На початку XX століття, коли освіта поступово ставала важливим соціальним ресурсом, у Ніжині з’явилися заклади, що стали для багатьох дітей справжнім стартом у життя. Йдеться про вищі початкові училища – новий тип загальноосвітніх шкіл, які поєднували фундаментальні знання з практичними навичками.
На початку XX століття, коли освіта поступово ставала важливим соціальним ресурсом, у Ніжині з’явилися заклади, що стали для багатьох дітей справжнім стартом у життя. Йдеться про вищі початкові училища – новий тип загальноосвітніх шкіл, які поєднували фундаментальні знання з практичними навичками.
Журналісти MYNIZHYN вирішили згадати, як саме ці навчальні заклади з’явилися в місті, яку роль вони відіграли та чому стали важливою сторінкою в історії Ніжина.
Вищі початкові училища відкривалися за положенням Міністерства народної освіти від 25 червня 1912 року на базі вже діючих міських шкіл. Це були загальноосвітні заклади підвищеного типу з чотирирічним курсом. Приймали туди дітей віком 10-13 років, які закінчили початкову школу. Учні вивчали закон Божий, російську мову і словесність, арифметику, алгебру, геометрію, історію Росії з елементами всесвітньої, природознавство, фізику, креслення, малювання, гімнастику. У деяких училищах викладали й іноземні мови, а також ремесла, пов’язані з господарством. Після першого чи другого класу випускники могли вступати до відповідних класів загальноосвітніх шкіл, а після повного курсу – продовжити навчання в учительських семінаріях або технічних училищах.
Станом на початок 1917 року на Полтавщині діяло 36 таких училищ. У них навчалися понад п’ять тисяч учнів. Соціальний склад був різноманітним: більшість – сини селян і козаків, а також міщан, службовців, духовенства, навіть дворян. Учителями працювали випускники педагогічних та вищих жіночих курсів, інститутів шляхетних дівчат. Гімнастику часто викладали колишні унтер-офіцери. При училищах створювали бібліотеки, фізичні та природничі кабінети, ремісничі відділення, навчання було платним – від 6 до 12 карбованців на рік.
У Ніжині перші два вищі початкові училища з’явилися в 1913 році.
Фото: Будівля, в якій колись розташовувалося перше вище початкове училище Ніжина,
фото Козоріз А.
Перше розташовувалося на розі вулиць Московської та Бондарської (нині – вул. Прощенка Станіслава, 13), на базі чотирикласного міського училища, яке існувало ще з 1902 року. З моменту перетворення на вище училище воно стало особливо затребуваним серед дітей із родин ремісників, торговців та дрібних службовців. Тут не лише викладали обов’язкові предмети, а й приділяли увагу практичній підготовці. Учні мали змогу вивчати іноземні мови та опановувати корисні ремесла. Це було важливо, адже давало можливість не лише отримати знання, а й пристосуватися до нових умов життя в часи змін.
Особливістю цього закладу був професійний і відданий педагогічний колектив. Серед викладачів – К. І. Андрієнко, який згодом став інспектором училища, Ф. П. Сахновський, О. Трофимов, Я. А. Литошенко. У 1915 році в училищі вже навчалося понад 130 учнів. У роки після 1918-го до програми включили вивчення української мови, літератури та історії України – важливий крок на тлі національного пробудження. Проте вже у 1919 році училище перейменували на 1-шу Радянську школу, а з 1922-го – на 2-гу Ніжинську радянську школу. Попри зміну системи та назви, заклад ще деякий час продовжував працювати, виконуючи освітню місію, допоки в 1925 році його діяльність остаточно не припинили.
У тому ж 1913 році було відкрите й друге вище початкове училище на вулиці Козачій, 22 (тепер – колишнє приміщення ЗОШ №4). Воно виникло на основі другого міського училища, що діяло з 1907 року. У 1912-му почалося будівництво нової дерев’яної будівлі на цегляному фундаменті. Згодом її обклали цеглою й оштукатурили, а витрати покривало Міністерство народної освіти, адже сам заклад не мав достатнього фінансування. До комплексу входили також господарські споруди, огорожа, вбиральні, а пізніше облаштували і роздягальні з теплими туалетами.
Інспектором училища був М. В. Шпакович. Викладачами працювали К. В. Чикалевський, І. П. Воробʼєв, О. М. Побєда та інші. Вони навчали історії, геометрії, Закону Божому, іноземним мовам, співам – програма була всебічною й охоплювала не лише академічні, а й культурні дисципліни. У 1915 році в закладі навчалося 145 учнів, у 1918-му – близько 70, а в 1919-му – вже понад 150. Коливання кількості учнів лише підкреслює, наскільки непростими були ті роки – революції, війна, невизначеність. Та попри це, школа продовжувала жити й навчати.
Обидва училища стали не лише навчальними закладами, а й культурними осередками, де формувалися цінності, громадська свідомість, патріотизм. Учителі були не просто носіями знань – вони були наставниками, підтримкою, моральними авторитетами для своїх вихованців. Завдяки їм Ніжин став містом, де освіта була в пошані, а молодь отримувала не лише знання, а й орієнтири в житті.
Історія вищих початкових училищ у Ніжині – це історія про сміливість, розвиток і турботу. Вони стали першими кроками до сучасної школи, до системи, де важливо не лише «що» вчити, а й «як». Саме тому пам’ять про них – це не лише спогад про минуле, а й основа для розуміння сьогодення.
Головне фото - будівля, в якій колись розташовувалося перше вище початкове училище Ніжина, фото Козоріз А.
Раніше ми писали: Ніжинський окружний суд як елемент правової культури України