Ігор Смаль: "Усі усвідомлюють, що це війна за всю Україну, тож слід зупинити ворога на Донбасі"

 

Ігор Смаль – голова Ніжинської міської організації ВО "Свобода", боєць чоти "Січ", у цивільному житті – кандидат географічних наук, вісім місяців обіймав посаду голови Ніжинської райдержадміністрації. У листопаді залишив посаду, як і інші свободівці. Зараз вже тиждень перебуває на сході України. 

- Нещодавно Вас призначили заступником голови Чернігівської обласної організації ВО "Свобода" з воєнних питань. Що входить у Ваші безпосередні обов'язки? 

Ми обрали три головні напрямки нашої діяльності: доставка гуманітарної допомоги нашим бійцям, контакт з учасниками АТО та їхнім родинами, а також військові вишколи. Перед виїздом на фронт ми також пройшли тижневий вишкіл на базі Ніжинського центру з підготовки диверсійно-розвідувальних груп, який включав тактику ведення бою та роботи на блокпостах, а також стрільби. 

 

- Як поставилась родина до такого рішення? 

Безперечно мої рідні дуже за мене хвилюються, але разом з тим поставились до мого рішення з розумінням. Адже всі усвідомлюють, що це війна за всю Україну, тож слід зупинити ворога на Донбасі, інакше російські танки будуть і в Чернігові, і у Києві. 

 

- Не секрет, що Ви дуже багато часу приділяли волонтерській діяльності, а в одній з поїздок на схід отримали поранення. Розкажіть про це докладніше. 

Ціле літо ми займались волонтерською діяльністю. Допомагали передусім чернігівським підрозділам: 13-му та 41-му батальйонам, а також 1-й танковій бригаді. Тричі особисто супроводжував вантаж. В одній з таких поїздок, везучи обладнання для 41-го батальйону, під Дебальцевим ми потрапили під перехресний вогонь, де мене і поранили. 

- Частина місцевого населення і зараз продовжує вороже ставитись до українських військових. Чи лише російське телебачення є причиною цьому, чи Донбас завжди був здебільшого проросійським регіоном? 

Безумовно, поєднуються і перша, і друга причини. Справа в тому, що совєцька влада знищила голодом не один мільйон українців і заселила Донбас етнічними росіянами. Тому зараз у місцевого населення є проблеми з національною ідентифікацією, частина громадян не ототожнює себе з Україною. Тому ідеологічна складова у цій війні відіграє важливу роль.

Варто визнати, що Україна і досі програє інформаційну війну. Для прикладу, у підконтрольному українським військам місті Кураховому і досі транслюється російське телебачення. Не думаю, що технічно важко забезпечити відновлення українського. Мабуть, немає ні бажання, ні доброї волі.

Що стосується місцевого населення, то воно викликає і подив, і обурення! Багато жителів йдуть до українських військових за їжею. Звісно, ми не можемо відмовити їм, бо вони є заручниками ситуації. Але траплялись випадки, коли місцеві жителі, отримавши харчі, за гроші продають інформацію про наші позиції ворогу. 

 

- Що варто зробити, щоб навернути жителів Донбасу до України? 

Потрібно наповнити українську освіту національним змістом. Патріотичне виховання варто починати дитячого садка, школи, де повинні працювати гідні громадяни нашої держави. Крім того, на повну потужність повинні запрацювати українське телебачення, інтернет, газети, де мають розказувати правду про війну, про нашу історію. Я вважаю, що Україна має позмагатись з Росією на інформаційному полі. 

 

- Як ви оцінюєте Мінські угоди? 

Єдиним позитивним моментом є зменшення артобстрілів. Але разом з тим, щодня є поранені бійці. Ми маємо розуміти, що ворог використовує цей час для перегрупування, накопичення ресурсів, зброї, боєприпасів. Натомість командування не навчилося ефективно використовувати це час. У той час, коли українська сторона повністю дотримується Мінських домовленостей, наш ворог постійно їх порушує. 

 

Розмовляв Ігор Гавриленко