Хрещення Господнє: історія, традиції, народні прикмети

Хрещення є одним з найважливіших церковних свят. В цей день Іоанн Хреститель хрестив Ісуса (йому тоді було 30 років) в річці Йордан. Особливість свята в тому, що це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.

За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни. На березі річки, знову ж таки біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурює в річкову воду (в ополонку) хрест під спів хору «Во Йордані хрещуся тобі, Господи...». Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду. Після всіх процедур громада повертається додому. 
 

За народними віруваннями, коли священик опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє вона землею до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду — хай побільше її загине від сильних морозів. За легендою, на Водохрещення вода в річці на якусь мить перетворюється на вино.
 

Принісши додому свячену воду, господар кропить усе в оселі й господарстві. Уся родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися йорданською водою — задля вроди та здоров'я. Подекуди зберігається звичай співати господарю оселі величальні пісні:

 

У відповідь на таке щедре побажання всього найкращого господар дому обдаровує співців грішми. Перший понеділок після Водохрещення — святий. Цього дня можна їсти тільки пісні страви. 
 

У західній церкві свято отримало назву Богоявлення, оскільки під час Хрещення Ісуса відбулося особливе явлення всіх трьох ликів Бога: Бог Отець з небес свідчив про Сина, що хрестився і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса, підтверджуючи таким чином Слово Отця.
 

У католиків центральним змістом свята Богоявлення є церковне сказання про поклоніння новонародженому Ісусу язичницьких королів – волхвів Каспара, Мельхіора і Валтасара, що прийшли з дарами у Віфлієм. В пам’ять про явлення Христа язичникам і поклонінні трьох королів в костелах відбуваються подячні молебні, Христу як Царю приноситься в жертву золото, як Богу – ладан, як людині – мірра. Свято Богоявлення отримало також назву Festum magorum (Свято волхвів) або Festum regum (Свято царів).

 

До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
 

Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».
 

До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хоругв учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
 

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.