Наша постійна рубрика: розмова з психологом. Час від часу на сторінках нашого сайту ми публікуємо розмови з ніжинськими фахівцями – психологами та юристами: озвучуємо коментарі та поради експертів у відповідь на запитання, які надсилають читачі.
Наша постійна рубрика: розмова з психологом.
Час від часу на сторінках нашого сайту ми публікуємо розмови з ніжинськими фахівцями – психологами та юристами: озвучуємо коментарі та поради експертів у відповідь на запитання, які надсилають читачі.
Вас може зацікавити: Як у Ніжині позбувалися стресу за допомогою ниткотерапії
Сьогодні запитання від читачів яке, напевно, виникає зараз у багатьох в гірких реаліях сьогодення: «Доброго дня! у мене син недавно повернувся з полону. Мені хочеться його підтримати, оточити і ласкою і любов'ю, але боюсь, щоб і не поранити і не сказати, щось не те, щось таке, що йому болить...Як правильно поводити себе з людьми, які були в полоні? Що можна говорити, що ні? Думаю у багатьох матерів зараз виникає таке питання.. »
Читачам MYNIZHYN.com дане питання коментує наш постійний експерт, кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький
«Я боюся сказати щось не те…» – такі слова часто промовляють ті, хто з тривогою і любов’ю зустрічає рідну людину після полону. І ця тривога – природна. Бо полон – це досвід, який змінює людину глибоко і назавжди. Ваша ніжність — дуже важлива. Але важливо навчитися бути поруч так, щоб не тиснути, не травмувати та не вимагати від нього більше, ніж він може дати зараз.
Як себе поводити у такій ситуації?
-
Чекайте, поки сам захоче говорити, розпитувати не варто. Адже безпечною буде лише та розмова, до якої готова сама людина. Тому ставтеся до цього як до замкнених дверей: ви можете постукати, але не маєте права вламуватися.
-
Спостерігайте, але не оцінюйте поведінку та реакції. Те, що здається вам «відстороненістю» чи «черствістю», насправді може бути способом зберегти себе. Чому так? Травма часто змінює звичну мову емоцій – людина може ніби «замерзнути», закритись, злитись або жити, ніби нічого не сталося.
-
Слова підтримки мають бути прості та щирі. Не варто шукати «правильні слова». Важливіше – не залишати людину наодинці. Достатньо сказати: «Я поруч. Я не знаю, що ти пережив, але я готова бути поруч з тобою»
-
Намагайтеся робити прості речі – спільне чаювання, тиша, теплі слова про повсякденні справи – це все допомагає повертатися до життя. Не варто говорити про війну та біль.
-
Запитайте прямо, як саме він хоче, щоб із ним поводилися. Це не слабкість, а найкращий прояв поваги: «Сину, я дуже хочу тебе підтримати. Якщо я чимось раптом раню – скажи мені. Я вчуся бути тобі опорою.»
І головне – не залишайтеся самі у своїх страхах. Звертайтеся по підтримку до психолога, волонтерських спільнот чи груп для рідних полонених. Турбота про себе – це теж турбота про нього.
Повернення з полону – не кінець боротьби, а її новий етап. І ваша присутність поруч – це вже велика перемога.
Раніше ми писали: Ніжинський психолог радить, як впоратися з моральним виснаженням
Від редакції:
Нагадуємо, аби озвучити своє питання і отримати на нього безкоштовну відповідь наших експертів – пишіть нам на пошту: mynizhyn.com@gmail.com
За бажанням читачів, ми можемо не озвучувати ваші прізвища та імена.
Наші експерти:
кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький
кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, фахівець з кібербезпеки, доцент - Марина Ларченко.