2 Березня 2021
3967
Костянтин Шило з села Оленівки, що на Борзнянщині, лежить у райлікарні. Набряки на обличчі (наслідок побиття) помаленьку сходять. Чоловік стверджує, що його побив 36-річний Станіслав Шевлюга, директор сільської школи, депутат Борзнянської міської ради. Шило написав заяву до поліції.
Костянтин Шило з села Оленівки, що на Борзнянщині, лежить у райлікарні. Набряки на обличчі (наслідок побиття) помаленьку сходять. Чоловік стверджує, що його побив 36-річний Станіслав Шевлюга, директор сільської школи, депутат Борзнянської міської ради. Шило написав заяву до поліції.
44-річний Костянтин Шило з села Оленівки, що на Борзнянщині, лежить у райлікарні. Набряки на обличчі (наслідок побиття) помаленьку сходять. Чоловік стверджує, що його побив 36-річний Станіслав Шевлюга, директор сільської школи, депутат Борзнянської міської ради. Шило написав заяву до поліції.
«Костя, получилась дурня»
— 5 лютого у мого старшого брата Віктора був день народження. Він переселенець з Донбасу. Працює у школі сторожем. Щороку носить на роботу могорич, виставляється за день народження. У них там сабантуй, якщо хто свиню заколе, на релігійні свята. Цьогоріч поніс 8 лютого, у понеділок, щоб і директор зміг бути. Якраз мело. Мама наша, колишня вчителька, наготувала. Вітя хотів санчатами везти. Я йому кажу: «Давай підвезу машиною», — пригадує Костянтин Шило.
— Біля шкільної кочегарки є невеличке приміщення для відпочинку техпрацівників. Там і розклав брат все. Полудень, у школі уроки йдуть. А ми в кімнаті відпочинку і директор з нами. Було нас від початку шестеро, троє непитущих. Випивали. Я трішки, бо у мене ішемічна та гіпертонічна хвороби і відразу тиск скаче. Та й інші проблеми зі здоров’ям. Сиділи, балакали. Зайшлося про те, що в країні крадуть і там, і там. Я не стримався і кажу директору: «Так ти ж сам крадеш». Йому це не сподобалося. Був трактор у школі, тепер він у приватних руках, оре людям городи. Згадав я і про ремонти. Брат же мені багато чого, що відбувається у школі, розповідав. Коли Вітя це почув, сказав: «Костя, закрий рот». Це вже було біля п’ятої вечора. Я встав із-за столу: «Я, що вважав, те й сказав». Брат став на виході. Попросив його: «Вітя, відійди». Він: «Ні». Тоді я штовхнув його, він впав на ліжко. І тут мене смикає за рукав Шевлюга. Я повертаюся: «Слава, що ти хотів?» Він б’є мене у ніс. Хрящик ламається, і з мене линула кров. А на вигляд же такий добряк. Вітя відкрив очі, а я вже на підлозі лежу, залитий кров’ю. Він пропонує Віті: «Ви по-братськи (розберіться. — Авт.), тобі нічого не буде, штраф. Я за тебе заплачу, ти будеш працювати».
П’ять років Вітя возив могоричі. Міг перебрати зайвого, не прийти додому. А тут мама попросила: «Костя, приглянеш за ним». От я і залишився.
Я був весь закривавлений. Дублянка у крові, светр теж. Калюжа крові з мене набігла, — чоловік на підтвердження слів показує знімки, зроблені телефоном. — Директор сказав Віктору: «Тобі нічого не буде, а ти вибирай, якщо хочеш робить. Брат ударив тебе, а ти вдарив брата, а я розбороняв».
— А що тепер Віктор? На чиєму боці?
— Каже, що нічого не пам’ятає. Я себе сфотографував на телефон. Хотів викликати поліцію, директор вибив мою мобілку, ще й потоптався по ній. На щастя, вона виявилася живучою. Я набрав поліцію. Вийшов на вулицю, бачу, їде патрульна. Згодом з’ясувалося, з Бахмача. А вони до мене, давай протокол складати, що нібито я п’яний сідав, за кермо. Нікуди я не сідав. Доки були за столом, автомобіль прикидало снігом (ось фото, в той час зроблене). Я, коли привіз брата, забув вимкнути фари (їздив з увімкненими, так же треба), і акумулятор сів. Та я і не збирався їхати, а забрати машину наступного дня.
Я написав заяву до поліції. Мене відправили до судмедексперта. Зробили два рентгензнімки. З’ясувалося, у мене тріщина вилиці близько біля оболонки мозку. Лікар сказав терміново їхати до Чернігова, щоб, не дай Боже, не виникло запалення. Та я ще пішов до окуліста. Там в черзі у мене і ноги підкосилися. Зараз мені ставлять крапельниці.
— А що Шевлюга?
— Коли розмовляли після побиття, я запитував: «За що ти мене вдарив, скажи?» А він: «Це ти мене вдарив». А коли вже наступного дня по телефону я спитав: «За що?» «X... його знає. Костя, получилась дурня. То горілка все».
«Вони з братом билися, я розбороняв»
— Ситуація вийшла неприємна. Як такого конфлікту, то й не було. Тепер доводиться розгрібати цю проблему. Вони з братом билися, я розбороняв. Ну, зачепив ненароком, трішки, відбиваючи його руку. Потекла кров. Я дістав носовик, дав йому витертися. Кажу: «Костя, заспокойся, що ж ти твориш?» Він же хотів сісти за кермо п’яним, а брат не пускав. Ось така історія, — коментує Станіслав Шевлюга. — Все так і було. Свідки цьому є. Поліція займається розслідуванням.
— Все почалося нібито через трактор.
— Він трошки не володіє ситуацією. Колись був у нас міжшкільний комбінат, і техніка у ньому була. Коли цей комбінат передавали на сільську раду, передали і трактор. Залишилися лише запчастини від трактора. Вони зберігаються у гаражі колишнього комбінату.
— Чому ви не викликали поліцію, коли він з братом почав...
— Погода була погана: ожеледиця, сніг мете. Ми від Борзни далекувато. Хотілося розборонити. І не бажав йому неприємностей. Зараз, буває, ночами не сплю. Думаю, треба було все-таки викликати. Та хороша мисля приходить опісля.
— Костянтин каже, що ви разом пили.
— Я не вживаю взагалі. Бо є деякі проблеми зі здоров’ям. Я упевнений у своїй правоті на сто відсотків. Мені немає чого приховувати. За 13 років у школі я ні з ким не скандалив. До мене, як до депутата місцевої ради, звернувся житель, щоб я прийшов обстежети побутові умови для отримання субсидії. В чому я себе виню? Після цього треба було йти додому, а не повертатися до школи. Хлопці-кочегари у котельню вугілля завозили. Думаю, піду перевірю. Зайшов, сидять. Спиртного на столі не було. Бутерброди, вода мінеральна.
■ Заплутана історія. Розплутати її має поліція.
gorod.cn.ua, Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №8 (1815), 25 лютого 2021 року