Маршрут скорботи і печалі

Відвідування могил бойових побратимів Ніжинщини, котрі склали голови в далекому Афганістані, вже переросло у традицію. Не порушили її і цього року. Тим більше, що список воїнів-героїв, котрі віддали життя за Батьківщину, на превеликий жаль, збільшився. До останнього боронили свою землю на сході України Сергій Баран, Сергій Петрик, Яніс Лупікс. Гіркий маршрут розпочався із Григоро-Іванівки – села, в якому латвієць із українським серцем знайшов вічний спокій.
 

Другим населеним пунктом, куди завітала делегація воїнів-інтернаціоналістів на чолі з головою райдержадміністрації Вячеславом Івашиним (котрий також воював в Афганістані) та заступником голови районної ради Наталією Березкою, була Безуглівка. У село, слава Богу, всі «афганці» (а їх служило 19) повернулися живими. На їхню честь - людей, які чесно виконали військовий обов’язок, недалеко від школи встановили пам’ятний знак. Біля нього й відбулася урочиста лінійка. Після закінчення якої школярі сфотографувалися з гостями на згадку й ті поїхали далі.
 

На них чекала Ковтунівка – село, яке залишилося зараз тільки на карті. А на місцевому цвинтарі лежить вічно-молодий Анатолій Парубець. Того дня на могилу приїхала його мати, сестра та племінник. Не забуде сюди стежку Раїса Юхимівна, доки битиметься її серце. Після заупокійної літії, проведеної отцем Василієм, ми відвідали Галицьку школу. Тут вчилися двічі орденоносець Червоної Зірки Анатолій Парубець та Валерій Кузьменко – посмертно нагороджений медаллю «За відвагу» та орденом Червоної Зірки. Розчулена Раїса Парубець дякувала педагогам та учням за пам'ять про її сина, директор школи Наталія Федоренко, в свою чергу, вклонилася матері за те, що вона виростила достойного сина. А ми мали змогу переглянути кадри, які увіковічили події 30-річної давнини, вдивитися в обличчя безусих хлопців, на долю яких випало відчути запах смерті, хоронити не одного бойового товариша.
 

Далі шлях проліг через Лосинівку. В цьому селищі похований Віталій Пузін. Постоявши у скорботі біля могили бійця-земляка, вирушили далі. В Богданівку. В цьому невеличкому селі також спочивають вічним сном двоє воїнів – пожежник Віталій Кубрак та «атошник» Сергій Баран. Вічна їм слава!
 

Далі ті, хто свого часу пройшов через смертельні випробування Афганістаном, рушили, аби покласти червоні квіти на могилу воїна-інтернаціоналіста Миколи Орла (посмертно нагородженого орденом Червоної Зірки) із Червоного Колодязя.
 

Завершився сумний маршрут відвіданими полеглого на Донбасі 22 лютого 2015 року Сергія Петрика. На ньому сумна арифметика війни поставила крапку. Чи надовго? Сподіваємося, назавжди.