Дмитро Жуков - боєць роти охорони однієї з військових частин ЗСУ. 5 лютого на Бахмутському напряму він отримав поранення в голову – працював ворожий снайпер. Двоє побратимів Дмитра загинули. Дмитра ж ввели в стан коми і мусили лишити на полі бою, тоді не могли його забрати з собою. Чоловік важить 160 кг, повернулися за ним групою через десять годин після поранення, а прооперувати змогли через півтори доби. Дмитро вижив, вийшов із коми і вже навіть жартує над дружиною. Вона й розповіла Суспільному цю історію.
Дмитро Жуков - боєць роти охорони однієї з військових частин ЗСУ. 5 лютого на Бахмутському напряму він отримав поранення в голову – працював ворожий снайпер. Двоє побратимів Дмитра загинули. Дмитра ж ввели в стан коми і мусили лишити на полі бою, тоді не могли його забрати з собою. Чоловік важить 160 кг, повернулися за ним групою через десять годин після поранення, а прооперувати змогли через півтори доби. Дмитро вижив, вийшов із коми і вже навіть жартує над дружиною. Вона й розповіла Суспільному цю історію.
Далі – зі слів Лариси Жукової.
Як дізналася про поранення чоловіка
Це було 5 лютого. 3-го він уже подзвонив, сказав, що їх відправляють на завдання. Він наче передчував – у нього був такий голос, сумний. Бо він знав, що там робиться. Це Донецька область – Костянтинівка, Бахмут. А я ж по голосу чую, і питаю: "А якщо, не дай Бог, щось станеться – до кого мені дзвонити? Якщо не вийдеш на зв’язок, чи ще щось. З ким мені тримати зв’язок?" У мене контактів ніяких немає, він не любить, щоб я надзвонювала, шукала, у нас так не прийнято. Він сказав, що до командира батальйону – номер його телефону в мене був.
4 лютого о 04:44 він зателефонував і сказав, що дві доби не буде зв’язку. Каже, щоб ти не переживала. Він завжди про таке попереджав.
Дружина військового — Лариса Жукова. ФОТО: Фейсбук Лариси Жукової
Дійсно, 4 та 5 лютого не було з ним зв’язку. 6-го числа я вже пишу його командиру: "Що з моїм чоловіком? Він не виходить на зв’язок". Він каже: "Я не знаю, сам переживаю. Їм дали нового командира, дуже за хлопців переживаю".
І через десять хвилин мені передзвонює їхній бойовий медик (а я їх повністю забезпечувала медициною: і аптечками, і всім-всім). І каже: "Діма в реанімації в Мечникова". Я питаю: "А куди поранення?" Він каже: "В голову". Правда, сказав, що осколком в голову. Питаю: "А які прогнози?" – "Ну ти ж медсестра, ти маєш розуміти, що таке поранення в голову". Це була вже п’ята година вечора.
Дмитро Жуков. ФОТО: Лариси Жукової
Наступного ранку поїхала до Дніпра, в лікарню Мечникова. Те, що я там побачила, стало для мене найтяжчим, що я бачила в інших лікарнях. Це лягло на мене тяжким тягарем.
Хлопців – сила-силенна, їх там стільки, що бочком просунутися тільки можна.
Я знайшла чоловіка, як виявилося, його вночі прооперували. Я лікаря питаю про його стан, а вона так руки склала, наче молиться, й каже: "Вибачте нас. Якщо ми раніше хоч комп’ютер вмикали подивитися, хто поступив і що там, зараз ми навіть цього не встигаємо робити. Ми їх стабілізуємо й відправляємо далі на Київ". Єдине, що я зрозуміла – що стан дуже тяжкий.
Як так сталося – розповідає дружина зі слів побратимів Дмитра
Це в лісосмузі було. В Діму поцілив снайпер. Він ще двох хлопців "поклав" поруч – вони 200-ті. Це було 5 лютого о 12:35. І прямо в мозок зайшла та куля.
Медик, який там був, він його ввів у медичну кому. Це йому, по суті, врятувало життя. Але можливості витягнути (з поля бою, – ред.) не було. І вони його там залишили лежати. І коли вже стемніло, вони разом із розвідниками за ним повернулися й витягли. Але він важить 160 кілограмів, вони його так тягнули, що зчесали йому коліна. Та то таке, м’ясо наросте, не біда.
Як мені розповідав командир, хлопчина, який його витягнув, сам був контужений. Ще й малий такий (за статурою, – ред.), на адреналіні тільки й зміг його витягнути.
Таким чином, у перший медичний пункт, у Калинівку, він потрапив аж через десять годин після поранення. Тоді його повезли в Краматорськ – це в ніч з 5 на 6 лютого. І в Мечникова він потрапив уже 6-го ввечері пізно. Тобто, через півтори доби після поранення. Там відразу й прооперували.
Лікування
Його відправили реанімаційним потягом у Київ, він прибув туди 8 лютого.
До 21 лютого він був у тяжкій комі. Того дня до нього повернулася свідомість, і його з реанімації перевели в палату нейрохірургії.
Зараз він у хорошому стані, єдине що – він не розмовляє, і в нього паралізована права сторона. Бо куля зліва зайшла, а коли так – то права частина тіла паралізується.
Дмитро уже й киває, і рибалку дивиться, і трохи лається – пальцями лівої руки.
Він уже жартує. Я його тиждень з ложечки годувала, а тоді якось беру тарілку й пригадую, що він же у мене лівша. Я повертаюсь до нього й кажу: "Ти ж лівша?" Він киває "Так". – "То що ж я тебе годую з ложки?" А він язика мені показує. Уявляєте? Кажу: "Ану швидко взяв ложку і їси!" Відтоді їсть сам.
Хоч і не говорить, але коли медсестра ввімкнула в палаті "Ой у лузі червона калина…", то став підспівувати.