9 Листопада 2023
1685
9 листопада відзначається День працівника культури та аматорів народного мистецтва.
Ніжинська земля багата на талановитих особистостей. Хочемо познайомити вас ближче з однією із них — ніжинською мисткинею та дизайнером Катериною Борисовою. Вона не тільки бачить і творить красу, а навчає цьому підростаюче покоління, адже працює викладачем у Мистецькій школі та Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької.
Вишуканість у кожній деталі
Її роботи в техніці "ошібана" зачаровують витонченістю, умілим поєднанням кольорів і текстур. Виставки картин і ювелірних виробів із природніх матеріалів проходили у найрізноманітніших закладах та місцях: художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею ім.Спаського, Національному науково-природничому музеї НАН України, у Ботанічному саду ім.Гришка НАН України, Музеї Лесі Українки у Києві та ін.
Цьогоріч, у Ніжинському просторі "Вільна" усі охочі могли не лише помилуватися її роботами, а й долучитися до майстер-класів зі створення магнітів із засушених квітів, ботанічного арту.
Як розпочався її творчий та викладацький шлях? Чому вирішила вчитися на графічного дизайнера? І чи важливо підтримувати культурний фронт під час війни?
Аби отримати відповіді на ці та багато інших питань журналісти MYNIZHYN.com поспілкувалися з Катериною Борисовою.
Про все це детальніше у нашому матеріалі:
- Де пройшли ваші шкільні та студентські роки?
- Навчалася в 7 школі, паралельно в Мистецькій школі (на художньому відділі). Потім, вступила до Ніжинського Державного університету імені Миколи Гоголя на факультет «Психології та соціальної роботи» за спеціалізацією «Дошкільне виховання». Писала свою дипломну роботу у Матвієнко Світлани Іванівни. Ми і зараз співпрацюємо, вона підтримує мене, відвідує мої виставки.
- Коли у вас з’явилася любов до прекрасного?
- Батьки прочитали в книгах, що для мозку дитини корисно слухати класичну музику і вмикали мені вініловий програвач. Думаю, що це дало свій відбиток. Малювати почала з першого класу, брала активну участь у конкурсах, які організовувала Мистецька школа, бо мені це дуже подобалося.
- Як розпочався ваш шлях в ролі викладача?
- У нас ціла династія викладачів: мама і тато музиканти-баяністи. Будучи на п’ятому курсі в університеті я почала працювати у Мистецькій школі з дошкільнятами (з 5 років). На даний момент, у мене 15 років стажу викладання і я працюю із старшою віковою категорією. Вже навіть було кілька випусків, коли я вела дітей із 5 років і до 9-го класу. Із цього року, паралельно почала працювати в Коледжі культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької при якому наша Мистецька школа. Я є сумісником і проводжу заняття зі студентами за напрямком «Графічний дизайн» – нове амплуа для мене.
- Як ви відкрили для себе напрямок «Графічного дизайну»?
- У мене є друга вища освіта, вона була заочною в місті Києві – Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтв. Там я закінчувала бакалавра «Дизайн середовища». Але потім я вступила до магістратури, вже під час повномасштабної війни, і перекваліфікувалася на напрямок «Графічний дизайн» так як він дає нові перспективи та можливості. Я навіть не думала, що буду цим займатися та життя саме підвело мене до цього. У 2023 році маю захистити магістерську за цим напрямком.
- Чи стали у нагоді знання з ландшафтного дизайну?
- Так, вони відображаються у моєму захопленні висаджувати біля будинку рослини та дерева. Разом із мамою ми любимо озеленювати подвір’я – як хобі. Окрім цього, у мене з’явилося нове вподобання – фотографування. Є окремо відведена сторінка в соціальних мережах у яких я викладаю фото робіт з квітами залитими епоксидною смолою. Це, як міні-блог, у якому я розповідаю цікаві факти про рослини, ділюся своїми думками про події які відбуваються навколо мене.
- Якщо швидко обирати між «створенням мистецьких робіт» та «викладанням», що переважить?
- На сьогоднішній день переважує викладацька діяльність, бо коли навчаю, то маю віддачу, бачу результат і отримую задоволення від зростання інших. А вже творча діяльність, ошібана, якою я займаюся переходить в розряд хобі. Ця діяльність потребує матеріальних вкладень і великих затрат часу. Дане хобі у мене для задоволення та релаксу. * «Ошібана» — це різновид (пресованої ) флористики, мистецтво виготовлення картин з природних матеріалів — листя, квітів, пуху та ін.
- Якщо не помиляюся але зустріти зараз митця який працює за напрямком «ошібана» — велика рідкість?
- Дійсно, зараз мало людей працює за цим напрямком. Раніше, було відносно багато майстрів по Україні, але з початком повномасштабного вторгнення частина із них виїхала за кордон. Зараз є «Київський клуб флористики» з яким співпрацюю (я одна із Чернігівської області). Багато людей виготовляє ювелірні вироби, чи робить декор із сухими рослинами, а картини створюють одиниці.
- Чи пробували себе в інших напрямках?
- Так, пробувала створювати екопринт на тканині, але це дуже трудомісткий процес із безліччю нюансів. До прикладу, тканину потрібно виварювати, додавши різні речовини, використовувати свіжі рослини, а потім все це сушити. Це займає багато сили, енергії і часу. Я себе не обмежую і пробую себе в різних напрямках: працювала з епоксидною смолою, робила пласкі картини, екопринт. Єдине, я ще не пробувала — створювати об’ємні ікебани. Але обрала для себе нішу працювати саме з природним матеріалом.
- Чи залежить створення творчих робіт із природнього матеріалу від пори року?
- Кожна квітка цвіте в свій час, треба встигнути зловити момент зібрати майбутній матеріал для робіт. Потрібно щоб не було дощу і декілька днів після нього не можна зрізати (при сильних зливах рослина може побитися і втрачається колір). Зараз я користуюся вакуумними пакуваннями, які допомагають зберегти рослини і відкриваю їх тільки тоді , коли сідаю творити. У мене половинка серванту заповнена засушеними рослинами, бо для роботи потрібно багато матеріалу різних фактур та кольорів. Із мінімальним набором нереально створити якісну картину. Буває, що деякі рослини вигорають, але ці знання приходять із досвідом. Я вчуся вже або на своїх помилках або дивлюся багато робіт інших майстрів, спостерігаючи за їхньою творчістю відмічаю ті чи інші нюанси роботи з матеріалом.Сам процес заготівлі і засушування дуже трудомісткий по часу. Цілий рік я працюю і коли вже з’являється вільна годинка, то можу взимку створювати нові роботи.
- Скільки часу йде на створення роботи?
- На одну роботу йде близько місяця. При умові, що кожного дня виділяєш мінімум 2-3 години часу на неї.
- У якому жанрі працюєте як митець-аматор?
- Мені подобається працювати у жанрі натюрморту. У Кореї цінуються роботи, коли зберігається ціла квіточка, що дозволяє бачити її форму. П’ять років поспіль я беру участь у конкурсах пресованої флористики у Південній Кореї. Він проходить у два етапи: 1) відправляється фото роботи; 2) надсилається оригінал для очного перегляду.
- Чи не зникло бажання творити прекрасне під час війни?
- Навпаки, створення ошібани чи інших робіт приносить умиротворення, спокій та урівноваження. Коли вирощуєш рослини, то бачиш як вони розквітають, довгий час спостерігаєш за їхньою вегетацією і це вже дає позитивні емоції. При роботі із засушеними квітами, особливо в зимовий час, коли майже немає ніяких рослин, то тактильно торкаєшся до матеріалу, як до частинки літа. Дивишся на їхні барви і отримуєш заряд позитивної енергетики. Усе це допомагає відволікатися від негативних думок. Коли є вільна хвилина я завжди рада творити але звичайно, що зараз дві роботи, плюс навчання, то залишається небагато часу на хобі.
- Чи є у вас улюблені митці, чиїми роботами захоплюєтеся?
- Це митці епохи минулого. Серед моїх улюблених – архітектор Антоніо Гауді, графік – плакатист Альфонс Муха, художник і декоратор Густав Клімт.
- Чи важливо під час війни підтримувати культурний фронт?
- Я дуже пишаюся своїми учнями, разом із ними ми відтворюємо українську міфологію і патріотичну тематику у мистецьких роботах! Таким чином підтримуємо культурний фронт!Хоча, працюю у японскій техніці але при цьому використовую українські рослини і так популяризую Україну. Цим я показую, що наші митці не дивлячися на такий складний час для нашої країни можуть творити і надихати інших жити не опускаючи рук. Жити з надією на краще!
[GALLERY-92]
Фото з архіву Катерини Борисової