21 вересня 2018 р. минає 350 років з дня спалення московськими військами Ніжина, що сталося в ході українсько-московської війни 1668 року.
21 вересня 2018 р. минає 350 років з дня спалення московськими військами Ніжина, що сталося в ході українсько-московської війни 1668 року.
Українсько-московські державні контакти XVII – XVIII ст. були далеко недружніми, а навіть ворожими. Всупереч пропагованої Радянським Союзом нерозривної дружби та спільної історії українського та російського народів, у ІІ пол. XVII ст. Гетьманщина мала дві кровопролитні війни з Московським царством на свою незалежність, що відбулись у 1658-1659 рр. та 1668 роках.
Українська Національно-визвольна революція 1648-1657 рр. звільнила український народ від кріпацтва й відробітків та дарувала особисту волю. Тож для українських козаків та селян було неприйнятно, щоб чужі московські порядки замінили польський гніт, який вони повалили ціною десятків тисяч життів. Захищаючи державні та національні інтереси, продовжуючи процес боротьби за українську державність українці знову стали до зброї, тепер проти московської агресії. В ряді міст Гетьманщини, в тому числі в Ніжині, почався процес побиття московських чиновників, воєвод та стрільців, що з 1659 р. базувалися в замках полкових центрів.
22 січня 1668 р. ніжинський полковник А. Мартинович вводить козаків Батуринської, Конотопської, Новомлинської, Кролевецької, Глухівської та Веркіївської сотень на територію Старого міста і Нового міста (правий берег р. Остер) й починає підготовку до штурму ніжинського замку.
Ніжинські козаки розкопали Покровський земляний вал, загатили замковий рів соломою та деревом, розпочали підкопи під вежею Веселухою (район сучасної вул. Покровської). Укріплення московських стрільців регулярно обстрілювалися з полкових гармат. Досить швидко війська воєводи І. Ржевського почали відчувати проблеми нестачі харчів, ліків та озброєння. Проте, усупереч всьому, ніжинські козаки А. Мартиновича не змогли захопити ніжинський замок. За свідченнями конюха Лазаря Барановича – Якова Хапчинського від 8 березня, – у ході боїв під Ніжином загинуло 2,5 тис. ніжинських козаків.
Починаючи з другої декади лютого 1668 р., активність українсько-московських боїв у Ніжині пішла на спад. Козаки полковника А. Мартиновича, перейшли до здійснення поодиноких нічних приступів замку, на що московські стрільці відповідали власними вилазками на територію дерев’яного Старого міста та передмість з метою підпалу будинків ніжинців. 25-26 квітня 1668 р. московські стрільці спалили дерев’яну Покровську церкву. У ході приступу ніжинські козаки зайняли приміщення храму, намагаючись використати його вежу для обстрілу стрільців І. Ржевського. У відповідь, московіти, які понесли в тому бою значні втрати, підпалили церкву разом з козаками. Окремої уваги заслуговує той факт, що за спалення православного храму стрільці Григорій Михайлов та Семен Яковлєв отримали від воєводи пожалування в 1 московський руб.
Військова фортуна відвернулася від Ніжинського козацького полку. Московські стрільці, за допомоги ніжинських міщан та духовенства, змогли витримати більш ніж піврічну облогу. У кінці серпня 1668 р. до Ніжина підійшла московська армія князя Г. Ромодановського, що мала завдання визволити з облоги стрільців І. Ржевського. Залишені без полковника А. Мартиновича, який втік на правий берег Дніпра, і розуміючи чисельну військову перевагу московітів, ніжинські козаки вирішили здати місто без бою! Так, 30 серпня 1668 р. ніжинські козаки знімають облогу з ніжинського замку та відступають до укріпленої мурами Носівки. 11 (21) вересня 1668 р. війська московського князя захопили місто, піддавши його дерев’яні передмістя пожежі. Автор «Чернігівського літопису», зважаючи на масштаб пожежі міста, так описав цю подію: «Москва Ніжин ввесь спалила». Стрільці пограбували не лише залишені речі козаків та міщан, а й Ветхівський Красноострівський монастир і церкви Ніжина, забравши різні церковні речі, дзвони, книги та ікони, які пізніше продали, а зароблені гроші «проїли та пропили».
Мешканці, які не врятувалися втечею, були забрані московітами до полону та розкидані по боярських угіддях Брянська, Путивля, Севська та інших міст. Вогонь знищив більшість будинків ніжинців. Так, практично все своє майно втратили ніжинський бургомістр Яків Бутенко та райця Гаврило Підкупний, що не мали навіть коштів викупити своїх жінок і дітей з московського полону.
Роман Желєзко – краєзнавець
Художник - Олексій Стефанюк