На позачерговій 26-й сесії обласної ради, що відбулася 19 червня, 59 депутатів із 67 зареєстрованих таки проголосували за проект перспективного плану формування територій громад Чернігівської області.
На позачерговій 26-й сесії обласної ради, що відбулася 19 червня, 59 депутатів із 67 зареєстрованих таки проголосували за проект перспективного плану формування територій громад Чернігівської області.
Згодом, спілкуючись із журналістами, голова обласної ради Микола Звєрєв зауважив, що тепер у громад, які вже ухвалили рішення об’єднатися та розпочати розбудовувати соціальну інфраструктуру своїх населених пунктів за польським зразком, розв’язані руки. Тож невдовзі, згідно із задумом, вони завдяки власним ресурсам самостійно вирішуватимуть питання місцевого значення. Правда, як це буде, поки достеменно невідомо.
Чотири повіти і 81 громада
Перспективний план передбачає формування спроможних територіальних громад за повноваженнями, ресурсною базою, чисельністю населення та площею території. Тож в області буде чотири повіти – Ніжинський, Новгород-Сіверський, Прилуцький і Чернігівський. А в їх складі 81 об’єднана територіальна громада. До речі, так вирішили після обговорення, яке відбулося в кожному районі. Натомість раніше планували утворити 59 громад.
Щоправда, за словами керівника Офісу реформ у Чернігівській області Ярослава Жиденка, це ще не остаточний поділ.
– Ймовірно, деякі громади захочуть інакше об’єднатися. Ми обов’язково зважатимемо на всі зміни, зокрема, коли робитимемо економічні розрахунки, – сказав пан Ярослав.
Цю думку підтримують і керівники області – голова облдержадміністрації Валерій Куліч та голова облради Микола Звєрєв. Вони теж вважають, що кількість і межі громад можуть суттєво змінитися. Та завдяки схваленому плану область зможе отримати більш ніж 100 мільйонів гривень субвенцій на нагальні потреби територій.
Яка вона – спроможна громада?
Нині над цим питанням розмірковує багато сільських, селищних і міських голів. Бо, що гріха таїти, багато посадовців, не кажучи вже про простих людей, до кінця не розуміють суті об’єднання. Хоча є і відповідний закон, і кабмінівська методика.
Мабуть, ліпше за всіх у цьому розуміється очільник обласного відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, Парафіївський селищний голова Валентина Карпенко. Вона навіть пройшла відповідне навчання за кордоном. До речі, саме Парафіївська громада з Ічнянського району першою у березні 2014 року дала згоду на участь у пілотному проекті стосовно формування спроможних територіальних громад.
– Головний чинник, за яким визначають, перспективна громада чи ні, – кількість дітей шкільного віку. Їх має бути не менше ніж 250, а дошкільнят – близько ста, – розповідала на зустрічі з депутатами обласної ради Валентина Карпенко. – Також увагу потрібно звертати на стан соціальної сфери населених пунктів – чи є лікарня, дитячі садки, школи, пожежна охорона, водогін, газове опалення. Ось ті критерії, за якими судять про перспективність громад. Зрозуміло, об’єднання – процес непростий. Але здебільшого проти нього виступають сільські голови, які по 20 років працюють на посаді у маленьких вимираючих селах. Зарплата у цих посадовців майже така ж, як у Парафіївського голови. Хоча у Парафіївці проживає 2,5 тисячі людей і проблем суттєво більше, ніж у хуторі.
Жінка навела приклад на користь об’єднання.
– Ми спроможна територіальна громада, сплачуємо податки, але ходимо з простягнутою рукою в район і просимо. Нині у Парафіївці 77 дітей дошкільного віку стоять у черзі до дитячого садочка, бо два сільські дитсадки переповнені. А дошкільні заклади відкривають у селах, де 10–12 дітей, бо так влада районна вирішила. На наші прохання уваги не звертають. Тож, щоб ми могли самостійно вирішувати це та інші питання, треба об’єднати територіальні громади і дати їм повноваження на місцях і кошти, – переконана жінка.
На запитання, де громада братиме гроші на свої потреби, Парафіївський селищний голова відповіла:
– Нині у нас забирають 100% податку з доходів фізичних осіб. Натомість надалі на місцях залишатимуть 60% цього збору. Слабкіші громади підтягуватимемо. І, думаю, на перших етапах буде державна підтримка.
Готуючи матеріал до друку, спілкувалась і з іншими сільськими й селищними головами. Проте вони налаштовані менш оптимістично і відповідали на питання про об’єднання громад приблизно однаково: «Поживемо – побачимо. Щось скажу, та раптом не те, що потрібно».
Ірина Осташко, тижневик «Деснянка» №26 (554), фото Віктора Кошмала