Сільськогосподарські землі на прикордонні Чернігівщини заміновані на 70-80%. Збитки внаслідок воєнних дій, зокрема, через неможливість зібрати врожай та евакуацію ферм, для сільського господарства області сягають мільярдів гривень. Про це Суспільному розповів народний депутат, член комітету з аграрної та земельної політики Верховної Ради Дмитро Соломчук. Найбільше на Чернігівщини внаслідок російської агресії постраждали фермерські господарства Семенівської громади.
Сільськогосподарські землі на прикордонні Чернігівщини заміновані на 70-80%. Збитки внаслідок воєнних дій, зокрема, через неможливість зібрати врожай та евакуацію ферм, для сільського господарства області сягають мільярдів гривень.
Про це Суспільному розповів народний депутат, член комітету з аграрної та земельної політики Верховної Ради Дмитро Соломчук. Найбільше на Чернігівщини внаслідок російської агресії постраждали фермерські господарства Семенівської громади.
(Аби переглянути відео - прогортайте до кінця сторінки)
Ці корови — останні, яких забрали з ферми, що була за пів кілометра від кордону з Росією. Так у грудні 2025 року сільгосппідприємство з Семенівської громади завершує евакуацію худоби, рятуючи її від обстрілів.
"Там ще телята залишились, але будемо перевозити все сюди. Там працювати не дають", — розповідає директор із забезпечення фермерського господарства Михайло Ігнатенко.
"Плануємо тут перезимувати, а як далі, побачимо", — каже Михайло.
За евакуйованими коровами та телятами доглядають працівники-переселенці. Михайло Ігнатенко з їхнього числа. Він з прикордонної Архипівки. Розповідає, з шістдесяти людей, які там жили на початку 2025-го, тепер залишилось троє.
"Я не хотів нікуди їхати. Думав, сидіти до останнього, але довелось".
Частину худоби сільгосппідприємство перегнало до іншої ферми. Вона значно ближче до кордону за попередню. Минулого року російські КАБи зруйнували два сараї на її території. У вцілілих тепер розмістили евакуйовану худобу. А частину телят — у колишніх свинарниках.
Юрій Сенько гендиректор і власник групи прикордонних сільгосппідприємств, зокрема, чотирьох ферм, які працювали впритул до українсько-російського кордону. Найвіддаленіша — приблизно за три кілометри.
"Перша зникла у нас локація – це, де село стоїть на самому кордоні, де нас знищили. Ми півтора року протримались там, це Янжулівка. Потім зникла у нас Архипівка, яка десь за кілометр від кордону, ну а найбільше протримались – це Костобобрів і Залізний Міст. Але цього року спалили весь фураж нам, розбили ферми і ми вирішили не ризикувати далі і переміщатись".
На чотирьох фермах перед повномасштабним вторгненням було близько 1300 корів з телятами, каже Юрій Сенько. Тепер їх розмістили на різних непрацюючих фермах, куди пустили власники. Всі — в межах прикордонного Новгород-Сіверського району. На сільгосппідприємствах Юрія Сенька залишаються працювати близько дев’яноста людей. Вони переселяються далі від кордону, слідом за фермами.
"Люди втратили майже все. У нас загинули два наших працівники прямо на роботі. Наш інженер загинув у 2023 році. Його ДРГ зайшли убили, він їхав на роботу. Між Миколаївкою та Залізним Мостом. Вони його (агронома, — ред.) замінували".
Через постійні обстріли корови стресують — надої знизились вдвічі, каже Юрій Сенько: з шести тисяч літрів молока в рік на одну корову — до трьох тисяч. Частину телят голштинської породи перемістили за 40 кілометрів від кордону два роки тому.
"Ми шосте покоління проводили голштинізацію. Це така порода корів, яка дає дуже багато молока. І цей весь головний генофонд ми зберегли. Це найголовніше, що ми зробили у тваринництві – ми їх зберегли".
Перед початком повномасштабної війни у господарствах Сенька в обробітку було 5240 гектарів земель. Більшість угідь — у 5-кілометровій зоні від кордону з РФ.
"Перший рік війни ми втратили, не змогли зібрати 500 гектарів. На другий рік ми не змогли зібрати 950 гектарів: все далі й далі відходили від кордону, на третій рік ми не зібрали 500 гектарів. Цього року у нас незібраними стоять 350 гектарів соняшника, 150 гектарів гречки й 100 гектарів кукурудзи. І це наша надія на те, що після спаленого фуражу, ми перезимуємо, що перезимує наша худоба".
Урожай, каже, не дають зібрати російські дрони.
"Якщо вони раніше не чіпали наші господарства, людей, які працюють, корів. Може, попужають чи ще щось, але зараз б’ють по всьому, що рухається: чи це трактор, чи це автомобіль – вони вже не дивляться на це і працюють".
Юрій Сенько каже, щороку його сільгосппідприємства через бойові дії зазнають збитків на десятки мільйонів гривень.
"На жаль, про допомогу від держави ми зараз не ведемо розмову. Я розумію, що таке війна – і ми самі допомагаємо цій державі. Наша задача: платити податки цій державі".
Розповідає: з п'яти тисяч гектарів наразі понад 4 тисячі — це землі, які або втрачені для обробітку, або підприємство не може зібрати там вирощений урожай. Допомога від держави, 1000 гривень на гектар для території можливих бойових дій, надається тільки на землі, які обробляються.
"Люди, які працюють 30-40 кілометрів від кордону, вони можуть і працювати, і отримувати цю допомогу. А ми, 2-5 кілометрів від кордону, ми там не можемо працювати і, звісно, нам допомоги немає".
За словами народного депутата, члена комітету з аграрної та земельної політики Верховної Ради Дмитра Соломчука, найближчим часом Верховна рада розгляне питання щодо компенсації саме на тих землях сільськогосподарських, де збудовані фортифікаційні споруди. Він також додав, що на наступний рік у держбюджеті запланована виплата — 1000 гривень на гектар на прифронтових територіях. І, крім цього, закладена компенсація за втрачений урожай.
"Сподіваюсь, що кошти будуть, бо також заплановано, звідки їх взяти. Має бути 4 700 гривень компенсація за втрачений урожай".