8 Січня 2020
2604
Скраю Ніжина, в мікрорайоні Гуньки, під двором на бетонній лавці, виготовленій у вигляді масивної дошки на старих колодах, сидить козак. Кінець грудня, а він у білій сорочці з короткими рукавами
Скраю Ніжина, в мікрорайоні Гуньки, під двором на бетонній лавці, виготовленій у вигляді масивної дошки на старих колодах, сидить козак. Кінець грудня, а він у білій сорочці з короткими рукавами
— Красунчик, — обіймає, як товариша, козака 30-річний Дмитро Герасімов, будівельник, родом зі Сновська.
Із хвіртки виходить господар і лазні, і житлового будинку поряд, і продуктового кіоску тут же, 43-річний підприємець Валерій Горох.
— Козак має людей у баню приманювати, тільки йому віника в руках не вистачає, — киває на скульптуру.
— Березового?
— Обшматують, краще дубового, — віджартовується. — Гера (так називають будівельника. — Авт.), зайди у двір, не позор мене (сміється).
Дмитро трохи бурчить, але у двір заходить:
— Тоді в мене перекур.
Це вже третя лазня Валерія Гороха у Ніжині. Каже, на хліб з маслом заробляє:
— Півроку живемо, півроку — не сезон, то доходи гірші.
За освітою Валерій лікар-терапевт.
— Нинішній сімейний лікар, — робить акцент. — Після закінчення медичного інституту декілька років пропрацював завідуючим амбулаторії на Полтавщині. Потім півтора року дитячим фтізіатром у протитуберкульозному диспансері в Чернігові. Якби зарплата дозволяла, не лишив би медицину. Але безгрошів’я змусило паралельно відкрити кіоск у Ніжині. Зарплата тоді була 600 гривень, а в кіоску за день і тисячу наторговували. Колеги по диспансеру знали, що в мене є гроші, позичали. Та так роки пройшли, а борги мені ніхто не повернув. Я їм пробачаю, важкі часи були.
І лавку, і козака, і бетонну табличку з адресою Горох замовляв у Носівці.
— Попоганявся я за тим майстром, — пригадує. — Таки знайшов, хто він і де. За лавку віддав десь три тисячі триста гривень, за козака — на тисячу менше. Козак — індивідуальне замовлення. Уся конструкція — вісімсот кілограм, ледве з машини стягли, зате не вкрадуть.
Вікторія Товстогог, «ВісникЧ» №1 (1755) від 2 січня 2020