Українські національні прапори над будинком уряду росії під час серпневого путчу 1991 року — не міф, а історичний факт. Підняти їх вдалося завдяки уродженцю Чернігівщини Петрові Микитовичу Перепусту, українському громадському, політичному та церковному діячеві, що народився в селі Іваниця на Ічнянщині.
Українські національні прапори над будинком уряду Росії під час серпневого путчу 1991 року — не міф, а історичний факт. Підняти їх вдалося завдяки уродженцю Чернігівщини Петрові Микитовичу Перепусту, українському громадському, політичному та церковному діячеві, що народився в селі Іваниця на Ічнянщині.
Про це повідомляє Чернігівщина туристична запрошує.
Під час протистояння ГКЧП у Москві Перепуст, як очільник громадського об’єднання ОУН-РУХ та однієї з українських громад, керував сотнею, яка обороняла будинок уряду Росії. Саме на ділянці його підрозділу були підняті синьо-жовті прапори. Крім того, коли частина танкістів і бронетехніки перейшла на бік протестувальників, Перепуст встановив українські прапори на танку та бронетранспортері. Ці стяги майоріли біля урядової будівлі до перемоги над путчистами, після чого їх було передано в Україну. Один із них, за ініціативою В’ячеслава Чорновола, внесли до Верховної Ради як символ здобуття незалежності.
Через рік Перепуст очолював комісію на референдумі в Татарстані, підтримуючи його прагнення до незалежності. Згодом повернувся в Україну, де сприяв створенню парафій УПЦ КП та очолив у Києві парафію Святої Магдалини. Активно долучався до формування українських політичних та громадських організацій — НРУ, УМА (згодом УНА) та інших, що боролися за незалежність України на початку 1990-х.
У 2004 році допомагав розбудові Сумської єпархії, був членом УНА-УНСО в Сумах та учасником Помаранчевої революції. Петро Микитович Перепуст помер у 2011 році на 63-му році життя. Похований у селі Вільшана на Харківщині, яке нині тимчасово окуповане російськими військами.
Як повідомляв MYNIZHYN, у читальній залі Ніжинської центральної міської бібліотеки відбулася тепла літературна зустріч, присвячена 75-річчю Анатолія Григоровича Шкуліпи — поета, прозаїка, драматурга, публіциста, літературознавця, члена Національної спілки письменників України.