2 Квітня 2016
3020
Повноцінне університетське життя не можливе без важливого органу вишівського організму – студентської ради – головного генератора ідей та захисника студентських інтересів. Про те, що тепер слід розуміти під поняттям студентської ради, запитуємо у голови студентського органу НДУ ім.. М. Гоголя Олександри Поради.
Повноцінне університетське життя не можливе без важливого органу вишівського організму – студентської ради – головного генератора ідей та захисника студентських інтересів. Про те, що тепер слід розуміти під поняттям студентської ради, запитуємо у голови студентського органу НДУ ім.. М. Гоголя Олександри Поради.
– Олександро, студентське самоврядування забирає багато часу, чи вдається поєднувати навчання з громадською діяльністю?
– Взагалі, мені не звикати. Я ще зі школи причетна до самоврядування. Навчаючись у старших класах, очолювала обласний шкільний парламент. Тоді ж зрозуміла, що суспільна робота потребує ресурсів, в першу чергу часу. Навіть думала, що коли піду в університет, то таким займатися не буду. Але, коли вступила, зрадила собі. На факультеті іноземних мов, де я навчаюся, була активна студентська група, що й залучила мене знову до подібного роду діяльності, але вже більш об’ємної та серйозної. Я зрозуміла, що це моє і без цього не зможу. Тим більше маю принцип – якщо людині, щось вдається, то вона мусить цим займатися. Разом з тим, виникала трудність у зв’язку зі специфікою навчання на факультеті. Факультет іноземних мов навчається в другу зміну і тому не завжди вдавалося охопити все, що хотілося. Але якось справлялася і продовжую це робити. Приємно, коли підтримують викладачі. Коли розуміють, що ти пропускаєш пари не за власним бажанням, а через збори, чи поїздки, інші заходи. Нажаль, таких наставників не багато, але вони існують і це тішить.
– Тобто, не зважаючи на статус голови, привілейованого становища ти не маєш?
– Я теж чимало чула чуток з цього приводу. Мовляв і стипендія у мене в рази вища, і пари мені закривають, і оцінки дарують, і т. п. До речі, в деяких навчальних закладах так і є, бо ж ти працюєш не на власну реалізацію, а допомагаєш своїй alma mater. У моєму випадку я нічим не відрізняюся від пересічного студента, просто левову частку особистого часу витрачаю на підняття іміджу свого університету, на його розвиток, бо це мені подобається.
– Як думаєш, на скільки зараз актуальним і потрібним є студентське самоврядування? Чи не є воно «застійним»?
– Потрібне на 100%! Бо раніше його по великому рахунку просто не існувало. Воно тільки-тільки почало відроджуватись. 2015 рік – це переломний етап для студентського самоврядування. Повноваження збільшилися, нам надали можливості для роботи і тим самим розширився перелік завдань, які потрібно виконувати. Приміром, коли я була на 1 курсі, то студрада – це був культмас, спорт, волонтерство і десь там трішки давали погратися у щось серйозне. Але зараз зростанню студради сприяє новий закон «Про вищу освіту», реформаторські віяння в міністерстві, настрої в суспільстві.
Навіть ті листи, що нам надходять з вищих органів, всюди містять терміни «студентська рада», «студентське самоврядування» і така увага відчувається не тільки на папері. Потреба роз’яснювати студентам їхню значущість існує, бо багато хто стереотипно ставиться до статусу та прав студентів. Тим самим визначається і потрібність студентської ради, що є органом допомоги та підтримки для студентства. Також студрада це й платформа для розвитку, для зростання і гартування. Це практичний, а не теоретичний досвід, що знадобиться в житті. Не хотілося звертатися за прикладом до нашої політики, але доведеться. Туди приходять люди відірвані від реального життя і керовані власними цілями. Думаю, якщо хоча б одна людина зі студради піде в політику, то в ній я не буду сумніватися, бо вона бачила, як то кажуть, внутрішню кухню і знає проблемні місця.
Студентська рада НДУ
Навіть ті листи, що нам надходять з вищих органів, всюди містять терміни «студентська рада», «студентське самоврядування» і така увага відчувається не тільки на папері. Потреба роз’яснювати студентам їхню значущість існує, бо багато хто стереотипно ставиться до статусу та прав студентів. Тим самим визначається і потрібність студентської ради, що є органом допомоги та підтримки для студентства. Також студрада це й платформа для розвитку, для зростання і гартування. Це практичний, а не теоретичний досвід, що знадобиться в житті. Не хотілося звертатися за прикладом до нашої політики, але доведеться. Туди приходять люди відірвані від реального життя і керовані власними цілями. Думаю, якщо хоча б одна людина зі студради піде в політику, то в ній я не буду сумніватися, бо вона бачила, як то кажуть, внутрішню кухню і знає проблемні місця.
– Але все ж, Олександро, яке місце сьогодні займає студрада у вузівській структурі? Чи має вона реальні важелі впливу? Чи дослухається до неї адміністрація?
– Зараз орган студентського самоврядування перетворюється в окрему гілку. Раніше ми були підрозділом соціально-гуманітарного відділу. З ними більше співпрацювали, перед ними звітували. Сьогодні це вже не так. Ми постаємо, як автономна одиниця. Нарешті вже маємо кабінет. А це у свою чергу певна реалізація студради на практиці, а то ми були немов у повітрі. Наразі устатковуємо приміщення, розробляємо графік роботи. Поки що працюємо в електронному режимі, студенти звертаються зі своїми проблемами через групу в соціальній мережі, або ж до мене особисто. Також, якщо говорити про реальну вагу, якої набуває студентське самоврядування, то голова тепер може бути присутня з правом голосу на ректораті, на вченій раді. На нещодавніх виборах ректора я була членом оргкомітету, куди студентів раніше ніколи не допускали. Тобто студрада набуває чітких прав і чіткого місця. все, що відбувається в університеті, не має проходити повз основних дійових осіб навчального закладу – студентів. Відчутною є підтримка з боку в. о. ректора Олександра Дмитровича Бойка, начальника гуманітарного відділу Віталіни Іванівни Скороход та багатьох інших.
В процесі входження в оцю закостенілу вертикаль, де раніше місця для студентів не було, звісно, трапляються і непорозуміння з боку деяких викладачів, що не можуть змиритися з такими нововведеннями. Мовляв, студент повинен бути на своєму місці і не заперечувати тому що йде з гори.
Паралельно для більшої ефективності в загальноуніверситетській студраді ми зменшили кількість членів, провели перевибори, взяли тільки тих, хто справді зацікавлений у співпраці зі студентським самоврядуванням, а не тих, кого відфутболили від факультету, так би мовити, йди послухай, що там скажуть.
– З якими проблемами найчастіше звертаються студенти?
– Проблем багато і вони різнопланові. В першу чергу це права студентів, їх відстоювання. В когось складні відносини з викладачами, в когось вимагають хабар. У багатьох проблема з гуртожитком. Особливо зараз актуальна тема цілодобового доступу до гуртожитків. Доволі важко ця практика втілюється в життя. Загалом коло питань різноманітне. Ось зовсім нещодавно одна студентка цікавилася чи є у нас в університеті обсерваторія. Якщо студент хоче щось дізнатися, щось його цікавить, чи то в законодавчому плані, чи просто щось з життя університету хоче знати, йому є куди звернутися і отримати відповідь на своє запитання.
– Думаю, тобі відомі такі приклади, коли студентські лідери у подальшому йшли у політику, присвячували себе громадській роботі? Ти про таке не думаєш?
– Звісно, як вже наголошувала, громадський досвід допомагає в житті, навіть коли ти не голова студактиву. Мене чесно більше приваблює школа, викладання. Краще робити зміни локально, але робити їх. Чим вилізти наверх і не робити абсолютно нічого. Тим більше не треба поєднувати студентську активність з політичною, бо там все набагато жорсткіше і складніше. З іншої сторони було б круто, щоб такі ініціативні та ідейні люди з якими я працюю, маю на увазі всю Україну, потрапили в органи влади. Тоді б я була спокійна за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей, за майбутнє своєї країни. Хоча на останніх виборах до місцевих рад були пропозиції від однієї з політичних сил балотуватися, але я не бачу в цьому сенсу.
– Що вже вдалося зробити студраді за час твого головування?
– Для мене насправді це питання є абстрактним, бо деякі речі залишаються в середині і на поверхню вони не завжди потрапляють. Тут навіть грає роль не особистий фактор, а фактор змін, які намагаються провадити у сфері вищої освіти. В загальному я вже наголошувала на тому, що зробили і що хочемо. Можна додати творчий проект «Фотосушка», що покликаний урізноманітнити сірі студентські будні. Підтримуємо традиційні заходи – Містер, Міс, КВН.
Активно проводимо перевибори студрад на факультетах. Отримали кошторис. Наразі працюємо над колективним договором. Це для того, щоб всі права студентської ради, а значить і всіх студентів університету, були офіційно закріплені і підписані ректором. Той самий болючий цілодобовий доступ до гуртожитків. Звісно він недопрацьований, трапляються конфліктні ситуації, порушення студентських прав, але вже рідше. Було таке, що мені писали студенти о другій ночі і просили прислати відповідні документи. Ще одна ініціатива, що також підкріплена законодавчо – право студента обирати 25 % предметів. Вже збираємо по факультетах побажання, дані з кафедр, обдумуємо спосіб вибору таких предметів.
Активно проводимо перевибори студрад на факультетах. Отримали кошторис. Наразі працюємо над колективним договором. Це для того, щоб всі права студентської ради, а значить і всіх студентів університету, були офіційно закріплені і підписані ректором. Той самий болючий цілодобовий доступ до гуртожитків. Звісно він недопрацьований, трапляються конфліктні ситуації, порушення студентських прав, але вже рідше. Було таке, що мені писали студенти о другій ночі і просили прислати відповідні документи. Ще одна ініціатива, що також підкріплена законодавчо – право студента обирати 25 % предметів. Вже збираємо по факультетах побажання, дані з кафедр, обдумуємо спосіб вибору таких предметів.
– Олександро, ти говориш у студради з’явився офіційний кошторис? Які джерела його поповнення?
– Так, звісно з’явився. Це передбачено уже згадуваним законом «Про вищу освіту», згідно з яким студентська рада отримує 0,5 % з університетського спецфонду. На практиці ці кошти складно використовувати, бо доступу в прямому сенсі слова до них ми не маємо. Всі витрати студради повинні проводитися через банківський рахунок. Ніякої готівки – все повинно бути офіційно через банк з чеками, квитанціями, звітами і т. д. Разом з тим це не надто зручно на практиці, навіть придбання елементарної канцелярії перетворюється в невеличку проблему.
– А чи важко зараз залучати студентство до діяльності?
– Чесно, доволі важко і це проблема не нова! Більшість студентів байдужі, невмотивовані щось робити на благо факультетів, університету. Багато бояться про себе заявити. Студенти бояться проявляти активність. Часто навіть доводиться переконувати студентів, що закон на їх боці, можливості перед ними обширні. Але рівень зневіри у власних силах серед студентства високий. Боротьба з корупцією тому яскравий приклад, коли студенти бояться звертатися до нас, бо впевнені, що буде помста з боку викладачів. Інша негативна тенденція – пасивність. Найчастіше студенти прикриваються парами і кількістю семінарів. Але в студраді теж студенти, які теж мають пари, домашні завдання, особисте життя і тому подібне.
Надзвичайно приємно, коли люди за велінням серця йдуть у студраду, самі хочуть допомагати і покращувати свій виш. Тому наразі у нас сформувався офіційний та неофіційний склад студентського органу. Офіційно членами є 17 чоловік. Та незважаючи на це ми завжди радо приймаємо усіх бажаючих. Адже різниці між офіційним чи неофіційним складом нема. Хіба що на офіційних членів покладена більша відповідальність. Зокрема зовсім нещодавно до нас долучилися голова антикорупційного бюро Сергій Боженко, студент історико-юридичного факультету, Іра Василенко, студентка факультету іноземних мов, що допомагає нам з розробкою сайту студради, з макетуванням афіш і т. д. Так само Ярослав Зінченко, наш постійний фотокор, який на сьогодні не є членом студради, але весь час з нами. Студрада на сьогодні не закрите ложе, вона відкрита для студентів. Ми з радістю залучаємо нові обличчя та ідеї. Навіть створили групу в соціальній мережі для найбільш скромних «Підслухано. НДУ», де можна висловлювати побажання та пропозиції анонімно. Мій номер є у багатьох студентів, дехто навіть жартома називає його гарячою лінією. Тому звертайтеся і не соромтеся своїх прав. Ви гідні того, аби вони виконувались.
– Звісно волонтерство, суспільна робота, патріотизм стосовно власного вишу – це все дуже добре. Але, які є мотивації і заохочення для активного студентства?
– В тому і полягає вся специфіка студентського самоврядування, що воно відбувається на громадських засадах. Адже університет це наш другий дім, а за дотримання домівки в порядку нам же ніхто не платить. Ми тут вчимося і зобов’язані допомагати своєму навчальному закладу. Все ж є символічні подяки і привітання до державних свят, можливо більше лояльності з боку викладачів, чимало є конкурсів та стипендіальних програм, що винагороджують громадську роботу саме студентів. У Ніжині приміром це стипендія міського голови. Студрада ж не бюджетний проект, це не місце заробітків, це добра воля, що не вимірюється грошима.
– Олександро, і наостанок, як вважаєш, можуть зараз студенти впливати на політичні рішення методами протесту?
– Я чесно не прибічниця протестного руху і радикальних методів. Коли подібне чую, завжди приводжу приклад Національного педуніверситету імені М. Драгоманова. Тамтешні студенти тривалий час борються за чесність та прозорість у своєму виші. Вони висловили недовіру ректору, виступають на центральних каналах, збирають підписи, подають петиції. Навіть розроблюють законопроекти. Приміром, стосовно заборони керівництва профкомами людям, що не мають студентського статусу. Наразі він знаходиться в Міністерстві. Ось і висловлення мирного протесту, що обов’язково має вилитися у політичне рішення.
Дякую за змістовні відповіді. Натхнення, сил і тільки активного студентства.
Спілкувався Михайло Ломоносов