30 Січня 2024
1284
Іван Орлай був прихильником ідей Просвітництва. Він вірив, що гарна освіта може змінювати суспільство на краще. Посада директора Гімназії у Ніжині стала для нього спробою перевірити ці ідеї на практиці. І він впорався з цим завданням. Весь цей час не існувало уставу, який з’явився, а потім містично зник.
Орлай енергійно зайнявся облаштуванням Гімназії, прибувши до Ніжина в жовтні 1821 року. Він змінив модель відносин директора з викладачами. Відтепер кожен з них міг висловлювати власну думку про управління Гімназією і різні заходи. Можна було навіть заперечувати директору, але з аргументами. Якщо чиясь репліка мала цінні думки, то їх заносили у спеціальний журнал.
Фото: Іван Орлай – другий директор Ніжинської Гімназії Вищих Наук
Устав все ще не був прийнятий. Це створювало як проблеми, так і можливості. Наприклад, експериментувати з навчальною програмою. Орлай перебудував її за університетським зразком. Загальний строк навчання був 9 років. З них 6 років учні вчились за гімназійними програмами, а останні 3 – за університетськими. В старших 7-9 класах їх навіть офіційно називали «студентами». Іспити проводились індивідуальні та публічні. На публічних екзаменах могли бути присутні родичі, ніжинське дворянство та міські урядовці. Перелік предметів був широким – просто енциклопедичного рівня. Географія, історія, фізико-математичні, природничі, політичні та військові науки, креслення і танці. Особливий акцент на філології – латинська, грецька, німецька, французька мова та літератури. В старших класах – логіка, основи моральної філософії та права, державне господарство, історія римського права й кримінальне право.
Фото: Олександр Кушелєв-Безбородько – попечитель Гімназії, який домігся її відкриття
Іван Орлай навіть добився навчання дітей недворянського походження або тих, які не мали грошей для навчання. Нечуваний лібералізм для того часу. В Гімназії всі учні мали рівні права та обов’язки, незалежно від походження. За старанність і добрі вчинки їх імена заносили в «Білу книгу», а за провини – в «Чорну книгу». Деякі, як майбутній письменник Микола Гоголь, встигали побувати в них обох. Провинами майбутнього письменника було блазнювання, неохайність, впертість та непокора.
Фото: Портрет Миколи Гоголя в юності
Орлай був проти зубріння та перенавантаження непотрібними фактами. Викладав, спираючись на наочність. Цього самого вимагав від інших вчителів. Особливо, в природничих науках. Тому створив у Гімназії колекцію мінералів та фізичний кабінет, де було понад сотню різних приладів. Учні мали не завчати факти з підручників, а вчитись досліджувати. Директор Гімназії навіть добився прийняття уставу. Сталось це в лютому 1825 року. Отриману в квітні устав-грамоту поклали на зберігання в ящик з червоного дерева під скло у бібліотеці. Але не минуло і кількох тижнів як чиновники Міністерства освіти запримітили якісь «неточності» на перших трьох аркушах. Послідували перевірки. Найхимерніше, що в підсумку устав повністю зник.
Може здатись, прикра випадковість, але ні.
З чого починається університет? Де межа між школою і університетом? Багато хто думає, що у вивісці, предметах або кількості студентів. Насправді, річ у методах. Не що вчити, а як вчити. Цю різницю дуже добре помітили російські чиновники. Як тільки була створена Гімназія Вищих Наук вони швидко помітили, що це щось більше за типову «гімназію». Взяти до прикладу Ліцей у Царському Селі, який готував еліту Російської імперії. За задумом там мали вчитись великі князі разом з дітьми звичайних дворян. За назвою «ліцей», але навчання як в університеті. Через самодержавну гординю великі князі там так і не вчились, але Пушкіна і ще купу «будівничих імперії» навчити там змогли.
Фото: Будівля Гімназії вищих наук у Ніжині у ХІХ столітті
Тому «таємниця» Гімназії Безбородьків мов шило з мішка муляла царським посіпакам. Хитромудрі нащадки козаків майже влаштували собі університет. З цього зерна могли вирости письменники, вчені, офіцери, але не для імперії, а для України. До того ж вчили їх за європейським зразком – менше різок, більше свободи і самостійного мислення. Програма була складена в дусі філологічних і гуманітарних студій, як в тодішніх університетах Франції чи Німеччини. Тому Ніжинську Гімназію Вищих Наук царські урядовці бажали будь-що закрити, а як ні – то повністю змінити. Нагода для цього випала, коли Іван Орлай перевівся до Одеси.
Фото: Документальна згадка про чергову «перевірку» устава
(Далі буде)
До Вашої уваги початок і продовження тематики: Ніжинські вільнодумці І: гімназія братів Безбородьків, Ніжинські вільнодумці ІІ: директори-масони Кукольник і Орлай, Ніжинські вільнодумці IV: кінець Гімназії Безбородьків.