Щорічно, в четверту неділю вересня відзначаємо професійне свято працівників машинобудування і приладобудування України. З цієї нагоди журналісти сайту mynizhyn.com завітали до Ніжинського механічного заводу, аби привітати винуватців свята та на власні очі побачити
Щорічно, в четверту неділю вересня відзначаємо професійне свято працівників машинобудування і приладобудування України. З цієї нагоди журналісти сайту mynizhyn.com завітали до Ніжинського механічного заводу, аби привітати винуватців свята та на власні очі побачити
Гостинний господар, директор ТОВ «Ніжинський механічний завод» Михайло Галата люб’язно запросив відвідати цехи заводу (п’ять діючих і один законсервований).
Начальник відділу реалізації Анна Нінаєва розповіла, що на сьогоднішній день є ТОВ «Ніжинський механічний завод» і ТОВ «Ніжин механізація». На підприємствах разом трудиться близько 80 чоловік. Перше ТОВ практикує ливарне виробництво (виготовляють запчастини для тракторів, різні детала під замовлення), а друге орієнтоване на сільськогосподарське виробництво. «До нас звертаються з різних куточків України, – зазначила Анна Михайлівна. –Підприємство має унікальні станки, яких немає більше ніде по області. На сьогодні продаж ведемо переважно по Україні, але замовляють у нас і з Естонії, Туркменії, Латвії, Молдови та Білорусії».
Директор ТОВ «Ніжин механізація» Іван Харечко очолює підприємство уже п’ятий рік. Іван Миколайович відкрив завісу життя машинобудівельної галузі Ніжина, запросивши журналістів до робочих цехів.
Володимир Єцкало, слюсар заготівельної дільниці: «Я прийшов сюди працювати у 19 років. У роботі пролетіло 15 років. Скажу відверто: якби мене щось невлаштовувало, я б змінив роботу, але я на одному місці всі ці роки. Для мене 8-годинний робочий день пролітає швидко. Але, разом з тим, я вважаю, що сучасна молодь має шукати інші шляхи реалізації, де б можна було більше розвиватися». До речі, Володимир Іванович за роки роботи має подяки з області та від Ніжинського міського голови.
Володимир Дерека, токар 4-го розряду: «Маю один запис у трудовій книзі. Тут, за цими станками працюю з 1980 року. Скажу чесно: відчуваю задоволення, коли виготовляю деталь. Люблю точність, без цього тут ніяк».
Богдан Юровицький, формувальник ливарного цеху: «Працюю тут ще небагато: півтора року. Ми робим форми для заливки. Виготовляємо гальмівну колодку і різні вироби для залізниці. Хочу похвалитися, що у нас дуже дружній колектив, всі підтримують один-одного».
Тетяна Грищенко, інженер з якості: «За 13 років роботи я вже звиклася з, можливо, не зовсім жіночою сферою діяльності. Дуже люблю працювати з людьми, конфліктів у нас не буває. Коли помічаю недолік, працівники реагують належним чином і усувають його». До речі, про Галину Вікторівну колеги говорять «душа нашого колективу».
А от начальника ливарного цеху Ірину Редьку взагалі називають мамою і людиною з великої літери. «Ірині Анатоліївні не займати ентузіазму, це надзвичайно відповідальна людина і природжений організатор», – діляться колеги.
Микола Пухно, плавильник металів та сплавів – чи не наймолодший працівник на заводі. Разом з тим, на плечі цього 25-літнього робітника покладено неабияку відповідальність: він єдиний працює біля печі, де при температурі 1200 градусів і проходить плавлення металів. «Я всьому навчався в процесі роботи, – говорить Микола Юрійович. – Можете не вірити, але на роботу я приходжу раніше, ніж потрібно і залишаю робоче місце чи не останнім». Таким працівником на заводі не натішяться, працівники в один голос називають Миколу Пухно гордістю колективу.
А обличчям цеху колеги вважають Миколу Редьку, який працює заливщиком. «У Миколи Михайловича багато досвіду і він приклад і наставник для нашої молоді», – говорять працівники.
Фото Наталія Нікітіна