Разом вже 17 років: історія однієї ніжинської родини

День сім'ї — 15 травня. Це свято відоме на увесь світ. Воно було засноване з важливою метою — привернути увагу суспільства до різних проблем, які можуть виникати у сім'ях. Однак для більшості людей це просто чудовий привід зустрітися з рідними, порадіти і сісти за святковий стіл.

День сім'ї — 15 травня. Це свято відоме на увесь світ. Воно було засноване з важливою метою — привернути увагу суспільства до різних проблем, які можуть виникати у сім'ях. Однак для більшості людей це просто чудовий привід зустрітися з рідними, порадіти і сісти за святковий стіл.

MYNIZHYN.com підготував цікаве інтерв’ю з однією із ніжинських сімей.

Це молода пара, яка виховує трьох синів.

Знайомтеся – сім’я Загородніх – Ліза, чоловік – Олег та сини: Богдан (15 років), Дмитро (14 років) і Ростислав (12 років). Причому, мама Ліза й сама виглядає, як дівчинка і по ній навіть не скажеш, що вона мама трьох таких вже дорослих синів!

Проте, про все це детальніше читайте у нашому матеріалі

- Скажіть, коли і де ви познайомилися зі своїм чоловіком?

- З майбутнім чоловіком ми познайомилися на дні народженні моєї подруги. Не скажу, що з першого погляду втратила голову, але він мене "зачепив"!

- А коли була ота іскра, ота сама хвилина, коли, як то кажуть – зачепило! І ви зрозуміли, що він – саме той, кого б ви хотіли бачити своїм чоловіком та батьком своїх дітей?

- Він мені сподобався з першого погляду. Чоловік має неймовірно гарні зелені очі, щось в його погляді та в посмішці було особливе. Особливе настільки, що я зрозуміла, що саме він мій майбутній чоловік.

Нашу першу зустріч я пам'ятаю і зараз. Часто згадуємо з чоловіком ту мить (кожен зі свого погляду) і завжди є над чим посміятися. 

Наші стосунки не "зав'язалася" з першої зустрічі. Познайомилися та і все собі. Це було якраз у грудні, на Андрія, 2005 рік. Пройшло трохи часу і Олег, так звати мого коханого чоловіка, запросив мене на побачення. Мовляв, давай сходимо, коли тобі буде зручно. А я і відповіла: "Пішли прямо зараз". Це був лютий, пізній вечір. В травні ми вже разом жили, а в липні 2006 одружилися.

Фото з архіву 2017 року

Весілля просто відсвяткували у колі друзів, без пафосу, як то кажуть. Для мене головне - життя разом, а не пишність банкету. 

Більше, ніж через рік, у вересні, 2007 у нас народився первісток - Богдан. Щастю не було меж! Проте, виникали і труднощі адже батьківство- велика відповідальність. Це не лялька, якою ти граєшся в дитинстві. Це - маленька людина, плід взаємного кохання.

Відразу вирішили, що хочемо двох дітей. Тому свідомо я завагітніла вдруге. Скажу, що для мене вагітність завжди було тяжко, але коли ти береш на руки оцей маленький згорточок щастя - все лишається позаду. Діма народився у березні 2009.

Пройшов час і я дізналася, що стану мамою втретє. Порадилися з чоловіком і вирішили, що будемо народжувати. Скажу, що багато хто був проти, але для мене головне, що підтримав чоловік. Тим більше він хотів доньку. Так, у 2011, народився Ростислав. Мамина копія. При тому в усьому.

- В дитинстві всі дівчатка щось собі загадують про щось мріють, грають з ляльками «в маму». Коли ви були маленькою, чи думали, що у вас буде троє дітей, коли ви станете дорослою? Чи хотіли і хлопчика і дівчинку, чи взагалі про це не думали?

- Я завжди мріяла про хлопчика та дівчинку, але Господь вирішив інакше. Я навіть уявити не могла, що буду мати аж трьох дітей. І я дуже щаслива від цього. А доньки будуть, з часом, коли одружаться наші діти. Звісно, у нас, як і в багатьох родинах, є злети та падіння.

Перші три роки були найтяжчі.  Потрібно було вчитися шанувати один одного, йти на компроміси, поважати і показувати приклад сімейного життя своїм дітям. У нас немає такого, що посварилися і все. Це в нас хвилин на 10-15. Ми не вміємо злитися один на одного. Завжди це так виглядає: "Ти вже не злишся, можна говорити" або "Так і будеш мовчати чи все ж таки поговоримо нормально". Завжди хтось із нас йде на компроміс і ми ніколи не ображаємося. І ось так ми вже разом майже 17 років.

Звісно, я не можу щось радити іншим адже є різні люди та різні характери. Ми обоє запальні, як сірнички, загорілися, виговорилися і заспокоїлися. А є люди, які надовго тримають в собі злобу та образу. Різні є і випадки в сімейному житті. Тому жодної поради і бути не може.

Просто поважайте один одного та кохайте. І ніколи не шукайте виправдання тому, що є недопустимим між коханими: зрада,  моральний тиск, психологічне та фізичне насилля і т.д.

- А якщо трапляються  якісь негаразди, як ви вирішуєте конфлікти, хто перший іде на компроміс? І взагалі - що варто пам’ятати кожній жінці та  кожному чоловікові у таких ситуаціях. Що б ви сказали, як людина, яка вже давно в шлюбі? І чи змінила війна щось у вашій родині (якщо брати моральний, енергетичний рівень – можливо якось змінилося ставлення один до одного, чи відбулась переоцінка цінностей і т.п.)

- Потрібно любити, поважати та оберігати один одного. Війна нагадала нам не тільки про ці цінності, а й про інші.

Хочеться, щоб в кожній сім'ї був мир, спокій та затишок. Щоб кожен наш Герой повернувся додому до дружини, дітей, батьків, рідних.

Щоб всі українські родини ніколи більше в своєму житті не бачили війни, сліз, розпачу, смерті...

Хочеться, щоб наші діти жили в Незалежній та квітучій Державі - Україні, в мирі та спокої.

Нехай кожна родина буде щаслива! З Днем сім'ї, наші незламні родини!

 

 

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: