18 Листопада 2014
3264
Ніжин місто невелике. Чи не кожен знає, де алко- і наркоточки. Попович спочатку намагався словами приструнити бариг. Звертався навіть до міліції. Марно. Тоді вдався до радикальних методів.
Ніжин місто невелике. Чи не кожен знає, де алко- і наркоточки. Попович спочатку намагався словами приструнити бариг. Звертався навіть до міліції. Марно. Тоді вдався до радикальних методів.
Владислав Попович
«Ніжинські робінгуди» — це шестеро чоловіків, які ивозили в ліс наркоторговців Ніжина і силою змушували зізнаватися у збуті наркотиків та називати прізвища міліціонерів, які їх кришують. Зізнання знімали на мобільники. Відео викладали в інтернет. Поштовхом до такого хобі шістьох ніжинців стала історія з Владиславом Поповичем (його потім міліція назвала ватажком «робінгудів»). Брат Влада спробував наркотики і мало не помер. Ледь відкачали в реанімації.
Ніжин місто невелике. Чи не кожен знає, де алко- і наркоточки. Попович спочатку намагався словами приструнити бариг. Звертався навіть до міліції. Марно. Тоді вдався до радикальних методів.
Така діяльність простими людьми підтримувалась. Але ж була незаконною. Убозівці затримали Владислава Поповича, його брата Анатолія, Сергія Ярмоленка, Андрія Бондаренка, Рустама Уразгильдиєва та Дмитра Волика. 29 травня 2012 року суд оголосив вирок Владиславу Поповичу — одинадцять років вісім місяців тюрми. Його брату Анатолію — вісім років. Сергію Ярмоленку — десять з половиною. Андрію Бондаренку — десять років і чотири місяці. Рустаму Уразгильдиєву — дев'ять років та Дмитру Волику — сім. Апеляція залишила вирок без змін. Чоловіків відправили по різних зонах.
І знову в ліс, і знову на відео…
Та життя «шістки» змінив Майдан. За них замовили слово народні депутати. 27 лютого Верховна Рада прийняла закон щодо повної реабілітації політичних в'язнів. І хоча сиділи «робінгуди» зовсім не за політику, їм мегаповезло. До них застосовували «повну індивідуальну амністію». Владислав Попович після звільнення поїхав на Майдан.
- Вступив у першу Київську сотню. Потім у батальйоні ОУН став командиром роти. Нині наші бійці стоять у Пісках під Донецьком. Це гаряча точка, — розповідає 33-річний Владислав Попович. — Я був там, на передовій. Нині відповідаю за вишкіл бійців. У Ніжині — тренувальна база батальйону.
- А що з наркоманією в місті?
- У Ніжині існує Громадська ініціатива «Стоп наркотик». її колегіально очолює Народна рада. Завдання ініціативи — боротьба з розповсюдженням наркотиків. Я моніторю ситуацію в місті. Прошу всіх знайомих розповідати про випадки збуту наркотиків.
Ще навесні ми ліквідували «точку» на площі, навпроти міської ради. Щодня о сьомій вечора студент університету продавав амфетамін. Приблизно двом сотням молодих людей. Привозив він наркотик з Києва. Однієї серйозної розмови вистачило. Принаймні в тому місці він більше не з'являється. Деяким наркозбувачам достатньо розмови. Комусь її замало.
Десь два місяці тому надійшло повідомлення, що циганська родина торгує наркотиками. Збуває концентрат опію, один куб (кв. см) якого коштує 500 гривень. З куба концентрату виходить вісім доз (шприців) ширки.
Ми прийшли до господаря. Чоловік сказав, що це було лише кілька разів, його попросили. Мовляв, це не постійно, а випадково. І більше такого не буде. Через місяць знову з'явилась інформація про продаж. Аби впевнитися, взяли людину, яка там купила наркотик. Ми до рома: «Ти ж обіцяв». «Це не я. Це дружина без мого відома. З тих пір, як вам пообіцяв, ніякого відношення не маю». Ви б бачили, який у них розкішний будинок і дорогий автомобіль. Хоча ніхто не працює. Сподівалися, друге попередження подіє.
У 20-х числах жовтня нам розказав наркоман, що у цього цигана взяв наркотиків на 20 тисяч гривень. Щось у нього там не склалося. Ні грошей, н[наркотиків він не зміг повернути. Йому погрожували. Після цього ми вивезли наркоторговця в ліс і поговорили по-чоловічому.
- Владе, це була та сама команда «робінгудів»?
- Ні. Зовсім інші люди.
- Ви знімали на відео, і він розповів, хто його «кришує»?
- Так.
- Після «чоловічої розмови» переломи у нього були?
- Ні. Чув, що він нібито звертався за медичною допомогою.
- А в міліцію?
- Такої інформації у мене немає. Я готовий взяти на себе відповідальність за те, що члени громадської ініціативи вчинили такі дії. За спричинені тілесні ушкодження наркоторговцю готовий відповісти. «Точку» ми ліквідували. Зараз з того двору наркотиками не торгують.
- Владиславе, може, краще було б заявити в міліцію?
- Правоохоронна система неефективна. Я спілкувався з міліціонерами. І ось що з'ясувалося. їм доводять негласні плани, щомісяця ловити трьох збувачів наркотиків. Вони це роблять. Викривають наркозалежних, які розповсюджують наркоту між собою. Далі вгору ніхто не йде. Не ліквідує ядро наркобізнесу. Говорив з колишнім начальником Ніжинської міліції Шепіловим. Він пояснив, для того, щоб задокументувати один факт збуту наркотиків, треба щонайменше два місяці оперативної роботи.
Я ж упевнений, що з наркобізнесом у Ніжині міліція в змозі впоратися за місяць. Головне зробити пілотний проект. Прибрати план і бюрократію. І правоохоронці, і громадська ініціатива спільно ліквідують це зло.
Сьогодні в Ніжині, вважаю, найкращий очільник правоохоронців, який коли-небудь був у місті (майор Михайло Пелех — Ред.). Він робить усе від нього залежне, але є юридичні процедури, без яких міліція працювати не може. Я, як батько, не можу чекати, доки міліція збере докази. І вважаю, що так має чинити кожен батько. Дохідливо пояснювати торговцям, що наших дітей труїти не можна.
- Те, що ви робите, можна розцінювати як злочин
- Я доросла людина і усвідомлюю свої вчинки. Я, як батько, точно вчиню злочин, якщо, дізнавшись про наркоточку, нічого не зроблю. Можу помилятися. Проте щиро прагну навести порядок. Не можна терпіти, коли великі партії наркотиків викидаються на продаж.
- Ніжином ходять чутки, що замість впійманих наркоторговців ви ставите на ці «точки» своїх людей. Живете заможно, їздите на крутому авто.
- Це маячня. До нас з боку громадськості підвищена увага. Такі чутки розповсюджують ті, чий наркобізнес ми зупинили. Мені вже не раз погрожували. І так, і письмово. Вкидали до поштової скриньки записки: «Влад, закрой рот, а то закроешь его навсегда». «Успокойся, а то успокоим тебя навсегда». Після цього я написав заяву до прокуратури.
- Міліції ви здали свіже відео з зізнанням наркоторговця про тих, хто його кришує?
- Офіційно - ні. Неофіційно говорив з одним із заступників начальника УМВС. Він мав донести інформацію керівництву.
Чоловічу розмову ми застосовуємо після неодноразових попереджень. І, як показує життя, результат дає лише акція прямої дії.
- Прикро це визнавати, але роми набагато дружніші, ніж українці. Не приходили вони до вас на розбірки?
- Ні. Ще коли нас судили, у справі було зняте нами відео із зізнанням ніжинського і шосткинського циганських баронів. Проте їх на суд ніхто не викликав ні як свідків, ні як потерпілих.
- Чи звертався хтось із ніжинських ромів у міліцію?
- Ні, - повідомили у секторі зв'язків з громадськістю УМВС в області.
Та, з'ясувалося, такий собі Саша (він же Сандро) лікується в одній із київських лікарень. Заяви не писав.
Зателефонувала циганському барону Петру Главацькому. Він сказав, що все буде з'ясовувати.
* * *
Від автора. До речі, в березні 2009 року правоохоронці вилучили шість мішків (12 кілограмів) марихуани (сушених конопель) у старшого цигана Ніжина Безфамільного. Тоді її вартість оцінювалася в 240 тисяч гривень. Також пістолет калібру 9 міліметрів і півтора кіло гашишу дістали з унітазу. Відео з коноплею показали провідні телеканали і рознесли засоби масової інформації.
Суд дав йому п'ять років тюрми. Він уже звільнився.