Пацієнти відділення гемодіалізу Ніжина б'ють на сполох

Амбулаторне відділення гемодіалізу Ніжина для хворих на хронічну ниркову недостатність ІІІ–IV ступеня — філія Обласної лікарні. Відділення було відкрито у липні 2011 року і рятувало життя хворим, коли нирки вже відмовляються очищати


Амбулаторне відділення гемодіалізу  Ніжина для хворих на хронічну ниркову недостатність ІІІ–IV ступеня — філія Обласної лікарні. Відділення було відкрито у липні 2011 року і рятувало життя хворим, коли нирки вже відмовляються очищати організм. Тоді кров очищують штучно.

Нині пацієнти відділення стверджують, що воно знаходиться в критичному стані.

Крик душі – інакше не можна назвати – пост у мережі Фейсбук Petro Grytsay:

Ми, інваліди 1 групи, пацієнти відділення гемодіалізу міста Ніжина б'ємо на сполох, бо рівень смертності пацієнтів, - наших колег по нещастю, останнім часом катастрофічно зріс.

Ми все ще маємо надію, що влада почує нас, перестане "годувати" обіцянками і нарешті зробить все можливе, аби забезпечити хворих кваліфікованим лікуванням на сучасних апаратах гемодіалізу, а не на тому металобрухті (INNOVA), котрий давно виробив свій ресурс і постійно ламається, наражаючи на небезпеку пацієнтів.

Така ситуація неприпустима, бо від цього у значній мірі залежить якість очищення крові та зрештою життя пацієнтів. Раніше нам казали, що у Чернігові для нашого відділення стоять 16 нових апаратів гемодіалізу, котрі скоро будуть встановлені у новому приміщенні відділення. Аж ось нещодавно повідомили, що тих апаратів немає і ніби ніколи не було… Це що, такі жарти з пацієнтами, чи ті апарати все ж існували і тепер десь успішно працюють? 

Але головна біда нашого відділення - це відсутність лікаря-нефролога. Дистанційні консультації лікарів обласної лікарні абсолютно не вирішують проблеми, бо часто при різкому погіршенні самопочуття хворих під час процедури необхідне негайне втручання лікаря-фахівця, а не розмови із Черніговом по телефону.

Можливо, це і є причиною високої смертності пацієнтів відділення? Медсестри нашого відділення добросовісно виконують свої обов'язки, як можуть підтримують нас, ми дуже вдячні їм, але вони не можуть замінити лікаря. Коли у нас була завідуючою відділенням Куціянова Оксана Миколаївна, висококласний лікар-професіонал, ми почували себе захищеними і жахливі втрати пацієнтів були мінімальними. Вона постійно слідкувала за станом кожного хворого, оперативно корегувала параметри гемодіалізу, попереджувала негативний розвиток хвороби, направляла до профільних лікарів. За сімейними обставинами вона повинна була виїхати із міста, і от тепер ми маємо ту сумну ситуацію.

Нам ніби обіцяють лікаря у відділення через два роки, але якщо лише у цьому році ми вже втратили 9 пацієнтів, то що буде через два роки?! Потрібно вже зараз бити на сполох, приймати якісь термінові заходи, а не заспокоювати хворих порожніми обіцянками.

Кажуть (практично шантажують), що коли ми і далі будемо обурюватись, наше відділення закриють, і ми повинні будемо їздити до Чернігова, щоб кожною процедурою продовжувати своє життя до наступного гемодіалізу (три рази на тиждень, по чотири години). Для чиновників від медицини це ніби просте вирішення проблеми, але для нас абсолютно неприйнятне. Є хворі, котрим важко пересуватись навіть у межах міста, в інших після гемодіалізу критично падає тиск. Про які електрички чи інший транспорт може йти мова? 

У цивілізованих країнах світу пацієнтам забезпечують трансфер в клініку і відвозять після процедури, навіть годують, забезпечують безкоштовними ліками, але ж то у цивілізованих країнах. Наші попередні чисельні звернення у високі державні установи, і навіть до МОЗ та Президента України з проханнями невідкладного сприяння у вирішенні кричущої проблеми відділення, не мали успіху. Всі наші звернення традиційно пересилаються до Управління охорони здоров'я у місто Чернігів, а звідти приходять заспокійливі офіційні листи із запевненнями швидкого вирішення проблеми розширення відділення.

І так вже кілька років! Правда, останнім часом оптимізму у чиновників від медицини значно поменшало, бо не вдалося домовитися із керівництвом райлікарні міста Ніжина, де нам обіцяли просторе приміщення. Нині ж відділення стиснуте у маленьких приміщеннях, де ліжка хворих та апарати стоять впритул один до одного з порушенням санітарних норм, крихітна роздягальня одночасно для чоловіків та жінок, де у період між змінами може зібратися 16-18 пацієнтів, старі допотопні апарати... Це край!

Коли нарешті нас почнуть вважати людьми, громадянами європейської України, за котрих турбується рідна держава?! Але поки що велика смертність пацієнтів відділення для чиновників не трагедія, а звичайна статистика! Ми що, всі приречені?!!!

Центральне фото – з мережі, всі інші – 
Petro Grytsay