Як комунальники допомогли ніжинській родині

Пригода малоприємна: у перші дні Нового року юна ніжинка Вікторія, студентка Ніжинського медичного коледжу, загубила гаманець. Просто йшла собі з компанією друзів і не помітила, як він підступно випав із кишені.


Пригода малоприємна: у перші дні Нового року юна ніжинка Вікторія, студентка Ніжинського медичного коледжу, загубила гаманець. Просто йшла собі з компанією друзів і не помітила, як він підступно випав із кишені. 

Історія банальна: в гаманці були документи, картки і трохи грошей… Що найбільше засмутило дівчину, так це те, що серед втрачених документів був її паспорт.

Коли Віка помітила, що в кишенях порожньо, то пішла назад, сподіваючись на щасливий випадок, але дива не сталося. Зважаючи на те, що у ці святкові дні  на вулицях Ніжина було людно, дівчина подумала, що гаманець уже хтось знайшов.

«Вдома вона нас «порадувала» цією новиною, – розповідає мати дівчини, Оксана Іванчук, – і ми почали пошуки через соцмережі. Та результату не було. Тому одразу після Різдва, 8 січня, зібралися ми та пішли в поліцію та у Ніжинський міський відділ ДМС (паспортний стіл), щоб відновити документ. Взяли довідку і рахунки на оплату - проплатили та сиділи вже у черзі до кабінету для здачі всіх документів. 
Але дзвінок з медколеджу все змінив!».

Адміністрацію коледжу повідомили, що гаманець з документами знайдено! Як стало відомо, знайшли його робітники Ніжинського КП «ВУКГ», вони ж і зателефонували до закладу, де навчалася Вікторія. 

«І коли до оформлення нового паспорта залишався один крок, ми повернули старий, – зізнається Оксана Іванчук. – Тому все скасували і забрали знайдений». 

Вікторія та її родина вдячні комунальникам, які проявили небайдужість до чужих речей. «Хочу висловити вдячність працівникам КП «ВУКГ», які трудяться в районі парку Заньковецької (саме там і було знайдено загублений гаманець), – говорить Оксана Іванчук. – Адже можна було вчинити по-іншому: просто не забирати гаманець, і він би, з усім своїм наповненням, опинився на звалищі! Тому щиро вдячні вам за вашу роботу і, в першу чергу, за людяність. 

Хтось, можливо, скаже: ну і що тут такого, пішли б та й  відновили документи, і все! Але важливо те, що після таких історій починаєш вірити в доброту… А це спонукає до добрих вчинків!».

Краще і не скажеш. Проста історія зі щасливим кінцем, яка ще раз нагадує нам про те, що робити добро неважко і для цього не потрібно витрачати багато грошей чи сил, просто не варто бути байдужим до чужих проблем.

Валентина Пильник
Фото з мережі