Ваше село, селище, вулицю, провулок перейменували - що робити, скільки платити?

1. Ніяких документів спеціально зразу після перейменування замінювати і нічого виправляти в існуючих не потрібно.

Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки» не передбачає обов’язкового внесення змін до правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, договору міни, договору дарування, тощо) у зв’язку з перейменуванням сіл, селищ, вулиць (провулків), на яких знаходиться об’єкт нерухомого майна (будинок, квартира), а тому вони є чинними та не потребують заміни чи отримання нового правовстановлюючого документа. Коли виникне потреба – продати, купити, подарувати чи успадкувати нерухомість, переоформляти субсидію, змінити місце реєстрації («прописку»), – відповідні органи самі внесуть зміни в потрібні документи за ту оплату, яка передбачена за такі дії й без перейменування села, селища, вулиці (провулку).
 

Єдине, кому треба буде обов’язково внести зміни в статутні документи – це юридичні особи. Проте, відповідно до вказаного Закону України, ця процедура для них є безкоштовною. Їм не треба буде сплачувати ані адміністративний збір, ані послуги нотаріуса, оскільки нотаріальне засвідчення підписів на статуті скасовано. Фізична особа-підприємець (ФОП) вноситиме зміни про свою адресу в Єдиному державному реєстрі, але це також безкоштовно.

Інформацію про здійснені перейменування місцева влада передає до всіх інстанцій самостійно, в т.ч. й до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яким працюють нотаріуси при оформленні документів на нерухомість. Такі реєстри існують у електронному вигляді, відтак зміни в них забезпечує держава за державний кошт. Якщо, все ж, виникне потреба у такій довідці (або захочете вдома мати документ, що ваше село, селище, вулиця (провулок) тепер саме так тепер називається – наприклад, аби похизуватися перед кумом) – можна звернутися до сільської, селищної ради або райдержадміністрації й оперативно і безкоштовно її отримати, надавши будь-який правовстановлюючий документ зі старою назвою.
 

Звісно, якщо дуже дратує існуюча назва села, селища, вулиці (провулку) чи дуже подобається нова й хочеться її якнайшвидше мати – звертайтесь до сільської. Селищної ради, і це буде зроблено протягом в найкоротший термін в міськрайонному відділі міграційної служби («паспортному столі») (м.Ніжин, вул. Стефана Яворського, 1) без оплати державного мита (а це всього, до речі, 85 коп.), але буде потрібно надати заповнений комплект бланків. Такі бланки можна придбати у ДП «Документ» (це там-таки, у міграційній службі), коштувати це буде приблизно 25 грн., там же допоможуть їх заповнити. Але можна документи придбати у іншому місці (можливо знайдете дешевше) і самостійно заповнити. Можна ці бланки узагалі безкоштовно знайти на сайті Державної міграційної служби України й звідти роздрукувати вдома на принтері, витратившись тільки на папір і друк.

На майбутнє кожна людина – рано чи пізно – буде звертатися до міграційної служби за якоюсь потребою (зміна місця проживання, зміна паспорту, вклеювання фотокартки за досягненням 25 чи 45 років) – тоді автоматично й змінять інформацію про реєстрацію без усілякої спеціальної доплати.
 

Стара назва села, селища, вулиці (провулку) залишається дійсною до першої потреби використання документу (насамперед технічного паспорту) на нерухомість, а це може статися й через день після перейменування, а може й через 10 років. Зараз внести зміни до технічного паспорта буде коштувати 60 грн.
 

Орган соціального забезпечення й орган ведення Державного реєстру виборців України самостійно змінять назви перейменованих сіл, селищ, вулиць (провулків) у відповідних документах на підставі наданої інформації місцевою владою. Пред’явивши паспорт із старою назвою реєстрації вам не мають права відмовити. Навіть указавши стару назву вже перейменованого села, селища, вулиці (провулку) в декларації на субсидію вам не мають права відмовити в її оформленні. Те саме стосується щодо надання довідок про склад сім’ї мешканцям приватного сектору для оформлення субсидій.

Перейменування села, селища, вулиці не є зміною фактичного місця проживання, а тому не є підставою для обов’язкової перереєстрації транспортного засобу і внесення змін до техпаспорта автомобіля. Його власник зможе зробити це, коли буде продавати або дарувати авто. На вартості процедури перереєстрації це не позначиться, жодних додаткових платежів не передбачено.
 

Основною статтею витрат при перейменуванні є виготовлення нових вуличних анонсерів («табличок»), а вони й так є далеко не всюди у селах, селищах і містах. Заміна «табличок» має й без того відбуватися регулярно у плановому порядку. Це фінансується місцевими бюджетами постійно як витрати на благоустрій. Зрештою, тимчасові написи можна зробити за допомогою трафарету і фарби (там, де це не заборонено законодавством). «Табличку» з назвою та номером можуть виготовити й установити самі мешканці на будинку чи паркані за власний кошт або у складчину.
 

Пам’ятайте, що будь-які розповіді щодо невідворотності величезних витрат на переоформлення документів, на неминучі складнощі з використанням документів із старими назвами, на обов’язкові колосальні витрати бюджетних коштів на заміну елементів благоустрою виключно через перейменування сіл, селищ, вулиць (провулків) – це або елемент маніпулювання суспільною думкою (якщо таку інформацію поширює наприклад ЗМІ), або прояв корупції (коли про це на офіційному рівні розповідають посадові особи). Той, хто поширює таку інформацію – погано поінформований невіглас або зацікавлений у саботуванні виконання відповідного Закону України, маючи з цього власний зиск. А ось останнє – це вже протизаконна справа й має зацікавити відповідні державні органи.
 

Найголовніше, що слід зрозуміти – нічого поганого не сталося й додаткових клопотів із «походами» до різних організацій і додаткових витрат не буде. Через це пройшли чи пройдуть усі суспільства, де тривалий час панували тоталітарні режими, які зомбували (і, на жаль, у деяких країнах продовжують зомбувати свій власний народ, вихваляючи свої, часто досить сумнівні, досягнення і замовчуючи огидні вчинки й страшні злочини. До чого це призводить? Згадайте хоча б про ту істерію з будь-якого приводу, яку за допомогою ЗМІ й пропаганди на місцях створюють у Російській Федерації нині. В жодній із держав, що пройшли через «декомунізацію» не було з цього приводу ані хвиль протестів, ані масових виступів. Мешканці виявили повагу до самих себе, до пам’яті про мільйони знищених тоталітарними режимами своїх родичів, земляків, співгромадян; повернулися обличчям до своєї власної історії й культури, відкинувши нав’язану ідею «старшого брата» й власної меншовартості. Невже ми, українці, гірші за них?