Для депутатів Чернігівської облради прибуток важливіший за інтереси держави?

"Для депутатів Чернігівської облради найголовніше – прибуток, а інтереси держави їх не цікавлять." - такий висновок зробив журналіст Сергій Кордик після відвідин сесії Чернігівської облради

Деталі у матеріалі видання bilahata

Скориставшись відсутністю на посаді керівника виконавчої влади на Чернігівщині, депутати обласної ради віддали прибудинкову територію облдержадміністрації у приватні руки.

Це сталося 3 серпня на черговій сесії облради. За такий проект рішення проголосували 39 депутатів, і лише чотири — проти, а ще кілька – утрималися. Відтак, 46 соток «державної» території (землі) в центрі Чернігова передані приватній компанії.

Під час обговорення обранцями цього питання мене цікавило насамперед ось що: а чи скаже бодай один депутат про недоцільність передачі цієї території приватним структурам з огляду на специфіку й характер діяльності державної інституції? І таки два знайшлися. Один з них — депутат облради Іван Дементов, фракція «Слуга народу».

«У нас біля обласної державної адміністрації залишаються буквально 12 соток без заїзду, тобто вища президентська влада в області залишається без подвір’я», – зазначив Іван Дементов.

Як він не намагався усіляко довести про те, що передача двору приватній фірмі завадить нормальному функціонуванню президентсько-виконавчої інституції, його аргументи аж ніяк не переконали представників представницького органу.

Навпаки, деякі з них доказували, що обласна рада істотно збідніє, якщо не передадуть прибудинкову територію у приватні руки.

«Але в цьому випадку ми насправді стримуємо розвиток бізнесу», — з особливим акцентом наголосив заступник голови обласної ради Дмитро Блауш (фракція «Радикальна партія Олега Ляшка»).

А ще «радикал» додав, що буцімто новий господар отриманого (купленого) двору начебто пообіцяв надавати можливість виїзду та заїзду кільком автомобілям адміністрації через його вже, приватну, територію! А щоб потім (ну, все може статися, наприклад, настрій зіпсується через те, що кішка дорогу перебіжить тощо) новий власник не відмовився від обіцяного і не паралізував діяльність обласної державної адміністрації (!), голова представницької гілки влади області Олена Дмитренко ініціювала підписати особливий документ — сервітут — з новим володільником території. Дожилися!

Мене, чесно кажучи, дивує розгляд цього питання. І ось чому. Інколи можна почути навіть з вуст можновладців місцевого гатунку, що мовляв, влада досить часто робить помилкові незрозумілі нікому дії. Так от це нікчемне рішення обласної ради якраз і є тією недолугістю, про яку ж і говорять люди. Адже в нормальній державі таке питання, де впритул до режимної адмінбудівлі зі специфічними функціями «приєднуються» якісь приватні фірми з незрозумілими планами, не постало б для розгляду взагалі.

І якщо вислови окремих депутатів через їхні меркантильні, чи то ще через  якісь погляди можна якось зрозуміти, то позиція представника обласної держадміністрації, м’яко кажучи, дивує.

Коли до мікрофону вийшов керівник апарату обласної державної адміністрації Станіслав Робота, я подумав, що він почне депутатам говорити про дієві аргументи, які б могли їх переконати у безглуздості й непотрібності віддавати територію. Але ні — він вийшов і так спокійно озвучив позицію адміністрації: «В`їзд до подвір`я потрібен. Яким чином ці права делегує обласна рада — приймати рішення депутатам безпосередньо». Ну що ж — по-іншому це називається так: «Вам, депутатам, вирішувати — як проголосуєте, так і буде». А коли я запитав особисто у цього чиновника, чому Він не порушив питання безпеки держустанови, то одразу ж від нього почув таке: «Нехай цим займається СБУ».

"Як бачимо, все на руку приватній компанії! Її назва — ТОВ «Еко Комфорт Групп". Це підприємство спеціалізується на будівництві багатоповерхового житла. То що — невже поряд із обласною державною адміністрацією незабаром постане висотний будинок?

Чим керувалася обласна рада, розглядаючи це питання? Корисливими мотивами? Ймовірно. А, може, щоб показати свою зверхність над виконавчо-розпорядчим органом, тобто облдержадміністрацією?  Так, і це припустимо. А як же безпека? Навіть, якщо буде височіти і багатоповерхівка впритул до адміністрації, то де гарантія, що в одній або в кількох квартирах не організується «пункт» зі зняття важливої чи то секретної інформації? От придбає квартиру якийсь недоброзичливець і буде тихенько так собі орудувати в центрі північного регіону, що в кількох кілометрах від білоруського та українського кордонів. Або ж, скажімо, виникне така ситуація, коли необхідно буде розмістити для додаткової охорони адмінбудівлю державного значення, то де у такому випадку розмістити охоронців? Чи подумали над цими питаннями «державники» обласного значення? Відповідь навіть не риторична, а однозначна — їм тільки гроші видяться на прὀсторі і вже так ними все затьмарилося, що важливіші (державницькі) проблеми залишилися на узбіччі.

Хоча Дмитро Блауш обґрунтував такий крок-пропозицію. Виявляється, виручені гроші за продаж цієї землі «пустять», як заявив він, на відбудову готелю на березі Десни. І зроблять, за його словами, цей готель най-най-зразковим серед усіх аналогічних закладів України такого типу. Уявляєте підходи та мислення депутата! Він на терези поставив безпеку функціонування державної інституції та прибутковість від діяльності «пансіону». Звісно, бізнесова й підприємницька жилка — це дуже добре, але ж панове, не за рахунок ущемлення державницьких інтересів!

Оскільки територія, яку нерозумно, а то й безвідповідально продали у приватні руки, перекриває в`їзд і виїзд службових автомобілів, то відтепер голові держадміністрації чи то його заступникам прийдеться падати навколішки перед бізнесменами: «Пустіть нас, будь ласочка, у наше ж приміщення». Ну, скажіть, шановні читачі, чи не з глузду з`їхали депутати місцевого рівня?

У цьому навіть засумнівався й один із депутатів.

«Я так розумію, що ми як орган представницький будемо просити для облдержадміністрації права сервітуту у приватної компанії?», — іронічно висловився Юрій Музика (фракція «Наш край»), звертаючись до голови обласної ради.

На що голова Олена Дмитренко зробила репліку, щоб він, мовляв, не перекручував ситуацію. «Ми виділяємо ділянку для підприємця, який у нас викупив гаражі, — зауважила очільниця облради. — Але я хотіла, щоб ми прописали у цьому рішенні, що після оформлення земельної ділянки був оформлений договір сервітуту».

Слухаючи на сесії обговорення цього питання я подумки планував назви майбутньої статті. Серед варіантів спливали на думку такі заголовки: «Цинізм депутатів Чернігівської облради зашкалює», «Депутати Чернігівської облради втратили здоровий глузд», «Для депутатів Чернігівської облради найголовніше – прибуток, а інтереси держави їх не цікавлять», «Бізнес-клімат» для депутатів обради важливіший, ніж державницькі інтереси»… І от тепер, коли вже пройшов деякий час з дня проведення сесії, я не сумніваюсь у правильності й сутності цих заголовків — будь яка назва яскраво підкреслює убогість і ницість такого рішення, яке свідчить про відсутність державницьких устремлінь у депутатів Чернігівщини, для яких кошти й прибуток — понад усе.

Цікавий нюанс. Коли знімав на камеру перебіг сесійних подій, поруч сиділи два чиновники (не депутати), і один з них кинув іншому таке: «Що вони роблять, чуділи?». А я подумав: якби ці слова почули депутати, то, можливо б і рішення їхнє було б зовсім інше для приватної компанії? А що? Напевно, така мова для них була б більш зрозумілішою! Бо іншої, більш виваженої й толерантнішої, схоже, вони вже не розуміють, заївшись і затьмарившись отими грошима настільки, що «за шмат гнилої ковбаси у них хоч матір попроси, то оддадуть», як писав Тарас Шевченко.

А ще, коли на другий день після сесії я робив зйомки території, яку продали депутати приватникам, вийшли правоохоронці держадміністрації і попередили, що без спеціального дозволу знімати тут не можна. І це зрозуміло – чому. Але потім охоронець, махнувши рукою, кинув мені: «А-а-а знімайте, бо все рівно цю землю вже продали…». І дійсно — нелогічно якось забороняти знімати на камеру те, де невдовзі — завтра-післязавтра — тут будуть орудувати якісь люди і щось будувати.

До речі, працівники облдержадміністрації, які виходили з установи після роботи, показували жестом руки на міську раду і радили за відповіддю туди звернутися. «А хіба ми знаємо, що тут буде? — відповідали мені. — Он кращу туди — через дорогу зверніться — там вам все і розкажуть, і покажуть: хто і для чого тут хоче оселитися».

Хм, то ж через дорогу — міська рада. Невже дійсно хтось з мерії до цього причетний? Мо` й справді відома команда впливової сили регіону так вперто боролася за мандати до обласної ради на останніх виборах, аби не проблеми у громадах вирішувати, а просувати потім на сесіях подібні питання?

Ще один важливий аспект. Хоча обласна державна адміністрація реалізує повноваження, делеговані їй відповідною обласною радою, і тим більше — ОДА підзвітна та підконтрольна обласній раді у частині окремих повноважень, це ще не означає, що та ж обласна рада може робити все, що їй заманеться.

Як на мене, необхідно задіяти владні механізми і зібрати позачергову сесію обласної ради та скасувати це ганебне й недалекоглядне рішення, аби не соромити обласну раду, свій регіон, свою державу, а відтак і… самих себе.

Ще одне. Нинішній владі, якщо вже вона взяла курс на ринок землі, необхідно було б спеціальною правовою новелою чи окремим законом заборонити брати в оренду, купляти і т.д. об`єкти, які знаходяться впритул (визначити відстань) до подібних адмінбудівель. А то що ж виходить? Обласна рада так хитро ніби не саму землю продала, а гаражі, що знаходяться на цій землі. Кого депутати хочуть обдурити? Хіба що самих себе…

Про це — у відеосюжеті:

Сергій Кордик. відео автора