Історія захисника Олександра Єсипенка, який загинув на Ніжинщині

Йому до одруження залишався місяць... Захисник загинув 30 березня біля села Велика Дорога. Разом з ним тоді загинуло ще двоє наших бійців. Мама Олександра, Юлія Єсипенко говорить, що на полі бою загинула вся їх родина.

У перший день повномасштабного вторгнення Олександр пішов до військкомату у Ніжині. Юлія каже, син не хотів бути військовим, але і залишитись осторонь у цій війні не міг.

 

«Він наскільки любив свою Батьківщину, що все залишив і пішов захищати. Він разом з татом пішов до військкомату. Їх не взяли, сказали, що чекайте, коли прийде вам повістка. Він дуже довго ходив у військкомат, щоб його взяли. Він був артилерист, мінометник він хотів потрапити до ЗСУ, у нього спеціальність відповідна була. У військкоматі сказали, що поки таких не потрібно. Далі він волонтерив, робив «коктейлі Молотова». Він на місці не сидів жодного дня», - розповідає Юлія Єсипенко.

 

Контракт зі ЗСУ Олександр підписав 12 березня. Через тиждень йому присвоїли звання лейтенанта. Перед цим Олександр закінчив Ніжинський державний університет, Сумське вище артилерійське командне училище, де отримав звання «молодший лейтенант». Три роки тому служив на Львівщині, на Яворівському полігоні, який перебуває у підпорядкуванні Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Там він вивчився на мінометника.

Юлія повідомляє, що домовилась із сином кожного дня виходити на зв'язок. Навіть, якщо Олександр був дуже зайнятий і не міг писати, він завжди у повідомленні ставив хрестик – це означає, що він живий.Таке повідомлення Олена отримала зранку 30 березня, у день його смерті. Більше на зв'язок Олександр не виходив...

 

«Він зазвичай писав мені зранку. Я сильно його не відволікала, бо знала, що він зайнятий. Він завжди писав, коли приїжджав з бойового завдання. Тоді, 30 березня, троє загинуло, четвертого викинуло з машини і він вижив. Вони їхали колоною на бойове завдання. Про смерть сина сказала сестра іншого загиблого. Я чекала ввечері від нього дзвінка, але… Ми досі не можемо прийти до тями», - каже мама Олександра.

 

Олександр мріяв створити свій бізнес, одружитися. Встиг освідчитись дівчині, весілля мало б бути в квітні... Всі мрії безжально забрала війна... Олександру Єсипенку було лише 25...

Олександр Єсипенко посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня. Поховали його 31 березня на кладовищі у Ніжині.