Чим жило місто у XVII–XVIII століттях? Торгівля, ремесла, війна і мир… А коли виникали суперечки – за землю, майно чи честь – куди зверталися ніжинці по справедливість? Хто вирішував, хто правий, а хто винен, коли не допомагали ані домовленості, ані авторитет громади?
Чим жило місто у XVII–XVIII століттях? Торгівля, ремесла, війна і мир… А коли виникали суперечки – за землю, майно чи честь – куди зверталися ніжинці по справедливість? Хто вирішував, хто правий, а хто винен, коли не допомагали ані домовленості, ані авторитет громади?
Правова система доби Гетьманщини вражає своєю складністю. У Ніжині одночасно діяли козацькі, полкові, магістратські, духовні та інші суди. Їхні рішення формували порядок у місті, захищали інтереси старшини, міщан і купців – або ж навпаки, сприяли зловживанням і несправедливості.
Журналісти MYNIZHYN спробували розібратись, як саме працювала ця багатогранна система – і чим вона відрізнялась від сучасної.
Судочинство в Ніжині часів Гетьманщини почало формуватися з 1648 року. Уже в другій половині XVIII століття на землях Гетьманщини діяла складна й розгалужена судова система, яка поєднувала елементи козацького устрою з новітніми підходами європейської правової моделі. Юрисдикція гетьмана, Малоросійського приказу, полкових і генеральних судів, а також суди воєвод, козацькі, магістратські – усі ці інституції паралельно виконували функції правосуддя. Спробу впорядкувати й оптимізувати цю систему зробив гетьман Кирило Розумовський під час судової реформи 1760–1763 років. Він прагнув не лише зберегти козацькі традиції судочинства, а й адаптувати їх до загальноєвропейських норм, заклавши підґрунтя для модернізації всієї правової системи.
Основу судової влади становили суди з різною компетенцією та юрисдикцією. Найвищим судовим органом був Генеральний військовий суд. На місцях діяли полкові суди, які мали широке коло повноважень. Спеціального нормування щодо складу полкового суду не існувало, однак головну роль у ньому відігравав полковий суддя – зазвичай найбільш досвідчений і компетентний у справах правосуддя. Наприкінці XVII століття до складу полкового суду також входили полковник, отаман, війт, бурмістр і представники полкової старшини.
Козацький суд. Джерело: https://biblio.lib.kherson.ua/sudoustriy-ta-.htm
Спочатку участь у судових засіданнях брали й представники міщанства, однак з часом суд набув виразного класового характеру, і його склад обмежувався виключно козацькою старшиною. Полкові суди розглядали як кримінальні, так і цивільні справи, а також здійснювали розслідування за дорученням гетьмана або Генерального військового суду. У важливих кримінальних справах вироки підлягали затвердженню вищою інстанцією. Лише у дрібних випадках суд мав право виконувати рішення самостійно. Полкові суди також виконували функції апеляційної інстанції, переглядаючи рішення нижчих – переважно сотенних – судів. У Ніжинському полку існувало три полкові суди, один із яких діяв у самому місті.
Цікавим феноменом був ярмарковий суд, що функціонував під час великих торгів. Його вели представники полкового суду, розглядаючи справи усно, без фіксації у протоколах. Такі суди належали до словесних, і скарги в них подавалися в усній формі. Лише в окремих випадках рішення фіксувалися в судових книгах. До аналогічної категорії належали й митні суди, які займалися справами, пов’язаними з торгівлею, купівлею-продажем, перевезенням товарів, позиками тощо. Ці суди діяли оперативно – їхні рішення виконувалися негайно. 1699 року царською грамотою бурмістрам доручили керувати такими судами. Хоча митні суди були ліквідовані 1753 року, вже наступного року вони були поновлені.
Судова система того часу включала й цехові суди, які розглядали справи, що виникали в середовищі ремісників. Суди відбувалися під час цехових зборів, участь у яких брали або всі присутні, або лише старші. Ці суди вирішували конфлікти щодо порушень цехових звичаїв, недотримання технічних вимог, неякісного виконання робіт тощо. Кримінальні справи не належали до їхньої компетенції. Важливою рисою цехових судів було те, що звернення до інших судових органів каралося штрафами, а іноді й арештом.
Приклад подання скарги до суду. Джерело: https://kozaku.in.ua/statt-pro-kozakv/47-sudochinstvo-na-sch.html
Унікальним прикладом був суд грецького братства, який діяв при церкві в Ніжині. Це братство виникло в другій половині XVII століття й отримало судові повноваження за універсалами Б. Хмельницького, І. Виговського, Ю. Хмельницького, І. Брюховецького, І. Самойловича та І. Мазепи. Суд братства мав шість суддів і розглядав цивільні справи між греками, що здебільшого стосувалися торгівлі. Він був класовим судом і не мав права втручатися у кримінальні справи. Існував до 1786 року, далі його функції перейшли до грецького магістрату.
У Ніжині діяв також мировий суд, який розглядав незначні цивільні та кримінальні справи. Мировими суддями могли стати повнолітні, сумлінні, фізично здорові особи (крім кріпаків), які знали основи права. Їхні рішення приймалися більшістю голосів, а у випадку невиконання постанов сторона могла звернутися до загального суду. Апеляція допускалася лише за формальними підставами, наприклад, за відсутності письмового рішення чи виходу суду за межі повноважень. Генеральний військовий суд за згодою сторін міг надсилати «єднальний» суд, що вирішував спори мирним шляхом.
Важливою інституцією були й духовні суди, які розглядали сімейні конфлікти, справи, пов’язані з вірою, моральністю, і намагалися запобігти розлученням, зберігаючи родинні зв’язки.
19 листопада 1763 року з’явився універсал про впровадження нових судів, зокрема земських та підкоморських. У полкових містах, як-от Ніжин, мали функціонувати земські суди, що замінювали гродські. До їхнього складу входили земський суддя, підсудок і писар, які обиралися на спеціальних виборах і представляли старшинське заможне козацтво. Вони розглядали земельні спори, справи про спадщину, викошування жита, грошові борги та інші цивільні конфлікти. Ці суди неодноразово ліквідовувалися (вперше – у 1782 р.), але відновлювалися, зокрема в 1796 р., і діяли до остаточної ліквідації в 1831 р.
Фото 3. Право і судочинство у Запорізькому низовому війську. Джерело: https://kozaku.in.ua/statt-pro-kozakv/47-sudochinstvo-na-sch.html
Підкоморські суди, що працювали у всіх повітах, розглядали спори про межі земель. Їхні представники – підкоморій та його помічник коморник – обиралися пожиттєво. Гетьман особисто затверджував кандидатуру підкоморія. Судді виїжджали на місце конфлікту, щоб вирішити справу на місці. Якщо земський суд визначав, що спір стосується не власності, а саме меж, то передавав справу підкоморському суду. Останній мав апеляційну інстанцію – Генеральний військовий суд. У 1834 році підкоморські суди були перейменовані на межові і остаточно ліквідовані в 1840 році.
Окрему категорію становили гродські суди, які замінили полкові й спеціалізувалися на розгляді кримінальних справ – убивства, згвалтування, крадіжки, фальсифікація документів, насильницькі шлюби та інше. До складу гродського суду входили полковник, гродський суддя, кілька полкових старшин (не більше трьох), а також судовий писар.
Остаточна ліквідація залишків судочинства часів Гетьманщини відбулася у першій половині XIX століття. Та незважаючи на поступове згортання автономії, система судів у Ніжині часів Гетьманщини залишила помітний слід у правовій історії України – як своєрідне поєднання традиційного козацького устрою та перших кроків до правової модернізації.
Фото 4. Ганебний стовп. Джерело: https://kozaku.in.ua/statt-pro-kozakv/47-sudochinstvo-na-sch.html
Раніше ми писали: Чому Трійцю називають Зеленими святами? Особливості святкування в Ніжині