Розмова з ніжинським істориком про забуті та приховані таємниці Ніжина

Книга під назвою «Мандрівки у незвідане: забуті та приховані таємниці Ніжина».
Роман говорить, що вона стала ніби-то відблиском його роботи екскурсовода  в Ніжині.  

MYNIZHYN.com поспілкувався особисто з автором книги.
До вашої уваги – інтерв’ю з Романом Желєзко

- Доброго дня – скажіть, коли і чому саме виникла ідея для написання цієї книги?

- Ідея написання книги «Мандрівка у незвідане: забуті та приховані таємниці Ніжина» виникла взимку 2020 року.

Моя професія екскурсовода викликала в мене інтерес до низки туристичних цікавинок Ніжина, що не потрапляли до основних екскурсійних маршрутів. Мене цікавило: «Чому ті ж сходинки старих кам’яниць, щерблені тротуари, медальйони, печі старих будинків, горища, рідко згадуються в екскурсіях?». Адже це цікавинки, що можуть стати родзинками туристичного потенціалу нашого міста.
Я захопився ідеєю дослідити ці «забуті артефакти» й написати про це книгу. Не наукову. Лишень публіцистичну.
Ту, що буде цікавою пересічному туристу. Вже у 2022 р., з великою війною, прийшло розуміння необхідності повернення з російсько-комуністичного забуття постаті ніжинського козака Осипа Твердовського, адже в Ніжині є його будинок, школа, храм, де він хрестився, але радянська ідеологія забороняла навіть згадувати ім’я Осипа.
Забороняла, бо він мав тавро буржуазного націоналіста, адже боронив Україну у відомому бою під Крутами. Місця, пов’язані з О.Твердовським, самі просилися до цієї книги, адже це наша історія, славетне минуле Ніжина і головне – О.Твердовський є прикладом для наслідування майбутніми поколіннями ніжинців, особливо зараз, коли триває доленосна війна проти споконвічного ворога – росії.


- Чи не було сумнівів на початку: треба не треба писати, впораюся не впораюсь..і т.д.?

- Сумніви були завжди. І це нормально. Почасти задавався запитанням: «А чи буде ця книга цікавою читачу? Чи буде вона корисною? Чи будуть її читати?». Були й ряд невдач, адже видати книгу в Україні – це справжній квест. Втім, ці поразки стали для мене досвідом, стимулом не здатися. Найбільшої проблеми додала війна. У 2023 р. я знову переосмислив доцільність цієї книги й зрозумів швидкоплинність нашого життя. Тож «зараз», бо «потім» може не бути. Розуміючи, що саме сьогодні – це унікальна нагода, я все ж вирішив дати цій книзі в дорогу у світ. Книга «Мандрівка у незвідане: забуті та приховані таємниці Ніжина» написана українською мовою і для українців. Кожна українська книга – це камінець у фундамент нашого мовного опору тотальній росифікації і джерело знань для майбутніх поколінь. Адже 2022 р. показав, що є різниця, якою мовою читати книги в Україні. «Рукописи не горять» і я сподіваюсь, що і моя книжка закарбується на сторінках історії Ніжина, бодай відміткою, дасть поштовх краєзнавцям до подальших досліджень і розвитку Ніжина як туристичного осередку Лівобережної України.

- Хто підтримував вас на цьому шляху, чи надихав – звідки черпали сили? (Може це туристи, які зацікавлено слухали ваші екскурсії, може близькі люди і т.д.)

- Так, звісно, туристи і їх об’єктивні, живі, відгуки стали вагомими джерелами для написання книги. Дякуючи таким відгукам народилися декілька статей книги «Мандрівка у незвідане: забуті та приховані таємниці Ніжина», наприклад «Церкви, могили й два дуби», «Місто парків і скверів», «Дивовижна знахідка у стінах Благовіщенського монастиря», «Де зробити найкраще селфі в Ніжині?», «Екскурсія під акомпанемент дощу». Розмови за кавою з туристами до, під час і після екскурсій я пам’ятаю краще самих екскурсій. Без підтримки когорти моїх колег ця книга ніколи б не побачила світ. Хоч їхніх прізвищ і не має на обкладинці книги, вони теж є її співтворцями. Я дякую за допомогу і підтримку Олександру Самойленку – ректору Ніжинського державного університету ім. М.Гоголя; працівникам видавництва вишу, що надрукувало книгу; Тетяні Брязкало – директорці Ніжинського краєзнавчого музею ім. І.Спаського за вичитку тексту книги; Катерині Литвин – заступниці начальника управління культури і туризму Чернігівської міської ради за х”южний відгук-рецензію на книгу; Анатолію Залозному – ніжинському художнику, чия робота стала обкладинкою книги, а також всім ніжинцям, хто ділився скарбами усної історії, та всім туристам, котрі ділилися своїми враженнями від мандрівки таємничим Ніжином.

- До речі, якось мали можливість побувати на вашій екскурсії, то були приємно вражені і зацікавлені тим, як просто і від душі ви розказуєте про своє місто! А де читачі можуть придбати вашу книгу, щоб помандрувати містом на сторінках видання?

- Книгу можна дістати, безпосередньо звернувшись до автора. Залюбки підпишу кожен примірник на згадку.

- А що вам найбільше в ній самому подобається, який матеріал чи розповідь ви б відмітили і чому?

- Особисто мені важко обирати котрусь зі статей, адже всі статті – мої діти. Я пам’ятаю не лише час їх появи, а й емоції, під якими я їх писав. Відмітити я можу лише спогади, котрі ці статті викликають. Спогади, що формують моє сприйняття Ніжина та його представлення туристу. Я завжди пам’ятатиму враження від маленьких відкриттів: перший підйом на вежу Благовіщенського монастиря, знахідка там застібки від книги, перший спуск до грецьких підвалів, дощові екскурсії, тощо.

- Щоб ви побажали нашим читачам?
 
- Читачам я побажаю ніколи не забувати своєї малої Батьківщини, місця, де ви з’явилися на світ. Можна відкрити для себе всесвіт, об’їхавши всі континенти. Але пізнання довколишнього починається саме в колі родини, вулиці, рідного міста. Завдяки ним ми формуємося як особистість, людина – Українець. Будьмо гідними Українцями, бережімо і відновлюймо нашу українську історію. Відновлюймо, очищаймо від російського накипу не для себе, а для наших дітей, адже саме їм розвивати Україну. Донесімо до дітей пам'ять про минуле й ті цінності, якими варто пишатися. Тож, мандруймо таємничими і прихованими місцями Ніжина не лише на сторінках книги, а й наживо. Адже краще один раз побачити, ніж сто разів почути чи прочитати в інтернеті. Ніжин вартий того, щоб відвідати його бодай раз у житті. Повірте, місто полонить Вас з перших відвідин. Гарантую, що враження від ніжинського шарму закарбуються в пам’яті назавжди, й не виключено, що Ви захочете знову і знову ще раз пройтися вузенькими вуличками грецького кварталу, почути скрепіт дерев’яних сходин чи зробити селфі на фоні трьох церков.


Фото nizhyn.city