Андрій Кокотюха зустрівся зі своїми читачами у Ніжині

Вівторок, 12:30, переповнений читальний зал Центральної бібліотеки. Такої кількості людей тут дуже давно не було. Працівники, щоб розмістити всіх бажаючих бути присутніми на зустрічі, несуть стільці з другого поверху. А от Андрій Кокотюха запізнюється. Їде електричкою і тому ніхто цьому не дивується. З десяти хвилинним запізненням він нарешті з’являється в залі, займає своє місце і починає свої історії про українську літературу і її проблеми, власну творчість, трохи про кіно та ще багато іншого.

 

Вибачившись за запізнення Андрій почав з розповіді про сучасний стан справ в українській художній літературі. Розповів, що у нас щороку виходить друком близько 40 книжок, в той час як за кордоном, у ті й же Росії – це квартальний план лише новинок, не рахуючи перевидань уже відомих авторів. Більшу частину з виданих у нас книжок займає дитяча література – вона найпопулярніша і найбільш якісна. Досить популярною завжди була і сьогодні залишається історична література. А от книжки про сучасне життя – за окремими випадками, не популярні.

За словами письменника, причина цього – стан справ у державі: високі ціни, політика, сірі будні зовсім не спонукають читати про все це ще й у книжках.
 

Про читачів письменник відгукнувся наступним чином: «Аудиторія інтелектуального продукту в Україні найчесніша. Коли ви купуєте пиво, ви бачите великі рекламні банери. А книжка ніким не рекламується. Людина з власної волі сама докладає зусиль, знаходить інформацію про книги, витрачає на них свої гроші і час. А отже вибір кожного з вас, читачів – чесний».
 

Не оминув Андрій Кокотюха і власну літературну творчість: «Часто говорять, нібито те, що я пишу – це література для доярок. А чому доярки не повинні читати книгу? Чому не повинно бути книжок для провідників? Чому книги повинні бути тільки для людей з вищою освітою? А інші не повинні читати?». І тут же додав: «Так, я пишу казки для дорослих. Доведено, що люди більше за все люблять вигадані історії, які показують життя не таким, як воно є, а таким яким воно повинно бути».
 

Висловив письменник і свою точку зору на розвиток бібліотечної справи в нашій країні. Потрібно вивчати попит на книжки серед  читачів, скласти рейтинг тих книжок, які найбільше читають і замовляти, купувати саме ті книги, яких потребує читач. Вже і відповідний законопроект зареєстровано у Верховній Раді.

А от робота Кокотюхи, як сценариста – це взагалі окрема тема розповіді. За словами Андрія сам він вважає себе більше сценаристом ніж письменником. Працюючи над своїми літературними творами він уявляє образи героїв, їх дії, приміщення в яких відбуваються події і ту атмосферу, яка її оточує. До того ж сьогодні він більше працює саме над сценаріями до кінофільмів та документальних проектів. А от акторів, які б зіграли створені ним ролі у кіно в Україні немає. Коли заборонили запрошувати на ролі в українських фільмах російських акторів у цій сфері виник вакуум. Є люди, які гарно грають у театрі, але це зовсім інше. Є актори, які можуть зіграти професора, окремі другорядні ролі, але немає акторів, здатних зіграти головних героїнь, немає супергероїв-чоловіків, які будуть подобатися жінкам.

Коротко про письменника:

Андрій Кокотюха народився 17 листопада в Ніжині. Сьогодні він відомий український письменник, автор більше 50 книг («Мама, дочка, бандюган», цикл «Криминальная Украина», «Почему Украина не Россия», «Юрій Луценко. Польовий командир» та ін.), автор сценаріїв документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» (ISTV), «Чужі помилки» (СТБ) та художніх фільмів «Тривожна відпустка адвоката Ларіної», «Повзе змія». Працював журналістом та сценаристом на проектах «Сніданок з 1+1», «Паралельний світ». Автор сценаріїв для проекту «Судові справи».

В очікуванні...