6 грудня, до тридцятої річниці створення Збройних Сил України в с. Талалаївка відкрили пам’ятні знаки Герою України Віктору Орленку та воїнам-афганцям.Присутні вшанували пам’ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятних знаків.
6 грудня, до тридцятої річниці створення Збройних Сил України в с. Талалаївка відкрили пам’ятні знаки Герою України Віктору Орленку та воїнам-афганцям.Присутні вшанували пам’ять захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятних знаків.
Орленко Віктор Миколайович народився 8 березня 1961, с. Талалаївка, Ніжинського району пом. 3 червня 2015) — учасник Євромайдану. Герой України. Після закінчення Талалаївської середньої школи вступив до Щорського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність «Помічник машиніста». У 1980—1983 роках проходив строкову службу у лавах Радянської Армії, брав участь у бойових діях в Афганістані. Після демобілізації мешкав у Києві. Працював машиністом тепловоза в локомотивному депо на станції Дарниця. З дружиною Галиною Анатоліївною виховували двох дітей: дочку та сина.
Брав участь у Революції гідності. Діти Віктора Миколайовича були активістами на Майдані. Дочка була волонтером, син стояв у перших рядах біля беркутівців. Віктор був також прихильником Майдану з перших днів. Дружина просила рідних не йти на Майдан, проте Віктор попередив її, що піде туди, як тільки почнуть стріляти. Він був афганцем, мав три роки військового досвіду.
До 12 березня 2014 року Віктор перебував у комі, але оскільки необхідної для подальших досліджень апаратури в Україні не було (в голові залишалось багато уламків від кулі), то завдяки благодійникам був відправлений на реабілітацію до Німеччини в берлінську клініку «Шаріте». Згодом Віктор Миколайович прийшов до тями, зміг сидіти і говорити.
20 жовтня 2014 року Віктора привезли з Берліна до Києва, щоб продовжити реабілітацію на батьківщині. Родина хотіла покласти батька в приватну київську клініку, але там відмовили, пославшись на відсутність місць. За свідченням дочки Світлани, у одній з державних лікарень також не захотіли брати такого тяжкого пацієнта.
Віктора поклали до Київської міської клінічної лікарні № 1. Кілька тижнів його стан лишався задовільним. Однієї ночі несподівано підскочила температура і стався збій сердечного ритму. Вранці чоловіка перевели в реанімацію. Виявилося, що в нього спалах бактеріального менінгіту, стан суттєво погіршився. Більше року перебував у важкому стані в лікарні. Дочка та дружина весь час знаходились в лікарняній палаті з Віктором. 3 червня 2015 року серце Віктора Миколайовича зупинилось.
Орленка Віктора поховано у Талалаївці Ніжинського району Чернігівської області.
Mynizhyn.com за інф. Ніжинська районна державна адміністрація та wikipedia.org