Психологи визначають кілька ознак, які можуть вказувати на те, що жінка в майбутньому стане проблемною свекрухою або тещою. Перше, на що варто звернути увагу — це її стиль спілкування з дітьми. Якщо вона постійно контролює їх, критикує їхні рішення та намагається нав’язати свою думку, це може бути тривожним сигналом.
Психологи визначають кілька ознак, які можуть вказувати на те, що жінка в майбутньому стане проблемною свекрухою або тещою. Перше, на що варто звернути увагу — це її стиль спілкування з дітьми. Якщо вона постійно контролює їх, критикує їхні рішення та намагається нав’язати свою думку, це може бути тривожним сигналом.
Про це пише Наша Мама.
1. Говорити “ми” про дитину старшу за 3 роки
Вираз “ми” стосовно дитини часто використовується батьками, особливо коли дитина ще маленька та потребує постійної допомоги та підтримки. “Ми покакали”, “ми пішли гуляти” – ці фрази є звичними у спілкуванні з немовлям, адже воно ще не усвідомлює себе як окрему особистість. Проте, коли дитина стає старшою, важливо поступово змінювати стиль спілкування та визнавати її автономію. Після трьох років дитина починає активно розвивати свою ідентичність, і використання “ми” може заважати цьому процесу. Замість того, щоб говорити “нам треба зробити уроки”, краще сказати “тобі треба зробити уроки”, підкреслюючи тим самим відповідальність дитини за власні дії. Здорова сепарація від дитини є важливим етапом у розвитку здорових стосунків. Батьки повинні дозволити дитині відчути себе окремою особистістю, зі своїми власними бажаннями, думками та потребами. Використання “ми” може створювати відчуття злиття з дитиною, що ускладнює процес її самоідентифікації.
2. Бути невисокої думки про молодь
Часто можна почути думку, що сучасна молодь вже не та, що була раніше. Старше покоління нарікає на те, що молоді люди стали меркантильними, втратили моральні цінності та інтерес до справжніх почуттів. Їм здається, що молодь живе лише для задоволення власних потреб, не думаючи про наслідки своїх дій. Особливо гостро критикують ставлення молоді до стосунків. Багато хто вважає, що для сучасних молодих людей партнер – це лише тимчасовий варіант, і вони не готові до серйозних, довготривалих стосунків. Їм здається, що молодь легковажно ставиться до шлюбу та сім’ї, віддаючи перевагу швидкоплинним романам. Старше покоління часто порівнює сучасну молодь зі своїм власним минулим, вважаючи, щo тоді люди були більш щирими, порядними та відповідальними. Їм здається, що раніше молодь більше цінувала дружбу, кохання та сімейні цінності. Вони згадують часи, коли люди були більш відкритими та доброзичливими один до одного. Звичайно, кожен має право на власну думку, і критика старшого покоління також має право на існування. Проте, важливо пам’ятати, що кожне покоління має свої особливості та цінності. Можливо, сучасна молодь просто по-іншому дивиться на світ та стосунки, і це не означає, що вони гірші за попередні покоління.
3. Вважати свою дитину найкращою
Для кожних батьків їхня дитина – найкраща, найідеальніша, особлива. Це безумовна любов, яка не потребує доказів та порівнянь. Батьки щиро вірять в унікальність та неповторність своєї дитини, вважаючи її найталановитішою та найздібнішою. Звісно, іноді батьки можуть порівнювати свою дитину з іншими дітьми, але це скоріше робиться для того, щоб підкреслити її особливості та переваги. У глибині душі вони завжди впевнені, що їхня дитина – найкраща, і ніхто не може з нею зрівнятися. Часто батьки ідеалізують свою дитину, приписуючи їй ті якості, які, можливо, ще не повністю розвинені. Проте, це не є навмисним обманом чи самозаспокоєнням. Це скоріше прояв безмежної любові та віри у потенціал своєї дитини. Батьки бачать у своїй дитині найкращі риси характеру та здібності, і це допомагає їм підтримувати та надихати її на досягнення успіху.
4. Вірити, що ваша дитина завжди буде дитиною
Для батьків їхні діти завжди залишаються дітьми, навіть коли ті стають дорослими та самостійними. Це природно, адже батьківська любов – це особливе почуття, яке не залежить від віку дитини. Батьки завжди будуть бачити у своїх дітях маленьких хлопчиків та дівчаток, яких вони колись тримали на руках та вчили першим крокам.Проте, з часом батькам буває важко змиритися з тим, що їхні діти виросли та стали незалежними. Їм хочеться оберігати їх від усіх негараздів та проблем, як це було в дитинстві. Батьки часто продовжують ставитися до своїх дорослих дітей, як до маленьких, даючи їм поради та настанови, навіть якщо ті про це не просять.Іноді батьки можуть навіть не усвідомлювати, що їхнє надмірне піклування та контроль можуть обмежувати свободу їхніх дорослих дітей. Діти мають право на власне життя, на свої помилки та рішення. Вони повинні самі обирати свій шлях та вчитися на власному досвіді.Замість того, щоб намагатися контролювати життя своїх дорослих дітей, батькам варто навчитися підтримувати їхні рішення та поважати їхню незалежність. Важливо пам’ятати, що батьки завжди будуть для своїх дітей опорою та підтримкою, але вони не повинні заважати їм жити своїм власним життям.
5. Жодних секретів від мами
Багато батьків вважають, що між ними та їхніми дітьми не повинно бути жодних секретів. Вони прагнуть до того, щоб діти розповідали їм абсолютно все, що відбувається в їхньому житті. Це прагнення до відкритості та довіри є зрозумілим, адже батьки хочуть бути впевненими в тому, що їхні діти знаходяться в безпеці та отримують необхідну підтримку.Проте, важливо пам’ятати, що кожна людина, незалежно від віку, має право на особистий простір та конфіденційність. Діти також потребують цього простору, щоб відчувати себе незалежними та самостійними. Вони мають право на власні думки, почуття та переживання, якими вони не завжди готові ділитися з батьками.Батьки повинні з повагою ставитися до особистого простору своїх дітей та не наполягати на тому, щоб вони розповідали їм все до найдрібніших деталей. Важливо будувати стосунки на довірі та взаєморозумінні, створювати атмосферу, в якій діти будуть почуватися комфортно та безпечно, щоб ділитися своїми думками та переживаннями тоді, коли вони будуть до цього готові.Звичайно, батьки повинні бути уважними до своїх дітей та цікавитися їхнім життям. Проте, важливо навчитися знаходити баланс між відкритістю та особистим простором дитини. Не варто вдиратися в її особистий простір без дозволу та наполягати на тому, щоб вона розповідала все, що відбувається в її житті. Тим більше коли дитина вже є дорослою.
Як повідомляв MYNIZHYN, ми всі хочемо більш хоробро протистояти викликам нашого життя. Хитрість полягає в тому, щоб з’ясувати, як це зробити, коли ми потрапляємо у власний страх, стрес, сумнів або занепокоєння. Легко говорити про сміливість, коли ми відчуваємо себе мотивованими, і важче, коли ми стикаємося зі страшним діагнозом, переживаємо розлучення або прагнемо зробити перший крок в ім’я великої мрії.