Як допомогти собі й іншим за відчуття сильного страху: поради психолога Олександра Пісоцького

Реакція на травмувальну ситуацію та стрес у кожної людини може бути різною. Проте страх – абсолютно природна й дуже корисна реакція організму, що дозволяє мобілізуватися за небезпеки. Проте надмірний страх здатен нашкодити нашому організму, тому важливо вміти з ним швидко справлятися.

Реакція на травмувальну ситуацію та стрес у кожної людини може бути різною. Проте страх – абсолютно природна й дуже корисна реакція організму, що дозволяє мобілізуватися за небезпеки. Проте надмірний страх здатен нашкодити нашому організму, тому важливо вміти з ним швидко справлятися.

MYNIZHYN.com поговорив з кандидатом психологічних наук, доцентом НДУ ім. М. Гоголя; практичним психологом Олександром Пісоцьким про те, як допомогти собі й іншим за переживання сильного страху.

Страх – базова емоція, що сигналізує про появу нових і невідомих обставин ситуації, які сприймаються людиною як небезпека або як загроза для життя. Ця емоція дуже корисна, оскільки дозволяє актуалізувати свої внутрішні ресурси для подолання перешкод, а також і для особистісного зростання.
Які прояви страху? Насамперед, це м’язове напруження, прискорене серцебиття, часте поверхневе дихання, обмежений контроль за поведінкою. Чи можна тут собі зарадити? Так, допоможе глибоке та рівне дихання, зниження м’язового напруження (по черзі напружуйте й розслабляйте м’язи обличчя, рук), невеликі й повільні ковтки води. Проговоріть про себе, що (чого) саме ви боїтеся, а потім повторіть це вголос, коли є можливість поділіться про це з іншими людьми (тими, хто є поряд із вами). Стануть у нагоді словесні формули проти страху (самонавіювання): «Впевнений, стриманий, дихаю глибоко та рівно». Ці «формули» потрібно скласти самому, адже вони є суто індивідуальними!

У окремих випадках, надто інтенсивна реакція страху, особливо під час війни, може призвести до ступору або заціпеніння людини, оскільки вона втрачає зв’язок із реальністю (або відчуття реальності). При цьому людина не може, навіть поворухнутися, а очі при цьому широко відкриті (ноги ватні, шум у вухах, втрата відчуття часу, темніє в очах – найбільш типові ознаки).

Як бути у такому випадку? Коли це стосується вас особисто, то:

  • спробуйте поворухнути язиком, рукою, щоб запустити свої м’язи;
  • намагайтеся заспокоїти дихання: зробіть повільний видих, а потім таким же чином вдихніть повітря та стежте за цими процесами й надалі;
  • дайте відповідь на прості запитання: як мене зовуть, де я зараз знаходжуся, який зараз рік (або знайдіть три предмети однакового кольору чи торкніться трьох різних поверхонь тощо). Це, так зване правило трьох, що допомагає «перезавантажити» свідомість, відчути реальність, запустити свої когнітивні процеси, тобто відчути себе тут і тепер;
  • можна скористатися речовинами із різким запахом, зокрема нашатирний спирт, кавові зерна, цитрусові, парфуми тощо;
  • скористайтеся контрастним вмиванням або, коли є можливість, опустіть руки у дуже холодну воду чи потріть долоні снігом (різка зміна відчуттів температури поверне вас до реальності).

Що робити, коли помітили подібний стан у іншої людини?

Перш за все, не намагайтеся її хапати за руки або трясти!
Намагайтеся говорити чітко, звертаючись до неї, але не кричіть. Звернення до людини має бути директивним, це свого роду інструкція: подивися на мене! Ти мене бачиш? Ти мене чуєш? Мене зовуть... ! Візьми випий води! Подивися на мене! Дихай! Таке спілкування поступово поверне людину до реальності.
Після таких випадків бажано все ж поспілкуватися із фахівцями, зокрема практичним психологом, щоб опрацювати свій психологічний стан, досвід із яким ви не змогли відразу впоратися.

 

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: