Війна змінила життя тисяч українців, змусивши їх покинути рідні міста в пошуках безпечного прихистку. Ніжин став новим домом для багатьох переміщених осіб, серед яких і наша героїня. Разом із чоловіком вона двічі знаходила тимчасовий дім у Ніжині, сподіваючись на відносно спокійніше життя, де, попри повітряні тривоги, немає постійних обстрілів і безпосередньої загрози.
Війна змінила життя тисяч українців, змусивши їх покинути рідні міста в пошуках безпечного прихистку. Ніжин став новим домом для багатьох переміщених осіб, серед яких і наша героїня. Разом із чоловіком вона двічі знаходила тимчасовий дім у Ніжині, сподіваючись на відносно спокійніше життя, де, попри повітряні тривоги, немає постійних обстрілів і безпосередньої загрози.
Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися з внутрішньо переміщеною особою з Херсона, пані Тетяною, та дізналися, як відбулося її знайомство з Ніжином, чи отримала вона підтримку від місцевих жителів і чи бачить це місто своїм домом – про це в нашому інтерв’ю.
У зв’язку з військовими діями, що тривають пані Тетяна вирішила не вказувати своє прізвище, аби убезпечити свою родину та уникнути можливих ризиків.
На ньому є пані Тетяна, але вона не хоче розкривати свою особу. Джерело: facebook
До переїзду в Ніжин жінка працювала в Херсоні. Вона залишалася на своєму робочому місці, поки ситуація дозволяла, але через постійні обстріли вона втратила роботу. Згодом після чергової повітряної атаки було пошкоджено й її оселю. В будинку, де мешкала родина, вибило вікна, що зробило перебування там небезпечним. Раніше їхній район менше страждав від обстрілів, але з часом ситуація змінилася. На лівому березі Дніпра, недалеко від них, розташовані ворожі сили. Крім того, внаслідок затоплення Каховської ГЕС постраждала їхня дача.
Сподіваючись на поліпшення ситуації у літку 2023 року, подружжя поверталося додому, але інтенсивні обстріли не припинялися. Зрозумівши, що залишатися в місті стало надто ризиковано, родина вдруге була змушена шукати безпечніше місце для проживання. Нині сім’я оселилася в Ніжині, в родині свого сина та невістки.
– Коли і за яких обставин ви вирішили виїхати з Херсона?
– Вперше приїхали в лютому 2023 року, потім на літо повернулися додому, сподіваючись, що вдома буде тихо. Але через постійні обстріли були змушені приїхати знову, вдруге приїхали до Ніжина восени 2023 року. З того часу ми тут, я і чоловік. Він – особа з інвалідністю, потребує догляду.
– Чому ви обрали саме Ніжин для нового місця проживання?
– У Ніжині живуть діти і свати.
– Чи легко вам було адаптуватися в новому місті?
– Легко, місто невелике, затишне, все поруч.
– Як вас зустріли ніжинці? Чи відчували ви підтримку від місцевих жителів?
– Звісно, допомога відчутна. Це й гуманітарна підтримка Червоного Хреста, і допомога від Карітасу. Управління праці та соціального захисту населення – всі ставляться з розумінням і підтримкою.
Порадувала можливість відвідувати безкоштовно, як ВПО, краєзнавчий музей, де проходить багато цікавих заходів. Взяла участь у проекті «Інклюзивний простір у музеї», в рамках якого відвідала дві екскурсії містом та майстер-клас з письма шрифтом Брайля.
«Я навіть написала листа вдячності співробітникам музею, використавши цей шрифт, за неймовірні враження, які вони мені подарували», – сказала вона з посмішкою.
Дуже вдячна за можливість відпочити, відволіктися та дізнатися нове про місто, в якому зараз живу.
– Що вам найбільше сподобалося в Ніжині? А що здивувало?
– Архітектура та історія міста. Остання і здивувала, не думала, що місто таке давнє, що стільки подій та історичних постатей пов’язано з ним. Це дуже цікаво.
– Щоб варто було б покращити у місті?
– Дороги, а ще якби з’явився притулок для бездомних тварин, бо їх дуже багато на вулицях міста.
– Чи відчуваєте ви Ніжин як свій дім, чи все ж хочете повернутися до Херсона?
– Ніжин подобається, але вдома є вдома. Мрію, щоб якнайшвидше настав справедливий мир в Україні, щоб усі, хто змушений був покинути рідну домівку, повернулись додому.
– Які у вас плани на майбутнє?
– Всі плани пов’язані з поверненням додому.
Війна змусила багатьох українців залишити рідні міста, шукати нового прихистку та будувати життя заново. Для Тетяни Ніжин став місцем, де вона відчула підтримку й турботу, знайшла можливість адаптуватися та долучитися до життя громади. Проте, попри затишок і допомогу, її серце залишається в Херсоні. Як і тисячі внутрішньо переміщених осіб, вона мріє про мир і повернення додому. Її історія – це лише одна з багатьох, що свідчать про силу духу українців, їхню витривалість і невтомне прагнення до відновлення справедливості та спокою у своїй країні.
Раніше ми публікували: “З Богом ми покажемо силу і Він вигубить гнобителів наших”: фільм про ніжинського священника