20 грудня. Подвиг ніжинської красуні-медика зворушив усіх
20 Грудня 2020
696
Надзвичайна подія сталася о 5- й годині ранку 20 грудня у потязі підвищеного комфорту Ніжин-Київ. Тендітна, мила ніжинка Олена Бєлік прямувала до своєї роботи у Лікувально-діагностичний центр, аж раптом по гучномовцю передали, що хтось потребує медичної допомоги.
Надзвичайна подія сталася о 5- й годині ранку 20 грудня у потязі підвищеного комфорту Ніжин-Київ. Тендітна, мила ніжинка Олена Бєлік прямувала до своєї роботи у Лікувально-діагностичний центр, аж раптом по гучномовцю передали, що хтось потребує медичної допомоги.
Як потім виявилося, це був батько ніжинця Влада Шудри і в нього зупинилося серце. Маючи медичну освіту та добре серце дівчина відгукнулася на заклик та поспішила на допомогу людині, повідомляє MYNIZHYN.com
Діагностувавши по зовнішнім ознакам зупинку серця, не вагаючись Олена почала реанімувати літню людину. Враховуючи, що нещодавно вона перенесла операцію та реанімаційні дії потребують великої сили і витримки, їй це було надскладно, але вона не зупинялася та продовжувала виконувати свій людський обов'язок.
На щастя дівчині вистачило сил провернути людину до життя, Передаючи хворого команді носівських медиків, дівчина подарувала йому друге життя.
Треба зауважити, що родина хворого, в особі сина Владислава Шудри, виказала вдячність за героїзм Олена Бєлік, та теплі слова мамі Олени за виховання такої чуйної доньки.
Тішить, що в нашому мінливому та бентежному світі досить багато людей відгукуються на заклик про допомогу.
Сегодня мое утро началось не совсем так, как обычно Еду на дежурство. 5.06. 6 вагон. Села в электричку, одела наушники, пытаюсь отключиться и отдохнуть еще... Через наушники, в которых еще не успела заиграть музыка, слышу громкоговоритель, «Врача, врача в 6 вагон. Есть медработники, медсестры? Подойдите, человеку плохо!» Первые мысли, которые появляются в моей голове это, Боже, ну чем я помогу, нет не оборудования, не медикаментов, не врача рядом, чем я смогу помочь? Но все же человеческое берет верх и через секунду я уже подрываюсь и готова спасти весь мир Меня проводят в тамбур, где в панике проводники и помощник машиниста стоят и безысходно смотрят на лежавшего на полу мужчину. Бледный, зрачки расширены, я сразу трогаю сонную. Тишина. Сердце не бьется. Еще секунду в голове мысль: «Я еще в корсете, прошел только месяц после операции, смогу ли я полноценно продавить грудную клетку, хватит ли у меня сил?» После нескольких слов мата я расстегиваю одежду, укладываю человека и начинаю непрямой массаж сердца. Тут мне вспомнилось, как летом в Добробуте проходила курсы БЛС и нам выдавали маски с клапаном для ШВЛ, и учили переворачивать на бок тяжелых пациентов. Я ору проводникам пусть несут мне моего Бориса ( это портфель, кто не знает) Пока его нашли я успела качнуть уже 2 подхода по 15 раз и почувствовала, как грудная клетка пациента начала подыматься под моими руками! Я закинула его ноги вверх прямо на двери. Хух. ДышетА у самой в голове, коллеги, где вы??? Постоянно нас ездит целая толпа медсестер из разных отделений, а когда понадобилась помощь — я оказалась одна наедине с этой ситуациейВызывали скорую, ближайшая станция — Носовка, приехала бригада, приняли пациента, пожали мне руку. Я соблюдала спокойствие и была невозмутимой. Просто выполнила свой долг. Это уже второй подобный случай в моей жизни, и я сново справиласьЯ горжусь тем, что являюсь частью Команды Добробут Идзыковских! И очень надеюсь на то, что каждый на моем месте сделал бы так же! Сбережем жизни вместе! Огромная благодарность всем врачам с которыми я работала, которые учили меня! И тем, которые мотивируют и вселяют уверенность в том, что я справлюсь сама!
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: