14-річного Сергія Сорокопуда повернули додому в село Ягідне Чернігівського району. Пораненого хлопця вивезли в білорусь російські військові.
14-річного Сергія Сорокопуда повернули додому в село Ягідне Чернігівського району. Пораненого хлопця вивезли в білорусь російські військові.
Забирали Сергія його старша сестра разом з поліцейськими. Сім'я, нарешті, воз'єдналась. Важко навіть уявити, що вони пережили: втрата житла, полон в задушливому підвалі сільської школи, поранення та вивезення хлопця, начебто на лікування.
"Перші кілька днів від початку війни село ще жило ніби по інерції, зовні нормально, але з наростаючою тривогою. Чули гуркіт вибухів, які дедалі наближалися. Потім долітала вже й автоматна стрілянина. А на самісінькому початку березня снаряд прилетів у ріг нашого будинку, якраз у спальню братів", - згадує Аліна, сестра Сергія.
Далі вона розповідає, що вони дивом вціліли, адже ховалися від обстрілу у найміцнішій ділянці квартири — в коридорі. На ранок вони перейшли у підвал, а вже увечері село зайняли росіяни. Всім наказали вантажити речі в автівку, "везтимуть в евакуацію". Та евакуювали аж на 300 метрів, до шкільного підвалу.
Рашисти вільно розташувалися у Ягідному. Жили по хатах та у підвалах багатоквартирних двоповерхівок, численну військову техніку розставили впритул до житла та по городах, звідти ж обстрілювали позиції українських захисників.
Між тим понад три з половиною сотні людей, переважно місцевих мешканців, страждали у затісному підвалі школи. Наймолодшому з них на момент потрапляння туди було півтора місяці, а найстаршій — за 90 років. Виходити на свіже повітря окупанти дозволяли "під настрій", і то коли не стріляли. За кілька днів селяни зуміли домовитися з рашистами, щоб ті дозволили розвести багаття поряд зі школою і варити на ньому їжу. Саме там Сергій і дістав поранення.
"Був доволі теплий день, сонце пригріло. Люди займалися приготуванням їжі, інші просто стояли та грілися поряд з імпровізованою "кухнею". І Сергійко був там же. Раптом ми почули свист снаряду, і відразу — вибух. Брат упав, я підбігла до нього — з рота вже кров пішла, паморочиться у голові, нічого не розуміє, але рухатись може. Сусідка допомогла відвести його до медпункту, який росіяни облаштували тут же, у школі. Там уже побачили, що брата поранено у спину, осколок пішов у легеню", - розповідає Аліна.
Окупанти надали хлопцеві допомогу, дали укол, поставили крапельницю і відправили знову до підвалу.
"Вранці росіяни мене відвезли автівкою в інше село. Казали, відвезуть в росію. Потім виявилося, що в Гомель. Але я не знав, де це. Як прибули, спочатку мене поклали в лікарню разом з іншими, робили перев’язки і все. Тижнів за три перевели в дитячу лікарню. А вже там зробили дві операції. У мене були переламані два ребра, і трохи зачепило легеню", - згадує Сергій.
Після цього хлопець втратив зв'язок з рідними. Тільки коли звільнили селище від рашистів, батьків Сергія розшукали наші військові. Виявилося, що в мережі небайдужі медики розмістили інформацію про те, що хлопець шукає рідних. Батьки зв'язалися з медсестрою через яку і підтримували зв'язок із Сергієм.
"З моменту, як побачили у фейсбуці пост білоруської медсестри про українського хлопчика, поліцейські ювенальної превенції разом з міграційною поліцією, за дієвої підтримки прокуратури та волонтерів, вибудували та реалізували всю складну схему повернення дитини додому, в Україну", - розповідає начальник відділу ювенальної превенції поліції Чернігівщини Оксана Огненко.
Складність полягала в тому, що білоруські медики не погоджувались віддати хлопця сестрі, тільки батькам. Мама Сергія хворіє, а тато невиїзний. Зрештою все вирішилось і хлопця передали сестрі.
"Я особисто постійно спілкувалася телефоном з Аліною та скеровувала її дії. Також ми тримали зв’язок з прикордонниками, і вони інформували, де перетнути кордон буде реально та безпечно. Окремо подякую за велику допомогу колегам з ювенальної превенції Волині. Вони "підхопили" наших мандрівників, щойно ті в’їхали в Україну, та забезпечили їм комфортний відпочинок і добре харчування", - продовжує Оксана Огненко.
Також Оксана Огненко уважно вивчила потреби цієї родини, постраждалої від російсько-української війни, та пообіцяла організувати надання всієї необхідної допомоги. Поліція підтримуватиме цю родину і ще сотні подібних сімей з дітьми, що зазнали втрат внаслідок війни, і надалі. Йдеться не тільки про матеріальну підтримку. Скажімо, лише в гостях у Ягідному поліцейські дізналися про спортивні захоплення та досягнення Сергія. Хлопчик має за плечима перші місця на обласних змаганнях з боксу. Хтозна, можливо, ця війна ледь не забрала життя майбутнього олімпійського чемпіона! Він відновився після поранення і горить бажанням повернутися до тренувань і перемог на ринзі.
"Власне, у цьому вбачаю одне з найголовніших завдань нашої служби — підтримувати дітей і підлітків у їхньому прагненні до розвитку своїх талантів, всупереч негараздам", - зазначила Оксана Огненко.