Втечемо за місто-2?

Травень кличе в подорожі! Пропонуємо вам декілька цікавих маршрутів Чернігівщиною, які ми обирали за такими критеріями: не надто далеко від Чернігова (можна встигнути за кілька годин, а якщо є бажання та можливість, то присвятити мандрівці цілий день), доволі бюджетно (розуміємо, що життя дорожчає, але ми все одно потребуємо вражень і перезавантаження). І, звісно, ще один важливий критерій – це не дуже «розкручене» туристичне місце, але цікаве, варте уваги.

«Долина конвалій» у Міжрічинському парку (приблизно 65 км)

Це один із найбільших природних парків в Україні (на першому місці – «Подільські Товтри»), його площа – понад 100 000 гектарів. Парк розташований між річками Дніпро та Десна на території Чернігівської області, тому й отримав назву – Міжрічинський. Заснований у 2002 році. Раніше ці місця було засекречені через розташовані неподалік військові полігони. Завдяки цьому природа тут добре збереглася.

У Міжрічинському парку ви побачите:

  • різноманітні тайгові та болотяні ландшафти;
  • рівнинні урочища та дубово-соснові ліси;
  • лугову рослинність, найбільш поширену в заплаві Десни.

А серед представників тваринного світу: кабанів, лосів, оленів, ласок, рисей, ланей, лисиць, видр, гадюк, різноманітних птахів. Міжрічинський регіональний ландшафтний парк – ідеальне місце для того, щоб насолодитися незайманою природою, зайнятися фотополюванням і відпочити душею. Територією парку проходять екостежки. За відгуками знавців – одні з найцікавіших в Україні. Щоправда, йти треба з досвідченим гідом!

Навесні тут зацвітають проліски, іриси, конвалії, восени – можна побачити вересовища (галявини, де квітне вереск). Мені пощастило побувати в парку на початку травня та на власні очі побачити галявини конвалій просто на берегах Десни. Це незабутнє видовище! Переконана, що квітування конвалій на Чернігівщині так само варте уваги, як славнозвісна долина нарцисів на Закарпатті. Тут рай для орнітологів і тих, хто любить спостерігати за життям птахів. Це зяблики, синиці, дрозди, солов'ї. А головна розвага для туристів-екстремалів - прогулянка Бондарівським болотом, площа якого більш ніж 1000 га. Для цього вам видадуть спеціальні чоботи-панчохи, які використовують рибалки.

На території парку обладнано декілька місць для приготування обіду на вогнищі, працює чудовий музей традиційних лісових промислів Полісся, який створив науковець Андрій Сагайдак. Окремі розділи тут присвячені лозоплетінню, рибальству, мисливству, бортництву, деревообробці, збиральництву, історії лісової охорони тощо. Родзинка музею – майже всі експонати можна брати, розглядати, використовувати.

Дістатися сюди можна власним авто або автобусом, що їде через с. Отрохи. Тільки про екскурсію варто домовлятися завчасно! Зазвичай вихідні у п. Андрія розписані на декілька місяців наперед. Ця територія цілком безпечна, адже тут не велися бойові дії.

Буйволина ферма на Чернігівщині (приблизно 65 км)

На цьому фермерському господарстві вам не тільки проведуть цікаву екскурсію, а запропонують продегустувати смачну різноманітну продукцію, що виготовляють з молока буйволиць. Ферма розташована на території Міжричинського природного парку (в с. Рудня по старій київській трасі).

Нині на цьому підприємстві утримують більш ніж 80 тварин, із них 30 — дійне стадо, є нетелі та буйволиці на сухостої. Дуже цікаво спостерігати за цими тваринами. Вони виглядають спокійними, сильними, нібито з почуттям власної гідності.

В асортименті продукції: молоко, сири – розсільні (бринза, сулугуні), м’які, напівтверді, рікота, йогурти, сметана, ряжанка. Ця натуральна молочна продукція (молоко буйволиць набагато жирніше, ніж молоко корів, тому за смаком трохи відрізняється й набагато корисніше) чудово засвоюється організмом і не викликає алергії. Це продукція преміум-сегменту, але у неї з’являється все більше шанувальників.

Система утримання худоби – безприв'язна на глибокій підстилці з можливістю вигулу. Процес доїння – автоматизований з використанням німецького обладнання. Власники підприємства збудували та запустили новий доїльний комплекс, адже поголів’я буйволів збільшується, відповідно - обсяги виробництва продукції зростають. Про екскурсію на підприємство варто домовлятися заздалегідь!

Літописний Остер і Юр’єва Божниця (приблизно 85 км від Чернігова)

Містечко на Чернігівщини, що руйнує історичні містифікації російської імперії – це Остер. Тут побачимо Юр’єву божницю (частину Михайлівського храму, що не зберігся) - єдину пам’ятку часів Київської Русі на Лівобережній Україні (якщо не рахувати храми Чернігова).

На думку дослідників, цей храм був складовою частиною потужної фортеці, яку в 1098 році (задовго до появи москви) збудував князь Володимир Мономах задля укріплення кордонів Русі. Форт або Остерський замок (Городець Остерський) розміщувався на пагорбі, поруч протікала річка.

У XII столітті за наказом князя Юрія Долгорукого (син Мономаха) церкву прикрасили фресками, деякі фрагменти яких можемо побачити. На честь Долгорукого храм отримав народну назву - «Юр’єва божниця». Ця пам’ятка архітектури має статус національної. Це єдина вціліла будівля стародавнього міста.

Юр’єва божниця

У 1152 році Остерський замок став жертвою князівських міжусобиць, коли Великий князь Ізяслав Мстиславич (онук Мономаха) спалив форт і вибив звідти суздальського князя Юрія Долгорукого, котрий використовував його як опорний пункт для захоплення Києва. Пізніше замок і Михайлівська церква сильно постраждали під час нападу монголо-татарської орди. Служба в храмі відновилися лише в XVII столітті. Але ще раніше річка Десна змінила русло, а річка Остер обміліла, тому форт втратив своє стратегічне значення.

Аби дізнатися про життя-буття Остра та його жителів детальніше, варто завітати до Остерського краєзнавчого музею – одного з найстаріших і найцікавіших в Україні. З травня 1919 року і до цього часу музей розміщується в будинку генерал-лейтенанта В.К.Солонини (що був споруджений в1898 році). Тут збереглися оригінальні кахляні каміни, груби, меблі.

Організатором і першим завідуючим музею був А.Г.Розанов (1883 - 1950), який створив при музеї метеорологічну та гідробіологічну станції, станції лугівництва та лікарських рослин, Остерське наукове товариство краєзнавства (1924). Під керівництвом А.Г.Розанова члени товариства збирали пам’ятки фольклору та етнографії. До Другої світової війни тут було кілька тисяч унікальних експонатів. Але основна частина колекції зібрана вже в повоєнний час. Численні пам’ятки всебічно висвітлюють історію краю.

Ви точно не залишитеся байдужими під час екскурсії! А особисто для мене цей музей – один із найбільш «гендерно чутливих» у нашій області, тобто в експозиції багато світлин, портретів і речей, які належать і розповідають про життя жінок і дівчат. Зокрема, дізнаємося про Наталку Розумиху, Марко Вовчок, Марію Гортинську-Павлову та інших.

Парк дикої природи Беремицьке (90 км від Чернігова)

Якщо скучили за тишею, свіжим повітрям і спілкуванням з тваринами, вам сюди! Унікальність парку – дика природа. Тут відновлюють рослинність такою, якою вона була на цих землях близько 1000 років тому. А ще привозять тварин, які колись тут жили. Це коники-тарпани (кінь Пржевальського), бізони (тури), сайгаки, кабани, рисі. Вони почуваються досить вільно, адже на заповідній території гуляють, де їм заманеться, розмножуються, створюють пари чи групи (табуни).

В цьому парку відвідувачам пропонують декілька еко-стежок, де краще та цікавіше ходити в супроводі екскурсовода. Якщо пощастить, можна побачити деяких тварин на відстані простягнутої руки. Бувало, ми фотографувалися і з тарпанами, і з оленятком. А ще можна дізнатися, чому наші далекі предки насипали кургани, яким богам вклонялися, якими промислами займалися (як їх годував ліс). Ніхто не залишиться байдужим – ні діти, ні дорослі!

Серед туристичних родзинок парку – стайня з дуже граційними та комунікабельними тваринами, контактний міні-зоопарк і музей котів (з інтерактивною експозицією, що присвячена диким кішкам) та живими «експонатами». Тут є й будиночки з усіма зручностями, де можна переночувати. Якщо не маєте власного авто, добиратися треба до Остра чи Козельця, а далі – попуткою чи на таксі. Домовлятися про екскурсію можна на місці.

На щастя, військові дії сюди не докотилися, хоча вибухи й лунали за 15-20 кілометрів від парку. Не всі тварини це пережили. А от відвідувачам гуляти зараз цілком безпечно. В довоєнний час у парку проводили свята й фестивалі, зокрема, історичного фехтування та реконструкції – дуже насичені й цікаві! Сподіваємося, після перемоги ці активності повернуться.

 

Вікторія Сидорова, фото авторки та з інтернету

 

 

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер