Сьогодні в гостях у MYNIZHYN доктор історичних наук, науковець-професор Євген Луняк - особистість дуже відома у Ніжині. Не лише як вчений, а й як учасник російсько-української війни. Також Євген Миколайович – батько трьох дітей. Донці Маргариті - 22 роки, сину Тимофію - 18, найменшій доньці Варварі – 8 років.
15 червня - День батька.
Наші батьки - найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама - найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою. Ми намагаємося їх порівнювати, дивимося на них, вивчаємо їх. Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття.
Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах сучасного світу.
Сьогодні в гостях у MYNIZHYN доктор історичних наук, науковець-професор Євген Луняк - особистість дуже відома у Ніжині. Не лише як вчений, а й як учасник російсько-української війни. Також Євген Миколайович – батько трьох дітей. Донці Маргариті - 22 роки, сину Тимофію - 18, найменшій доньці Варварі – 8 років.
Ми поговорили з ним про те, чому батько має навчити своїх дітей, аби вони стали достойними людьми, які життєві уроки для себе Євген Луняк взяв від свого батька а також чому дорослі можуть повчитися у своїх дітей.
Раніше ми писали: Розповідаю про війну так, як вона є: Євген Луняк про «Фронтові оповідання з Донбасу»
- Ви - батько трьох дітей. Бути батьком мабуть і складно, і просто водночас. Як це – виховувати сина, доньок, коли вони дорослішають? Чи є у Вас свої критерії, на які варто звертати увагу в процесі виховання, аби діти виросли достойними людьми?
- Виховувати дітей завжди складно. Але кожен батько, як і кожна мати, мріють про те, щоб їхні діти стали успішними, достойними людьми. Головне, на мою думку, допомогти дитині знайти свій шлях у житті, який відповідає її здібностям, нахилам, інтересам, характеру, бажанням.
Моя старша донька завжди мріяла стати художницею. Нині вона призерка багатьох художніх курсів і закінчує магістратуру за спеціальністю «графічний дизайн» у Київському національному університеті дизайну та технологій. Син постійно тягнувся до техніки, й зараз він закінчує навчання в Ніжинському агротехнічному коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «електротехніка, електромеханіка та електроенергетика».
Менша донька ще начається в початковій школі, але вже також проявляє здібності до творчості.
Батьки-військові, зазвичай, дуже цінують рідкісні моменти, коли вони можуть вживу поспілкуватися зі своїми дітьми.
- Як гадаєте, чи змінилася роль батька у житті дітей в умовах війни?
- На жаль, для багатьох батьків ця роль дуже змінилася. Сотні тисяч батьків служать у війську, місяцями не бачачи своїх дітей. Для багатьох це триває вже роками. Тому так, важливим є спілкування з рідними по телефону. Батьки-військові, зазвичай, дуже цінують рідкісні моменти, коли вони можуть вживу поспілкуватися зі своїми дітьми.
Намагаюся бути в курсі всіх найважливіших подій життя моїх дітей, їхніх проблем, їхніх зацікавлень.
- Як зараз проходить ваше спілкування з дітьми?
- Тепер я бачу дітей вкрай рідко. Тільки під час коротких відпусток. Саме тому ці кілька днів я намагаюся всеціло присвятити дітям. В інший час спілкування лише по телефону. Але і за таких умов я намагаюся бути в курсі всіх найважливіших подій життя моїх дітей, їхніх проблем, їхніх зацікавлень.
- На Вашу думку, чому найголовнішому в житті батько має навчити своїх дітей загалом і, зокрема - сина? Яким прикладом і в чому він може для нього стати?
- Мабуть найголовніше, чому може навчити своїх дітей батько, це прожити своє життя гідно, отримуючи повагу від людей, щоб діти могли ним пишатися. Мабуть це найголовніше мірило достойності нашого життя. А показати це, напевно, найкраще можна на власному прикладі. Такий приклад особливо має бути важливим для сина, адже в майбутньому він також має стати батьком і виховувати своїх дітей.
- А чому Вас навчили ваші діти? Щоб Ви сказали?
- Мої діти дійсно багато чому мене вчать. Маргарита дуже ерудована та креативна, з нею мені дуже цікаво спілкуватися на різні теми. Тимофій в багатьох технічних питаннях розбирається краще за мене, тому при вирішенні господарських питань він незамінний помічник і порадник. Маленька Варвара – це моя радість і натхнення. Мені завжди приємно отримувати від неї малюнки, коротенькі послання.
Мій батько, Луняк Микола Дмитрович завжди був для мене гідним прикладом і авторитетом. Він дав мені багато життєвих уроків, які я часто згадую. А ще він казав, що наш рід козацький. Я це запам’ятав на все життя, і можливо це значною мірою визначило мій фах і моє життєве кредо.
- Розкажіть про свого батька. Яку роль він відіграв у Вашому житті?
- Мій батько, Луняк Микола Дмитрович (1950-2003), завжди був для мене гідним прикладом і авторитетом. Він дав мені багато життєвих уроків, які я часто згадую. Найголовніше те, що він завжди намагався підтримувати мене в моєму розвитку, в моїх потребах. Він постійно радів моїм успіхам, пишався мною. Це було дуже важливо для мене. На жаль, він помер багато років тому, але я завжди згадую його із вдячністю. А ще він казав, що наш рід козацький. Я це запам’ятав на все життя, і можливо це значною мірою визначило мій фах і моє життєве кредо.
- Чи є у Вас зараз якась своя мрія чи план – як ви проведете час з дітьми, коли закінчиться війна?
- Моя найбільша мрія, щоб війна закінчилася і на всій території України відновився мир, щоб всі батьки і матері, котрі зараз відірвані від своїх родин, а також сини й доньки нарешті повернулися до своїх сімей. Мені сумно, що я майже не бачу, як зростають мої діти. Особливо моя найменша Варвара. Коли почалася повномасштабна війна, їй було лише 5 років. Незабаром буде 9, а я дуже рідко її бачу, дуже рідко з нею спілкуюся. Тому я хочу побажати всім дітям, чиї батьки зараз захищають Україну, дочекатися їх живими й неушкодженими. Всім дітям, батьки яких загинули на фронті, хочу сказати, що ті були справжніми Героями, завдяки яким наша держава сьогодні існує. Низький уклін всім нашим загиблим захисникам і їхнім родинам!
[GALLERY-1039]
Фото з сімейного архіву Євгена Луняка
Раніше ми писали: Професор Луняк вивчає суворий та принциповий шлях становлення нашої Нації, а потім навчає мудрості віків юних українців