Історичний Т-70 ще на п’єдесталі

16 Травня 2016

4788

Легкий радянський танк Т-70, попри численні чутки, залишається стояти в центрі Ніжина. Історики кажуть, що це один із танків, які визволяли місто. Під бойовою машиною похований легендарний командир 215-го танкового полку 26-ї радянської механізованої бригади 7-го гвардійського корпусу майор Ізраїль Хайтович.

Поруч – ще одне поховання, героя Радянського Союзу Сергія Мохового. За словами місцевих експертів, керівництво Ніжинського агротехнічного інституту зверталося до родини Хайтовича з пропозицією перенести його прах на Троїцьке кладовище. Туди ж планували перенести і Т-70. Одначе родичі загиблого майора категорично відмовили науковцям.

Між тим, в кулуарах Ніжинської міської ради ходять чутки про те, що танк хочуть купити німці. За бойову машину легендарного командира вони начебто пропонують 7 мільйонів євро. Виявляться, у такому прекрасному стані подібних танків в Україні лише 4 одиниці.

Танк псує фасад агротехнічному інституту

Питання ексгумації та перенесення тіла Ізраїля Хайтовича з центру Ніжина на місцеве кладовище першими підняли науковці Ніжинського агротехнічного інституту.

«Керівництво навчального закладу планувало реконструкцію корпусу, і вони хотіли, аби фасад будівлі мав сучасний вигляд. Танк їм, звісно, заважав, – пояснює завідуюча історичним відділом Ніжинського краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Наталія Дмитренко. – Керівництво навчального закладу звернулося до сина Хайтовича, Фелікса Ізраїловича, з пропозицією перепоховати батька на Троїцькому кладовищі з усіма воїнськими почестями. На кладовищі, до речі, є комплекс могил, в яких поховані оборонці Ніжина. Туди ж керівництво інституту пропонувало перенести і танк. Але його син відмовив науковцям у категоричній формі, жодним чином не мотивуючи відмови».

Наталія Дмитренко показує історичну табличку

Наталія Дмитренко підтримує постійний зв’язок із родиною Хайтовичів. Особливо тісно науковець спілкується з племінницею Ізраїля Лейбовича Поліною Будницькою.

«Поліна Іллівна нині проживає на півночі Ізраїлю в місті Кир’ят Шмона, – каже працівниця Ніжинського краєзнавчого музею. – Поліна Будницька вже давно на пенсії, але свого часу вона викладала математику в одній із чернігівських шкіл. Племінниця не забуває про свого легендарного дядька і постійно публікує матеріали про нього в російськомовній пресі Ізраїлю».

За словами Наталії Дмитренко, родичі Хайтовича дуже занепокоєні ймовірністю його перепоховання. Окрім племінниці Поліни Будницької, найближчою родичкою Ізраїля Хайтовича є його онука Лілія Жданова, котра нині мешкає в Москві.

Науковець переконує, що навіть за бажання родичів перенести могилу Хайтовича буде нелегко. Якщо вірити розповідям старожилів, то поховання розташовані якраз під проїжджою частиною.

«Старожили стверджують, що бульварної частини як такої тоді не було, а була роз’їжджена ґрунтова дорога, – розповідає завідуюча історичним відділом Ніжинського краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Наталія Дмитренко. – Коли розширювали вулицю Шевченка, то танк просто переставили. Документальних свідчень про це ніхто не знайшов і навряд чи взагалі їх шукав, тому покладатися на спогади старожилів не можна, – переконана науковець. – Якщо питання постане серйозно, потрібно буде проводити археологічні розкопки».

За словами наукової працівниці, аби упередити ймовірну ексгумацію, племінниця Хайтовича Поліна Будницька звернулася до своїх колишніх учнів, деякі з яких перебувають нині на впливових посадах у Києві.

«Місцеву владу попередили, що переносити могилу неприпустимо», – констатує Наталія Дмитренко.

Вона також додала, що у музею забрали функцію охоронних зобов’язань і передали її управлінню культури.

У самому управлінні про ексгумацію і тим паче перенесення танка вперше чують.

Один із чотирьох на всю країну

«З такими пропозиціями до нас поки що ніхто не звертався, – дивується спеціаліст управління культури і захисту культурної спадщини Ніжинської міської ради Олександра Силкіна. – Офіційно перед демонтажем пам’ятника має відбутися певна процедура. Але нині жодних офіційних кроків чи хоча б натяків на демонтаж не було».

Чиновниця додає, що з цього приводу до них зверталися хіба їхні столичні колеги з Національного військово-історичного музею.

«Вони вийшли на нас із пропозицією у випадку демонтажу танка передати його на баланс їхнього музею, – пояснює Олександра Силкіна. – Такої якості збереження Т-70 залишилося лише 4 на всій території України».

Про бесіди в кулуарах Ніжинської міської ради і начебто готовність дюссельдорфських німців придбати Т-70 за 7 мільйонів євро чиновниця вперше чує. Та навіть якби ці чутки виявилися правдою, то переконана, що по-тихому домовитися не вдасться. Тим часом у мерії про такі пропозиції скромно відмовчуються. Подейкують, що вони надійшли письмово рекомендованим листом. Якщо це насправді так, то довідатися про пропозиції німців буде не складно, адже вся кореспонденція має реєструватися в журналі обліку.

У завідуючої історичним відділом Ніжинського краєзнавчого музею, кандидата історичних наук Наталії Дмитренко на такі пропозиції своя думка: «Продати – діло нехитре, але якщо керівництво міста почне з того, що буде торгувати історією, то це неправильно. Не дай Боже, таке трапиться, то буде скандал міжнародного рівня».

Історичний екскурс

Командир 215-танкового полку 26-ї радянської механізованої бригади 7-го гвардійського корпусу, майор гвардії Ізраїль Хайтович – непересічна постать в історії Ніжина, його прізвище перше серед прізвищ визволителів міста від німців. Незважаючи на приналежність до єврейської національності, його не наділили образливим прізвиськом (не секрет, що більшість у ті часи не надто шанувала євреїв). Всі підлеглі Хайтовича поважали його за твердість, справедливість, рішучість. Командир полку особисто керував більшістю боїв і брав участь в усіх атаках. За його безстрашність та яскраві командирські якості бійці називали його «батею».

Ізраїль Хайтович

Танковий полк Хайтовича безпосередньо брав участь у звільненні Ніжина, а коли 15 вересня 1943 року Ніжин зачистили від німців, командир полку особисто вирушив із доповіддю в штаб корпусу, що розташовувався в селі Черняхівка. По дорозі до штабу санітарна машина, в якій їхав майор Хайтович, потрапила під бомбардування. Як згадує ті події старший лікар полку Аблапохін, Хайтовича важко поранило в живіт, увесь його кишечник вийшов назовні. «Не встиг я зробити останні кроки, щоб надати допомогу, як комполка вийняв пістолет і застрелився – мабуть, сам відчув, що поранений смертельно», – згадує полковий лікар.

Тіло майора Хайтовича перевезли до Ніжина і поховали в центрі міста, на вулиці Шевченка, перед будівлею технікуму механізації, де після звільнення міста розмістили госпіталь. Місцеві старожили розповідають, що поруч із похованням Хайтовича були ще могили, але до цього часу лишилося тільки дві – його та героя Радянського Союзу Сергія Мохового.

Цікавим також є шлях танка. Так, в кінці вересня 1943 року за наказом командування 2-го мехкорпусу офіцер 215 танкового полку Казарян повернувся з берегів Дніпра до Ніжина і встановив танк Т-70 на могилі свого командира.

Але ще цікавішою є історія першої меморіальної таблиці, яку вдячні бійці виготовили на пам’ять про свого командира. У червні 2007 року група столичних пошуковців, досліджуючи місце боїв поблизу так званого Окунинівського плацдарму, цілком випадково натрапила на шматок латуні. Розкопавши його, пошуковці прочитали напис: «1909 г. – 1943 г. 15 сентября. Погиб за освобождение г. Нежин гвардии майор Хаитович И.Л. Командир 215 танк. Полка 26 краснозн. гвард. Севской бригады».

Виявилося, що ця табличка була на першому надгробку на могилі майора, доки не встановили танк як пам’ятник. Нині вона зберігається у фондах Ніжинського краєзнавчого музею.

Віталій Назаренко, тижневик «Чернігівщина» №19 (576)

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями:

Telegram Viber Facebook Instagram Youtube

Теги:

Ізраїль Хайтович, Т-70, Історія, Ніжин, «Чернігівщина», Віталій Назаренко