Бармен - це набагато більше ніж всі думають

- Бармен це ж взагалі чоловіча професія. Як ти вирішила стати барменом?
- Все вийшло випадково. Я шукала роботу на літо і пішла працювати офіціанткою у "Kosmos". Як виявилося там працює директором мій однокласник, який сказав: "Навіщо тобі офіціанткою, а давай барменом?". Я ж йому: "Та ти що, ні. Я ж нічого не знаю".  А він: "Так ми навчимо!"  Після цього мене відправили на навчання у міжнародну школу барменів "Планета Z". От так все і почалося і триває й зараз.

Але все одно, бармен - це чоловіча професія. Бо доводиться тягати ящики з випивкою, хоча більше чоловічої сили і непотрібно. 

 

 

- Насправді так воно і є (сміється - ред.) Постійно, якась запара, двіжуха. Ти постійно бігаєш, особливо, коли багато клієнтів, наприклад, як на вихідних. Важко, але класно. 

 

- А от так і вдається. Все залежить від досвіду, а ще від закладу. Я працювала у трьох місцевих закладах і в кожному все по різному. У клубі ти просто вибив замовлення, зробив його і віддав, то тут на "Gangster Pub" все взагалі по іншому. Є ще літня тераса, потрібно встигати друкувати чеки, а коли нема музиканта, то ти ще й відповідаєш за караоке.

 

В інших закладах все по іншому. Наприклад на "Solo" взагалі все просто. Я там працювала на відкритті. Мене попросили спроектувати там бар, розібратися з товаром. Після цього я там пропрацювала лише три місяці, тому що  мені було там нудно. Потім "Автограф" просили відкрити. Я займалася обладнанням, розробкою коктейльних карт і основного меню.

 

Бармен - це ж набагато більше ніж всі думають. Це не просто "взяв налив" є дуже багато сфер діяльності, починаючи з проектування бару і закінчуючи підбором обладнання. 

 

Є  взагалі бармени, які не стоять за барною стійкою, тобто такі, що просто їздять по різних містах і займаються відкриттям барів. Інші, це міксологи, які займаються створенням коктейлів. Є бармени, що займаються лише флейрінгом. Вони не стоять за барною стійкою, а роблять шоу.  А ще є універсальні, такі як я (сміється).

- Навіть не знаю. Мені дуже подобається робити шоти - маленькі слоїсті коктейлі, бо вони гарно виглядають. Коли їх роблю в мене аж душа радіє. А взагалі будь-який коктейль можна зробити гарним. 

 

- Всі молочні та безалкогольні. Молочні бо це не цікаво. Ти просто стоїш і дивишся на блендер, як воно там все перемішується. А ще не люблю робити мохіто. 

 

У мене колись був пекельний сезон у “Космосі”, коли там була акція, "Кожному відвідувачу безкоштовний мохіто". 

 

Крашниця, це така маленька штуковина, схожа на м'ясорубку в яку можна засипати всього лиш один совочок льоду для мохіто. От коли було відвідувачів чоловік 50 то я тільки і робила, що стояла і крутила ручку цієї пекельної крашниці. Тому я й не люблю цей коктейль ні пити, ні готувати. 

 

- Я завжди експериментую. Наприклад, вчора мені захотілося спробувати поєднання 50 г.  червоного вермуту, 50 г. джину  з мінералкою і лимоном. Вийшло непогано. В основному я люблю єгермейстер, алкоголь у чистому вигляді я практично не п'ю, також як і різні там “Ром-коли”, “Отвєртки” і т.д. З вин віддаю перевагу напівсолодким  і бажано гарних сортів. Найбільше подобаються італійські. Не люблю темний ром і коньяк. Все що пов'язано з коньяком я не п'ю взагалі. Навіть коли готую якийсь коктейль де є коньяк мені неприємно і доводиться це приховувати. 

 

- Смаки дуже відрізняються. У нас навіть можна інколи зустріти гурмана, який підійде і поцікавиться, який у нас є односолодовий віскі? Або ,який вироблений на острові Айла?

 

Дуже багато відвідувачів п'ють дорогий віскі, але я здогадуюсь, що частина із них мало у ньому розуміється, адже для  багатьох дорогий - це значить хороший.

 

До речі, зараз дуже популярний ром. Віскі та віскі з колою як були так із залишаються популярними. Багато дівчат замовляють "Секс на пляжі" різноманітну екзотику, типу "Jungle juice". Рідко беруть джин і текілу, так само і лікери
 

- Небагато, але є такі. Як не дивно коли раніше працювала у нічному клубі, то там хоч і музика, дуже шумно багато хто виявляв бажання поспілкуватися. Я навіть не знаю чому, поруч же був танцпол і люди ж то ніби повинні були танцювати. А тут навпаки. 

- Зазвичай вони самі починають говорити про те що їх хвилює. Інколи згадують якісь історії чи цікавляться баром. 

 

- Я не люблю говорити про політику і  релігію. Це для мене заборонені теми на які я навіть не можу поговорити з друзями, бо у нас починається дискусія, потім полеміка, далі дебати, а тоді і крик  і т.д. Тому я відмежовуюсь від таких тем і своєї точки зору я ніколи не висловлюю.

 

- Рідко. А коли це і трапляється то на рівні чуток. Частіше говоримо з гостями про культуру пиття у Ніжині. Бо інколи приходять люди, які розуміють, що потрібно пити і як це робити. Тому дивуються безграмотності інших. Адже наші люди, наприклад, не розуміють, що вино потрібно пити теплим. Бувають такі, що замовивши червоне вино, кидають у нього по вінця лід і п'ють його так.

 

Також говоримо про те, що бармен це не просто людина, яка наливає алкоголь, а той хто підкаже і порадить, що краще випити.

- Про це й хотів запитати. У Ніжині є культура вживання пиття алкогольних напоїв? Чи вона ще зароджується.

- Скоріше є безкультур'я пиття. Хоча тенденція змінюється. Років два тому, ще ніхто впевнено не знав, що таке ром. Всі ходили, дивилися, що він там стоїть на полиці та й на цьому все. А замовляли горілку. 

 

Потім з'явилися відвідувачі, які приходили і запитували, "А що у вас є випити цікавого?" Говориш їм, що є джин, ром, віскі і т.д. Розповідаєш чим один від іншого відрізняється. Даєш спробувати по 20 грам від закладу кожного напою, щоб людина зрозуміла,яке що на смак. 

 

-  Ні. Хоча це у комерційних цілях вигідно, але не можна. 

 

- Навіть так. У нас таке правило. 

- Так, звичайно. Хоча був такий випадок, коли до мене прийшов знайомий, який попросив зробити йому, щось таке щоб його "убило".

 

Він взяв перед цим пляшку горілки. Після цього я йому зробила декілька шотів. Спочатку "B-52" і налила 50 г. горілки, після чого "Хіросіму" і ще 50 г. горілки. А він все одно "Хочу щоб "убило!" Я його просила почекати, а він - "Щось мене не бере нічого…." От я йому і зробила коктейль "Бідна Настя" в якому купа алкоголю, що практично не поєднується між собою. Він його випиває, ставить стакан на стійку, виходить покурити і навіть не встигає дістати пачку з цигарками, як падає на підлогу і його забирає швидка. Він у реанімації був добу. Так що бажання клієнта закон (сміється).

 

Для людей, які не відчувають міри, я навмисно повісила табличку з повідомленням про те що бармен має право відмовити в обслуговуванні без пояснення причин. Адже для багатьох слова "Тобі досить!" нічого не означають.

 

- Таких відвідувачів дуже багато. Я запитую на основі чого робити коктейль, бо буває так, що хтось не любить, наприклад, джин будь-якого виду. Буває так, що навіть, коли коктейль смачний, а в ньому джин, то його відмовляються пити. Потім ставиш ще декілька запитань, дізнаєшся, що ще не любить відвідувач і все. 

 

А коли говорять, що не проти будь-чого, то тоді вже можна пофантазувати і придумати щось цікаве. 

 

- Це був місяць жорсткого навчання без перерв з 9 ранку до 19 вечора. Це не було схоже на звичайний процес до якого всі звикли в університетах. Це було так: група 10 - 15 чоловік і викладач-бармен, який скоріше просто спілкувався з нами хоча і розповідав корисні речі. Все те що він говорив ми записували. У мене навіть залишився старий товстий зошит із записами. Перерви були лише у випадку, коли викладач захотів покурити. І так цілий місяць.

 

Уроків було просто маса: історія питтєвих закладів, англійський для бармена, психологія, історія алкогольних напоїв, уроки по флейрінгу і навіть основи маркетингу. Ще ми їздили на дегустації, кавові семінари, семінари для сомільє. 

 

Були ще також дуже цікаві змагання між учасниками школи. Наприклад Speedmix і Sleepmix. Speedmix - це приготування коктейлю на швидкість, а Sleepmix - це теж саме, але із зав'язаними очима(!) Тому кожний повинен був знати, де яка пляшка стоїть, де що знаходиться, щоб правильно зробити коктейль. Це наскільки захопливо і круто, що навіть, коли згадую, мене переповнюють емоції. 

 

Ще були дуже класні заняття з флейрінгу. Скільки ми під час них розбивали пляшок....! (сміється)

 

По закінченню навчання, відбувалося одне велике змагання на якому потрібно було показати все що ти вмієш і знаєш.

- Це були уроки барної психології. Бармен не тільки повинен бути психологом, а й доброзичливою людиною. Відвідувачам, ми ж не можемо прямо сказати: "Ні, ми не будемо більше тебе обслуговувати". Потрібно це зробити іншим шляхом і йти до кінця з посмішкою і переконати людину, що їй досить або вона помиляється. При спілкуванні з відвідувачами недостатньо просто стояти і кивати головою та говорити "так, так." Хоч хтось так і робить. Можливо, потрібно дати комусь якусь пораду, зрозуміти ситуацією, яка склалася у людини.

 

- Насправді зовсім ні. Дуже мало хто ділиться особистими проблемами.  Тому це зовсім не важко. Тим більше інколи від твого слова залежить щось справді важливе. Наприклад, 3 година ночі, сидить чоловік, який говорить, що пішов би додому, але там дружина з якою посварився, тому він нічого кращого не придумав і вирішив напитися. От я його і переконую, що все ж таки краще піти додому, помиритися з дружиною і т.д. І часто і буває так, що трохи посидить, подумає і справді йде додому. Так що ми навіть допомагаємо і в таких ситуаціях. 

 

- Так. Випадків з 5 впевнено можу сказати, що було. 

 

- Насправді змішувати можна все, але у правильних кількостях. Наприклад, якщо тобі захотілося випити “Ром-колу”, а після цього “Джин-тонік”  і потім ти завершиш вечір віскі з колою, то тобі нічого не буде. І навіть на ранок голова не буде боліти. А от якщо ти вип'єш горілки, а потім пляшку текіли і ще ж стільки джину, то на наступний ранок варто очікувати не лише головний біль. 

- Можна будь-який, але мені простіше всього робити "Зелений мексиканець". У мене дома є пляшка текіли і досить недорогого лікеру "Пізанг". Знизу наливається лікер, потім трішки лимонного соку і зверху текіла. Він дуже смачний і до речі його придумав засновник школи барменів  "Планета Z"  у якій я навчалася, Сергій Кадацький.

 

- Хм... моя робота - це моє хобі. Я навіть коли маю вільний час, збираю свою команду з місцевих барменів і ми йдемо у Графський парк займаємося флейрінгом чи дивимося цікаві відео. Якщо ж сиджу вдома, то читаю, що там сталося нового у світі барменів. 

Спілкувався Макс Терещенко
Фото Олександр Малаш