Вчора у Ніжині відбулося чергове засідання у справі прилуцького вбивці

— На всіх судах я питала його: за що убив Наташу? Це питання нас досі мучить. Він каже, що була п'яна, приставала. Гад. У крові Наташі не було й грама алкоголю, а він оскверняє її пам'ять.

 

Наталія Дядя жила у Прилуках із сином Андрієм. Батьки та сестра Вікторія мешкають за два будинки.

 

— Наташа була дуже тихою, домашньою, — згадує мати. — Навіть говорила дуже тихо. У 19 років вийшла заміж, родила Андрійка. Як йому було 10 років, Ігор покинув її, пішов до іншої. Наташа дуже його любила, до останнього надіялася, що вернеться. З Ігорем зберегла нормальні стосунки, на аліменти не подавала. Колишня свекруха Наташу любила, — згадує Людмила Григорівна. — За ці всі роки дочка так і не влаштувала своє життя. Дім, робота. На всі дні народження і свята приходила з Андрюшею до нас. Усе було добре. Якраз перед убивством влаштувалася в юридичний відділ підприємства "Пожмашина", проходила іспитовий.

 

У лютому Наталія Дядя познайомилася з Віктором Новіковим. Він родом із села Боршна Прилуцького району, живе в Києві. Листувалися, зідзвонювалися. Кілька разів зустрічалася, коли чоловік приїздив до батьківської хати.

 

— Наташа так хотіла наладити своє життя, — продовжує Людмила Григорівна. — Не хотіла лишатися сама. Андрійко якраз закінчував школу, думав їхати вчитися. Наташа не знала, що Вітя жонатий.

 

За кілька годин до загибелі Наталія Дядя спілкувалася з матір'ю телефоном.

 

— Поговорили про те про се. Я саме ліпила пельмєні для Віти (другої доньки. — "ГПУ"). А вранці 8 квітня дзвоню — "Звонок закончен". Аж тут Віта: бігом біжи до Наташі. Я — туди. Донька лежить у передпокої в калюжі крові. Лікарі стоять і нічого не роблять. Її знайшов Андрюша. Прибіг із школи й побачив.

 

На тілі жінки правоохоронці нарахували 18 ран, шість ударів тупим предметом. На обличчі й колінах — синці. Порвана білизна лежала біля дивана. Із квартири зникли два мобільні телефони Наталії. У день похорону вбивцю затримали.

 

— Його взяли, коли їхав із роботи, — плаче Людмила Григорівна. — Знайшли в нього й Наташин телефон. Другого він устиг продати аж двом співробітницям.

 

23-річний Віталій Новіков — племінник Віктора Новікова. Його мати — власниця мережі магазинів "Шпилька" у Прилуках. Через непорозуміння з нею Віталій жив у дідовій хаті в Бошні, куди навідувався дядько.

 

— Ми ніколи його раніше не бачили. У Бошні він познайомився з Наташою, вона йому дуже сподобалася. Була стрункою, слідкувала за собою, мала нарощені нігті, виглядала молодшою. Але вона не дивилася на нього, бо ж молодший на 13 років. Того вечора він спеціально прийшов її добиватись. Розказав, що дядько Вітя має жінку. Але Наташа все одно відмовила.

 

Родичі Наталії вимагали найсуворішого покарання для Віталія.

 

— Як мама з адвокатом його тільки не витягували, — розказує Людмила Григорівна. — Спочатку хотіли зробити розумово відсталим. Але як, коли він закінчив школу, ПТУ, здав на права. Працював на залізниці, двічі на рік проходив медкомісію. Потім казали, що він приймав участь у якихось змаганнях, переміг у конкурсі "Містер посмішка". В останньому слові сказав: прошу дати мені менше. Ні визнання провини, ні розкаяння.

Але не зважаючи на все 7 жовтня Прилуцький міськ­районний суд оголосив вирок Віталієві Новікову — довічне позбавлення волі за зґвалтування і вбивство з особливою жорстокістю. Зобов'язав виплатити родичам загиблої 657 тис. грн за завдану шкоду.

Про те на даний вирок суду, була подана апеляція. Через відсутність судді у Прилуках було прийнято рішення перенести суд у Ніжин, де за останній час відбулося вже декілька засідань, але рішення так ще і не було прийнято. 

Мітингувальники,  які прийшли під стіни суду  з вимогою належного покарання, стверджують, що родичі підсудного намагаються, зменшити вирок вбивці будь яким шляхом у тому числі не законним, але вони цього не допустять і добються довічного увязнення для вбивці.