Ніжин: мати дівчинки, яку збив насмерть сміттєвоз вимагає моральної компенсації

У Ніжинському міськраион­ному суді розглядають ци­вільний позов рідних 6-річ­ної дівчинки, яку трохи більше року на очах у матері переїхав сміттєвоз. Мати дівчин­ки, її батьки та рід­на сестра добиваються мо­ральної компенсації від ко­мунального підприємства, водій якого зада­вив дитину. Сам же винува­тець трагедії — 53-річний чоловік отри­мав вирок за скоєне (3 ро­ки в’язниці) і зараз відбу­ває призначене покарання.

Про цю трагедію писали чима­ло всеукраїнських і місцевих ЗМІ . Біда сталася в Ніжині 4 грудня 2021 року близь­ко 15-ї, коли дівчинка з мамою (яка тоді була на 8-му місяці вагітності) йшли з дому на зупинку.  Дорогою вони викинули сміття в один із кон­тейнерів.

— Сміттєві баки стоять метрів за 50 від нашого будинку. Ми з донькою тільки-но вийшли з дому, ко­ли до контейнерів під'їхав сміттєвоз, — розповідає мама дівчинки - Hе глушачи двигуна з машини вийшов водій, загля­нув у баки. Він бачив нас із донькою . Ми обійшли той сміттєвоз, я викинула сміття в бак, узяла доне­чку за руку, і ми пішли з нею далі - в бік зупинки. Встигли відійти десь метрів 15, і я відчула удар у спи­ну (як виявилося, бортом). Ручка доньки вислизнула з моєї, і мене відкинуло вбік. А потім я побачила, що дочку затягло під колеса (шан­сів вижити дитина не мала, оскіль­ки за висновком судмедекспертів сталася повна руйнація голови — Авт.). А водій на суді стверджу­вав, що, перш ніж рушити заднім ходом (він пояснював, що ба­ки були майже порожні і він вирі­шив під'їхати до інших. — Авт.), він подав сигнал і подивився у дзерка­ла заднього виду. Та хіба ми могли далеко відійти за 30 секунд? І ніякого сигналу він не подавав! Навіть не зміг пояснити судді, скільки разів сигналив і були це короткі чи довгі гудки.

Попри всі н'юанси водій (водієм сміттєвоза про­працював 19 років) свою вину визнав. Йому світило від 3 до 8 років позбавлення волі. Суд дав мінімум. Він врахував ка­яття обвинуваченого, його по­зитивну характеристику, наяв­ність хронічної гіпертонії, а та­кож те, що він опікується ста­ренькою матір'ю. Вирок оголо­сили ще в липні минуло року.

- Не думали оскаржити?

— Чесно кажучи, мені хотілося, щоб судова тяганина нарешті закінчилася, бо згадувати пережите дуже болісно. Та й дитину все одно не повернеш.

- Головне, що водія таки покарали. Я хочу, щоб він зрозумів, що треба дивитися, куди їдеш, а не нести маячню, що йому «поро­блено», а моїй дочці «на долі на­писаний короткий вік».

- Кажуть, після трагедії Вас одразу поклали в лікарню «на збереження»...

- Ні. Я не схотіла. Треба було відбути похорон і поминки.Та й удома мене всіляко підтримува­ли рідні, і в пологовому довело­ся б бути самій. На другий день після трагедії я сходила переві­рити серцебиття плода. На щас­тя, мої переживання на дитині ні­як не позначилися. Донечка на­родилася здоровою. 

Під час суду над водієм цивіль­ного позову на розгляд не виноси­ли. Його родина дівчинки подала окремо — у серпні.

— Бо в кримінальній спра­ві потерпілою проходила лише мама дівчинки, а право на від­шкодування мають усі члени сім'ї, оскільки їм теж була за­вдана моральна шкода, — зазначає адвокат.

— Чому позов подали про­ти комунальників, а не проти водія?

— Винуватець перебував у трудових відносинах із комунальним підприємством. А за законом відпові­дальність за завдану шкоду несе організація, якій належить джерело підвищеної небезпеки (у цьому випадку сміттєвоз).

Розгляд цивільного позову стартував минулої осені. Відто­ді засідання призначалися вже тричі, проте щоразу відклада­лися.

- Бо адвокатка, яка пред­ставляє інтереси комунально­го підприємства, весь час по­дає до суду клопотання про пе­ренесення розгляду. То буцімто через проблеми зі здоров'ям, то через зайнятість. - обурюється жінка — Таке враження, що сторо­на відповідача просто затягує роз­гляд.

У позовній заяві постражда­ла родина та їхній адвокат просять 561 тисячу гривень моральної компенсації для матері покійноі дівчинки і ще по 300 тисяч гри­вень для дідуся, бабусі та рідної тіт­ки, які мешкали разом із дитиною і теж тяжко переживають втрату.

— Страхова компанія, в якій був застра­хований сміттєвоз, уже виплатила мені 39 тисяч гривень моральної шкоди. Саме тому в позові до комунального підприємства 561 тисяча, а не рівно 600, — пояснює жінка - Якби з боку ко­мунального підприємства було ро­зуміння трагедії і людське став­лення, то, може, ми й не подава­ли б того позову. Їхній представник приходив до нас, ще коли не мину­ло й сорока днів по донечці.  Уя­віть, уся родина в траурі, а він за­ходить у дім і каже: “Ну то як бу­демо розв'язувати проблему?” Ні краплі співчуття. Для нас це не­поправна втрата, а для них всього-навсього проблема, яку треба розв'язати. Зрештою розмова за­вершилася обіцянкою виплати­ти нам гроші на пам'ятник. Та ми­нуло більш ніж пів року, а ніхто так і не зв'язався з нами. І лише коли ми подали до суду позов, то кому­нальники відшкодували нам 13 ти­сяч гривень витрачених на похорон. Щодо моральної компенсації вони заявили, що готові виплати­ти 60 тисяч гривень. На їхню думку, цього достатньо...

— Родина винуватця ні копій­ки не дала?

— Дружина водія ще перед по­минками занесла нам 15 тисяч гривень Потім іще двічі передава­ла гроші (10 і 5 тисяч). На суді водій заявив, що це він відшкодував. А представники комунального підприємства розказують, що то вони передали ці гроші через дружину водія. Хто з них бреше, а хто каже правду, я не знаю.

Істина може випливти на судовому засіданні. Воно має відбутися 22 лютого. Якщо його знову не пе­ренесуть...

За матеріалами

Газети “Гарт” від 09.02.2023