14 жовтня - День захисників і захисниць України. Назва цього популярного свята говорить сама за себе. Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни - свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі. Саме зараз це одне з найулюбленіших і шанованих у народі свят.
14 жовтня - День захисників і захисниць України. Назва цього популярного свята говорить сама за себе. Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни - свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі. Саме зараз це одне з найулюбленіших і шанованих у народі свят.
MYNIZHYN.com поспілкувався з одним із наших захисників – Владиславом Лазоренко, старшим солдатом стрілецького підрозділу. Владислав отримав поранення після обстрілу мінометами, але зараз наш боєць почувається добре.
- Де вас застав ранок, 24 лютого? Який був той день, що відчували, що робили?
- Ранок 24.02.22 застав мене у електричці. Їхав до Броварів по справах. Ранок почався як завжди бадьоро і настрій був гарний від очікуваних справ. Перші тривожні дзвіночки прилетіли на зупинці «Бобрик». Люди щось говорили про вибухи і війну. Я не надав цьому значення і продовжував читати книгу. А коли приїхав до станції Бровари, то побачив ешелони з технікою і велику кількість військових. Підійшов до хлопців із ЗСУ, запитав що сталось, а у відповідь почув: ВІЙНА! Це була 7ранку. Вже за 3 години я повернувся до Ніжина. Відправив сім’ю до села Велика Кошелівка, а сам побіг до військкомату.
- Чи вірили в те, що війна почнеться?
- Чи вірив я… Мозок казав, що це неминуче буде війна, бо не буде ніхто проводити навчання у такій кількості поблизу кордону сусідньої країни, але чесно скажу - до останнього сподівався і надіявся, що мине.
- Як ви потрапили до армії? Яка ваша військова спеціальність?
- Як вже й казав, до військкомату прибіг сам у перший же день. Далі разом із іншими жителями Ніжина встав на захист нашої Батьківщини. На даний момент я старший солдат стрілецького підрозділу.
- Що для вас особисто ця війна? Чому пішли воювати?
- Пішов воювати я тому, що за мною мої рідні діти, моє місто і моя країна і хто ж як не я, має захищати свою землю. Пішов воювати бо категорично не хочу, щоб тут правив якийсь путлер! Пішов воювати, бо я вільна людина і ніколи не схилюсь перед загарбницькою навалою!
- Ви зараз перебуваєте на лікуванні після поранення. Де саме ви отримали поранення і як зараз себе почуваєте?
- Поранення отримав під Сіверськом в результаті обстрілу моєї групи мінометами. Півтори місяці провів у лікарнях. На разі вже почуваюсь добре.
- Чого варто навчитися в умовах відкритої війни? Чого навчилися ви, якщо говорити не тільки про війну а й про життєві цінності, емоції і т.п.?
- Варто навчитися швидко і глибоко копати! (Посміхається – авт.) Від цього залежить наскільки довго ти проживеш. Особисто я навчився під час війни цінувати життя. Справа в тому, що потрібно жити саме сьогоднішнім днем, жити, а не проживати зі спогадами як колись було класно, а зараз все не так. Жити, а не чекати, що хтось прийде і зробить наше життя якимось незвичайним. Бо спілкуючись із людьми, розумію, що більшість саме проживають своє життя в спогадах і очікуванні… так і не поживши.
- Ви бачите нашу армію зсередини: як вона змінилася для пересічного солдата, якщо говорити про лютий місяць і зараз?
- В перші дні ми всі билися кожен біля свого міста і було дуже складно із координуванням між підрозділами та і забезпечення було все від людей і волонтерів. Зараз же все налагодилося і ви бачите результат у переможних наступах ЗСУ.
- Чи нормальне забезпечення наразі стосовно харчування, спорядження, тим паче з настанням холодної осені?
- ЗСУ забезпечують всім необхідним і в достатній кількості. Запинки звісно є, але все завжди вирішується.
- Як гадаєте, чому ми сильніші за росіян, чому ми їх переможемо?
- Чому ми сильніші за росіян… Так склалося історично. Наші предки козаки завжди жили на цій землі і відстоювали своє. А хто такі расеяне? Ті, що згрупувалися для захоплення інших племен… в них немає ніяких духовних цінностей, в них немає Бога, окрім грошей. В них немає шансів на перемогу.
- Щоб ви побажали своїм побратимам і всім військовим, які зараз захищають нашу землю?
- Всім військовим бажаю завжди бути на позитиві, бо сміх і радість подовжують життя!Тож посміхайтесь самі і підтримуйте ближнього свого, навіть коли ситуація тому не відповідає.
- Багатьом українцям зараз хочеться підтримати наших бійців, хто словом, хто ділом, хто чим може. Що найбільше підтримує зараз наших воїнів, на вашу думку?
- По-перше найбільшу підтримку дають теплі слова підтримки від самих рідних. Тому хочеться попросити тих, хто лишився вдома кожного дня писати, або якщо є можливість дзвонити, і підтримувати солдата, а не розповідати йому про якісь свої проблеми.
Дуже приємно було отримувати волонтерку в яку клали дитячі малюнки і побажання. Я сам носив у бронежилеті один з таких від донечки,як оберіг.
- Продовжіть фразу: ми Переможемо, тому що…
- Ми переможемо, тому що за нами правда! Ми на своїй землі! І з нами наш Бог! Нікому ще не вдавалося поставити на коліна козацький рід і зараз ми цього не дозволимо!
Довідкова про нашого бійця: Народився у м. Харків, згодом батьки переїхали до Ніжина. Навчався в школі №7, потім в Чернігівському військовому ліцеї, а по його завершенню вступив у Слов’янський авіаційний коледж НАУ. Повернувся у Ніжин в 2012р. В цивільному житті - фінансовий консультант в сфері накопичувального страхування життя.
***
Ми приєднуємося до привітань на адресу всіх захисників і захисниць нашої країни! Бажаємо їм благополуччя і сил, здоров’я, перемог і щастя, мирного неба і смачного хліба!
Зі святом Вас дорогі наші захисники і захисниці!
Фото з архіву бійця