Легко бути науковцем-теоретиком і, сидячи в затишному кабінеті та зручному кріслі, висувати нові й нові теорії.
Значно складніше присвятити своє життя науці, працюючи, у буквальному розумінні, в полі. Такими є науковці дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України. Навіть за відсутності належного фінансування, отримуючи на руки менше столичної прибиральниці, вони не покидають справу всього життя, виводячи все нові й нові сорти овочів, салатів, приправ. Тільки уявити: крутівські науковці навіть мають запанетновані рецепти соління легендарного «ніжинського огірка». «Маяк» – це єдина в Україні установа, яка селекціонує цей сорт і не дає йому остаточно зникнути, як, власне, і всій селекції вітчизняних сортів овочів.
«Солимо тільки «ніжинський огірок»»: секрет смачного соління
Огірки, голонасінний гарбуз, десятки видів салатів, змієголовник, коріандр, вігна, пастернак, базилік, тархун, нігела, чабер, цикорій, різноманітні види цибулі і багато-багато іншого. На одному гектарів демонстраційного поля поблизу села Бакланове науковці з дослідної станції «Маяк», що в Крутах, розмістили понад 40 видів рослин різноманітних сортів. Одних лише огірків тут 74 гібриди – вітчизняної та зарубіжної селекцій.
Ніжинський огірок - рівненький і біленький
Селекціонер і «хранитель» сорту «ніжинський огірок» Надія Птуха – щодня в полі. Зазвичай її та колег сюди підвозить старий робочий автомобіль. Частенько доводиться добиратись і власним велосипедом, а це не багато – не мало, а п’ять кілометрів в один бік. А ще ж треба зробити роботу: запилити огірки, просапати в рядку, зібрати, порахувати, зважити, допомогти колегам. Усе демонстраційне поле обслуговують сім чоловік, і всі науковці зі статусом. Окрім цієї ділянки, на їхніх плечах – ще й догляд за двома гектарами огірків, посіяних на насіння.
З техніки в наукової установи – старенький ЮМЗ з допотопним культиватором.
«Міжрядку проводимо механізовано, трактором, а решту – сапою», – розповідає про будні вітчизняного науковця Надія Іванівна.
Вона знаходить на грядці свій «ніжинський огірок», вириває його і розповідає про особливості сорту.
««Ніжинський огірок» довгоплетистий, він світлий і його з іншими сортами не сплутаєш. Буває, на базарі намагаються видати голландські сорти за наш огірок, але його видно неозброєним оком – він гладенький і біленький, – каже науковий співробітник дослідної станції. – Тут є і голландська селекція, і польські сорти. Знаєте, голландськими ми дуже не захоплюємось, бо там тільки жіноче цвітіння, а для селекції треба, щоб було і чоловіче».
Щодня на полі проводять облік урожаю: огірки вибирають, зважують і вираховують врожайність.
Із 20 соток, на яких тут вирощуємо огірки, ми робимо тільки облік урожаю, їх ми не засолюємо. Засолюємо суто «ніжинський огірок» – йому за смаковими якостями немає рівних», – пояснює Надія Птуха.
А чи не можете поділитися рецептом соління?» – не витримую з цікавості.
Тархун надає огіркам хрусткості
«Запросто! – парирує науковець. – Секрет огірка – вода та спеції. На 10 літрів води, якщо фракція огірка 5 сантиметрів, то даємо 600 грамів солі, якщо 10 сантиметрів – то 700 грамів солі. Також кладемо часник, перець гіркий, змієголовник, кріп і обов’язково тархун – для хрусткості. Всього по гілочці».
Дорогою до «Чайки»
Запитую, чи можна глянути на славнозвісний сорт цибулі «Чайка».
«Можна, – посміхається Надія Іванівна. – Після вашого попереднього візиту ми заледве від охочих придбати її насіння відбились. Ціла черга вже вишикувалась. Думала, що трохи шумок вляжеться, аж ні – цілу зиму дзвонили. Одна баба дзвонить і каже: «Боже, невже я помру і не спробую «Чайки»?».
По дорозі до розсадника з цибулею науковець розповідає про інші види рослин.
Біля таблички росте змієголовник
«Ось – це змієголовник молдавський. Цвіте фіолетовим. Ми його кладемо обов’язково в огірок. Він
дає специфічний смак, – показує на траву з фіолетовим суцвіттям Надія Птуха. – У нас запатентований
спосіб засолки огірка з тархуном і змієголовником молдавським».
Далі – крес-салати, два сорти: «Мереживо» і «Холодок». У цих сортах багато йоду. Поруч
ростуть коріандр та вігна – рослина, схожа на квасолю.
«Її використовують як спаржу, переваги вігни – у розтягнутому періоді плодоношення, – пояснює
селекціонер. – Тут ви бачите селекційну форму, яка має стручок до одного метра завдовжки».
Далі – салати «Сніжинка» та «Лель», два сорти пастарнака «Стимул» і
«Пульс», три сорти базиліку – зелений та фіолетовий.
«А ось тут салат «Скарб» – дуже смачний, – нахвалює Надія Іванівна. – Цей сорт
формує рихлу головку, схожу на пекінську капусту. У ньому немає гіркоти».
Салат «Скарб» схожий на пекінську капусту
Кріп, сочевиця, бамія, чуфа, портулак, гірчиця, нігела – буяє різноманіттям дослідне поле поблизу
Бакланового.
До речі, нігела, чи як ще її називають в народі, чорний тмин або чорнушка посівна, підвищує імунітет, є глистогінною
і, кажуть, навіть знищує навіть ракові клітини.
Нігела для імунітету
А цикорій у радянські часи слугував корисним замінником кави. Власне, як і зараз.
На полі поруч із цикорієм цвіте легендарна «Чайка». Її винахідниця Любов Петрівна Фесенко саме порається
з сапою на ділянках, які ще не встигла пройти.
«Гербіцидів ми не використовуємо, – каже Любов Петрівна. – Усе доводиться робити
руками».
Останні із могікан
Її «Чайка» – це молодий сорт, який зробив справжній фурор на ринку цибулі. Врожайність без поливу
і добрива – близько 30 тонн з гектара, за умови використання поливу та інтенсивних технологій можна спокійно
зібрати 50 тонн. За таке в Союзі, як мінімум, премію давали, як максимум – Героя Соцпраці.
Сьогодні ж про премію вітчизняні науковці тільки мріють. Які там герої? Тут хоча б вижити. Із 1,8 мільйона гривень,
необхідних щороку на утримання дослідної станції, держава виділяє 300 тисяч гривень. От і живи як хочеш. Мусять
виживати – вирощувати та торгувати насінням, соліннями, здавати в оренду поля. А як інакше? Хіба в змозі
старенький ЮМЗ обходити 400 гектарів землі? Держава ж замість вдячності натравила на науковців прокуратуру.
Прокурорські орли, довго не думаючи, забрали з кабінету всю комп’ютерну техніку з науковими даними і завели
кримінальну справу за нецільове використання земель. Колишній заступник голови Чернігівської ОДА Олександр Савченко,
замість того, щоб озвучити проблему науковців і донести її до керівництва держави, взявся їх виховувати і
розповідати, що мало землі використовують. Сам же попався на хабарі і вийшов під заставу в 450 тисяч гривень. Таку
цифру крутівські науковці бачили хіба що по телевізору, бо отримують на руки нещасних 6 тисяч гривень – менше,
ніж столична прибиральниця. Це все, на що вони заслужили за десятки років самовідданого труда на благо вітчизняної
селекції.
Останні із могікан: Любов Фесенко, Володимир Месін та Надія Птуха
«Державі на науку начхати, – зітхає Любов Фесенко. – Їм землі головне продати, а землю продадуть і
ми залишимося рабами… Все це профінансовано з-за кордону, аби українці купували іноземне насіння і угробили
власну селекцію. Європа свою науку фінансує, а ми – ні. Аргентина від свого насінництва відмовилась, а потім
ціни на гібриди підняли і сільське господарство впало в залежність. Мабуть, і в нас таке буде. Принаймні все до того
йде. Такої праці, як у нас, ми не бажаємо власним дітям, нехай краще в польщах працюють. Якщо в цій країні нічого не
зміниться, то ми будемо «останніми із могікан»».
Не менш влучно про стан вітчизняної науки говорить і колега Любові Петрівни, науковий співробітник ДС
«Маяк» Володимир Миколайович Месін, який з 1987 року працює у Крутах.
Як випускник Бобровицького радгоспу-технікуму науковець уважно слідкує за діяльністю його колишнього директора
Леоніда Яковишина. Тому, характеризуючи те, що відбувається з сучасною наукою, Володимир Миколайович без роздумів
наводить цитату Героя України: «Цей народ все усвідомить, але після того, як пройдуть революція та
голод».
gorod.cn.ua, Віталій Назаренко, «Чернігівщина» №29 (847) від 22 липня 2021