей, які навіть не знають, що таке захист, які навіть в очі не бачили маски, не те щоб носити її!" Бажаєте у всьому цьому розібратися? Не хочете такої долі і такого "ідеального" світу для своїх дітей? Тоді мерщій за читання цього роману, щоби дізнатися, як бути далі, щоб вберегти своє майбутнє.

Марія Сердюк. Геть! Твоє право на протест. – К.: Моя книжкова полиця, 2023

Ця книжка недаремно називається саме так, адже "Геть!" - вигук, знайомий усім українцям. Він починає зміни в країні, стає рушієм революцій та зрештою допомагає досягти справедливості. Уміння висловлювати протест - суперсила нашого народу, у чому вкотре нас переконує авторка. Зокрема у своїй книжці вона пояснює виникнення гасел на зразок "Кучму – геть!" і "Так!" часів Помаранчевої революції. Бо саме так нам вдається відстоювати власні ідеї та переконання - інколи навіть ціною власного життя. Ця книжка дає відповіді на важливі запитання. Чому суспільству потрібні протести? Чому вони є рушійною силою змін у державі? Чому важливо вміти казати "ні"? Як діти можуть виражати свою волю? Які бувають види протестів? Та ще чимало всього іншого, що потрібно знати про те, як влаштувати протест. "Культурний протест, - нагадує авторка, - зазвичай є реакцією на подію в культурному житті, яка викликає естетичне обурення населення. Часто вираження незгоди також проявлялося як культурний продукт чи явище. Творчість – один з інструментів культурного продукту". Зокрема у цій книжці про такі речі - просто, зрозуміло, лаконічно. Наприклад, про самвидав. "Самвидав - так називалися книжки, газети і журнали, які письменники і журналісти видавали самотужки". Або про цензуру.

"У СРСР панувала дуже жорстка цензура, адже влада розуміла, що культурні діячі є ініціаторами та активістами більшості протестів. Перед публікацією будь-якого тексту його мали передати на вичитку спеціальній комісії, щоб та перевірила, чи все відповідає нормам. І тільки тоді текст дозволяли друкувати".

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: