30 листопада – річниця смерті відомого сценариста, члена Спілки кінематографістів, режисера документального кіно, письменника та фотохудожника Віктора Харитоновича Абузярова.
30 листопада – річниця смерті відомого сценариста, члена Спілки кінематографістів, режисера документального кіно, письменника та фотохудожника Віктора Харитоновича Абузярова.
Ніжинщина – батьківщина матері Віктора Харитоновича, стала територією його самовизначення. Тут він усвідомив, що не схильний до технічних спеціальностей і відчув силу слова. Під час навчання в Ніжинському державному педагогічному інституті спробував писати новели та нариси, друкувався в місцевій газеті «Під прапором Леніна». Але здобута педагогічна освіта (у 1960 році закінчив музично-філологічний факультет) та восьмирічна вчительська практика стали поштовхом до нових професійних пошуків.
Із завзяттям почав займатися в гуртку акторської майстерності, що діяв при Ніжинському Будинку культури під керівництвом студента Щукінського училища Володимира Симоновського. У 1966 році вступив на стаціонар кінорежисерського факультету Київського театрального інституту імені І.К. Карпенка-Карого в майстерню художнього фільму Артура Войтецького. Підсумком п’ятирічного навчання став знятий документальний фільм «Сокиринські сонети», в основі якого новела «Живое семя». У жовтні 1971-го за цю картину Віктор Харитонович Абузяров отримав премію та диплом на міжнародному кінофестивалі «Молодість» в номінації «Кращий фільм-портрет».
Творчий запал рухав і надихав. Протягом двадцяти років Віктор Харитонович працював режисером-документалістом, зняв понад 50 кінострічок, написав незліченну кількість прози. У 1997 року повернувся у Ніжин і продовжив свій мистецький шлях.
За кримінальний роман «Евангелие от Евгения» (1998) В.Х. Абузяров став лауреатом Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова». За новелу «Свидетель» йому присудили Першу премію Всеукраїнського конкурсу оповідання «Що записано в книгу життя». У 2004 році прихильники творчості письменника отримали оповідання про війну і кохання «Апология страсти», далі – «Грехопадение Адама» (2005), «Побег на Удачный» (2006), «Обольщение» (2007), «Мелодия для Ариадны» (2009). За кіносценарій «Фросина любовь» (2009) автор знову став лауреатом «Коронації слова» у номінації «Кіносценарій». В Ніжині відбулися презентації книг Віктора Харитоновича «Заплутавшая память» (2010), «Восхождение к Орфею» (2011) та ін. У вересні 2014-го вийшла книга «Прощання з покаянням, або ж аспірантура любові» над якою, як згадував письменник, працював 35 років.
У 2016 році з нагоди 80-річчя В. Х. Абузяров презентував п’ятитомне видання своїх творів для читачів НЦМБ ім. М.В. Гоголя. Звучало багато щирих привітань та побажань довгих років життя, на що письменник відповів лаконічно, але так красномовно: «Головне не прожити, а протворити. Так вірніше». Цей вислів сприймається нині як життєве кредо Віктора Харитоновича Абузярова. Пішов у засвіти творець, якому судилося довге життя в наших серцях.
Катерина Різка, науковий співробітник художнього відділу НКМ ім.І.Спаського