Кожного року, 5 грудня, в усьому світі відзначають Міжнародний день волонтерів, заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй в 1985 році. Волонтерський рух – доброчинна діяльність. Волонтери - дуже різні люди з різними професіями, статками, інтересами та цілями, але всі вони мають спільну цінність — небайдужість до того, що відбувається навколо.
Кожного року, 5 грудня, в усьому світі відзначають Міжнародний день волонтерів, заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй в 1985 році. Волонтерський рух – доброчинна діяльність. Волонтери - дуже різні люди з різними професіями, статками, інтересами та цілями, але всі вони мають спільну цінність — небайдужість до того, що відбувається навколо.
З нагоди свята, редакція Mynizhyn.com поспілкувалась з ніжинською волонтеркою Кариною Фільчаковою, яка радо розповіла про свою добру справу.
Карина родом з м. Атрацит, Луганської області. Коли почались воєнні дії, вона з родиною переїхала до Ніжина. Зараз волонтерка очолює благодійний фонд "Обійми собаку" в Ніжині та постійно допомагає тваринам вже три роки. Її знають у місті, і якщо тваринка потрапила у біду - на допомогу йде Карина...За свої досягнення цьогоріч вперше була нагороджена відзнакою.
- Карино, скажіть, буль ласка, як розпочався Ваш шлях волонтера?
- Допомагати я почала спочатку просто з годівлі собак, які живуть поруч, а потім одна з цих собак потрапила під машину і я вирішила їй допомогти! Зараз пес живий і здоровий, продовжує жити в зграї біля мого будинку, на цей час всі собаки стерильні та щеплені від сказу. Я вдячна людям, у яких величезні серця і які допомагають фінансово! Без таких людей я б не змогла допомагати це одна зі складових моєї сфери діяльності
- Це була ваша мрія з дитинства?
- Я завжди хотіла стати лікарем-хірургом.
- У Вас вдома є вихованці, яких ви прихистили?
- У мене 4 собаки, яких я забрала з вулиці та два коти, Мася та Міша.
- Не будете їх віддавати в добрі руки, залишите у себе?
- Це моя сім’я! Нікого, нікуди і ніколи я не віддам! Кішечку я забрала у людей, які розводили котів і вона була у них, як «інкубатор», а котика – викинули вже дорослим на вулицю, а я забрала додому. Коти приїхали зі мною із Донбасу.
- І зараз всі чотири собаки живуть у вас в квартирі?
- Так, це ще мало (посміхається). Всіх тварин я тримаю у себе поки вони не пройдуть реабілітацію.
- А як сусіди реагують на те, що у вас живуть тварини?
- Я їх навчила любити тварин (жартує). В мене тиша в домі і чистота. Їм просто немає на що скаржитись.
- Карино, після реабілітації віддаєте тварин в добрі руки чи відпускаєте на вулицю?
- Якщо не знайшлась сім’я, яка могла б їх забрати, то так.
(Від авт. Вихованців на вулиці волонтер постійно навідує та приносить їжу)
- Взагалі люди часто забирають тварин, чи тільки приносять?
- Шкода, але поки люди не готові самі допомагати. Поки тільки готові подзвонити і повідомити про постраждалу тварину.
- Скажіть, будь ласка, чи була у Вас історія спасіння, яка запам’яталась найбільше і яку ви постійно згадуєте?
- Кожна історія – це окремий і нінащо не схожий етап в моєму житті. Я також допомагаю відловлювати диких тварин на стерилізацію за допомогою спеціальної рушниці – це дуже цікава робота хоч і небезпечна. В Ніжині стерилізовано 56 диких тварин, цього до мене ніхто не робив, саме диких, які розмножуються двічі на рік, які не даються в руки і які вже не будуть народжувати таких же диких щенят.
- А чи є ті вихованці, яких Ви найбільше любите?
- Ні, таких немає. Вони для мене всі, як діти, тільки собачих. Я їх так і називаю «собачьи ребенки»
- Як рідні ставляться до Вашого заняття?
- Мій 9-річний син радо мені допомагає. Я часто виїжджаю з ним на виїзди. Він в майбутньому хоче стати ветеринаром.
- Карино, у Вашому фонді є ще волонтери, які допомагають?
- Нікого немає, я одна. Ніякої зарплати теж не отримую, всі надходження ідуть на тварин.
- А допомогу надаєте тільки нашим меншим друзям?
- Я допомагаю і людям.
(Від. авт. Карина Фільчакова допомогла бабусі із Ічні, над якою знущалися підлітки, ця подія набула великого розголосу... Вона зібрала кошти на облаштування будинку та подвір'я - вікна, паркан)
- Ви просто неймовірна людина! Наближається Ваше свято, як плануєте святкувати?
- Як зазвичай, в колі підопічних (посміхається). Зараз у мене на утриманні маленьке щеня, яке наче дитина і без допомоги самостійно не може навіть їсти.
- Щиро вітаємо Вас зі святом та бажаємо витримки, натхнення і рухатись тільки вперед! Те, що Ви робите надихає та заслуговує поваги!
- Дуже дякую!
Єлизавета Загородня