Колишній бізнесмен лікує всі хвороби... руками

У минулому він – успішний бізнесмен. Нині – той, хто лікує руками. Він живе не по шаблону, а за покликом душі. Тому отримати освіту в 48 років для нього – абсолютно нормальне явище


У минулому він – успішний бізнесмен. Нині – той, хто лікує руками. Він живе не по шаблону, а за покликом душі. Тому отримати освіту в 48 років для нього – абсолютно нормальне явище. На прийом до костоправа з Носівки Євгенія Романченка їдуть навіть із-за кордону. Під його вправними руками побували політики, письменники, відомі люди. Під час лікування Євгеній комбінує мануальну терапію з масажем. Завдяки цьому дехто став на ноги, хтось забув про надокучливі болі в спині, є й такі, що позбулися шлункових, кишкових та інших недугів. Більше того, він допоміг багатьом сімейним парам стати батьками, незважаючи на те, що вони вважалися безплідними.

З масажем ознайомився в шостому класі

Він звичайний сільський хлопець, який з дитинства вів активний спосіб життя. Навчався тоді у Мрині на Носівщині і відвідував спортивну школу.
 
«Коли були морози, тренер нам наказав вирізати поролон і вкласти його в кеди, щоб під час занять не травмувати м’язи, – згадує Євгеній. – Я полінувався... Вдягнув кілька теплих шкарпеток і думав, що найрозумніший. В результаті травмував литкові м’язи. Тренер одразу зреагував. Зробив масаж, намастив маззю. І диво – за кілька хвилин жахливий біль зник. Мене це вразило. Невже, думаю, натиснувши пальцями в потрібних місцях, можна вилікувати людину? Це мене підбурило зацікавитися масажем. Почав багато читати...».

Закінчивши школу, Євгеній вступив до Білоцерківського сільськогосподарського університету на кафедру фізичного виховання. Часто спостерігав, як хлопці отримували травми і допомагав їм полегшити біль. Вже тоді на Женю звернули увагу. Після отримання вищої освіти разом із молодою дружиною поїхав на Житомирщину, де влаштувався на цукровий завод.



«Тоді був такий час, що «харчами не перебирали». Тому будь-яка робота цінувалася. На заводі тягав мішки з цукром – зірвав живіт. Завдяки мануальній терапії добрі люди поставили мені все на місце. Після цього я почав захоплюватися комбінуванням масажу з мануальною терапією. Їздив до людей, які були обізнані в цьому. Навчався, стежив за вправністю їхніх рук. Так і оволодів методикою. При пальпації відчуваєш місцезнаходження внутрішніх органів і при зміщенні вправляєш їх на місце. Але треба добре знати кожен міліметр тіла людини. І працювати обережно, щоб не нашкодити».
Перший шлюб для Євгенія виявився невдалим, тому через кілька років він повернувся на малу батьківщину, де з часом одружився з місцевою дівчиною Наталією.
 
Після аварії поставив дружину на ноги

Невдовзі після заручин у молодого подружжя з’явилася на світ донечка Катя. Для Євгенія це була вже друга дитина. Від першого шлюбу має також доньку. Молодята не могли натішитися подарунком долі. Батько багато працював, аби забезпечити родину всім необхідним. Та сталося непередбачуване – подружжя потрапило в аварію.
 
«Наталя дуже травмувала спину. Окрім сколіозу, у неї було чотири грудні грижі та дві поперекові. Лікарі тоді заборонили будь-які втручання костоправів. Але я не міг дивитися, як вона страждає від болю. Ночами не могла спати. А їй було лишень 25 років. Тоді мені один лікар сказав: якщо сісти на самі медпрепарати, діла не буде. Треба паралельно займатися фізичними вправами. Оскільки Наталя дуже далека від спорту, фізичні навантаження я замінив масажем. Після тривалих занять вона стала на ноги і народила мені ще двох діточок», – усміхається наш герой.



Угорці вишиковувалися в чергу

Навіть під час відпочинку Євгеній не забував про те, що він перш за все лікар. Одного разу на Закарпатті допоміг таксисту, який скаржився на нестерпний біль в спині. Звідси все й почалося.
 
«Однією з моїх пацієнток на Закарпатті була18-річна дівчина з Угорщини на ім’я Вівіан. Вона отримала травму на гірськолижному курорті. У неї був зміщений шийний хребець – атлант. Я тоді вже чув про таку собі атлас-профілактику, але застосовувати її не міг, не маючи достатньо знань і досвіду. Тому порадив їй звернутися до спеціалістів. Коли вони з родиною повернулися до Будапешта, то випадково натрапили на рекламу лікаря Жигмунда, який практикує цю процедуру. Через деякий час знову зустрілися з Вівіан на відпочинку – вона була, як нова копієчка. Я лише зробив їй невеличку корекцію внутрішніх органів».
 
Такий результат змусив Євгенія замислитися, і він попросив угорську дівчину записати його на прийом. Ще з армійських років має інвалідність. Говорити про це не прагне, та зізнається, що «гарячих» точок йому вистачило на все життя.
 
«Я одразу відчув полегшення. Почав у Жигмунда розпитувати про атлас-профілактику. Він усе детально мені розповів, демонструючи на пацієнтах. Ми розговорилися. Коли угорець дізнався, що я також лікую людей, попросив подивитися його дружину, яка мала гінекологічне захворювання».
 


 

За словами мого співбесідника, у всіх жінок після пологів зміщуються внутрішні органи. Як результат – постійний дискомфорт, біль... А дружина лікаря народила п’ятьох дітей.
 
«Після кількох процедур вона забула про свої проблеми, хоча до того збиралася лягати під ніж. Але на все воля Божа. Обійшлися без оперативного втручання. Жигмунд хотів мені віддячити, мовляв, скільки вам заплатити. У відповідь я попросив його оглянути мою дружину. Як зараз пам’ятаю слова: «Ти мой мама лєчиш, я твой мама лєчиш...».
 
Після тривалого спілкування та обміну досвідом між лікарями Жигмунд запросив Євгенія до себе на роботу. Так наш костоправ почав лікувати угорців, які до нього вишиковувалися в черги. Про нього тоді навіть публікація вийшла в столичному журналі.

«Лікувати доводилося різних людей і в Угорщині, і в Україні. Приїздили до мене зі Швейцарії, Великобританії, Польщі... Добре запам’ятався мені боєць без правил Патрік. Це 120 кілограмів м’язів. Коли я ним займався, піт стікав додолу. Також угорський комп’ютерний геній був моїм пацієнтом – у нього були дуже опущені нирки. Після мануальної терапії хлопець казав, що забув взагалі про біль. У нашій країні лікував багатьох зі столиці, Конча-Заспи – самі розумієте, які там люди живуть. Письменник Андрій Міллер зі своєю дружиною неодноразово були у мене на прийомі. Політики – часті гості, але їхні прізвища краще не називатиму, бо вони – народ цікавий, а я як лікар не повинен розголошувати інформацію про своїх пацієнтів».

У 46 – на навчання
 
Пропонували нашому костоправу лишитися в Угорщині, запрошували на роботу і в національну дитячу лікарню «ОХМАТДИТ», та він замість привабливих пропозицій обрав медичний коледж.
 
«Дехто мені тоді казав, навіщо воно тобі треба? Тільки час згаєш. Пропонували «липові» дипломи. Мовляв, ніхто ніколи не дізнається... А я вирішив, що чесним треба бути, насамперед перед самим собою. Тож у 46 років вступив до Ніжинського медичного коледжу на факультет лікувальна справа».
 
Не зупинив Євгенія Івановича ані вік, ні те, що вже давно забув шкільні дисципліни. Займався з репетитором. Ночами читав додаткову літературу. І став одним із кращих абітурієнтів. З біології, наприклад, набрав 181 бал із 200 можливих. Студенти дивувалися.
 
«Я був найстаршим. Дехто називав мене просто дядя Женя. Та що тут говорити: багато викладачів були молодшими за мене. Довелося повністю відійти від бізнесу, від поїздок в Угорщину. Але тепер я дипломований молодший спеціаліст. Місяць тому отримав диплом», – показує новенький документ мій співбесідник.
 
До речі, навчався Євгеній у коледжі разом зі своєю середньою дочкою Катериною. Тепер з усмішкою згадує, як разом відвідували бібліотеки, спортивні зали, бігали у їдальню, а вночі готувалися до іспитів. Нині наш випускник є претендентом на грант від Чернігівської обласної адміністрації.
 
«Якщо я пройду, то це дасть мені право вчитися в місті Познань (Польща). І вже там отримати повну вищу освіту. Що найголовніше – родина підтримує».


 
Більшість хвороб – від хребта!

Багато нинішніх недуг – наслідок тотальної нестачі руху у сучасної людини. Наші системи просто не розраховані на майже цілодобову гру в сидячий пам’ятник – за кермом, в офісі, на дивані…

Євгеній Романченко переконаний, що лікування всіх хвороб неінфекційного походження потрібно починати з хребта.
 
«Перед кожним масажем живота виконую мануальну корекцію хребта, – розповідає костоправ. – Допоки хребет не вправлений, я не спроможний працювати над внутрішніми органами. Нині освоїв процедуру атлас-профілакс і вже сотні разів самостійно вправляв атланти людям. Це дещо неприємна і болісна процедура. Але навіть діти її витримують. У мого найменшого синочка Олександра була травма голови в ранньому віці – тріщина в черепі і велика гематома. Тоді лікарі з області, щоб врятувати мого сина, зробили все можливе.
 
А нещодавно він почав скаржитися на головний біль. Я поклав його на кушетку і, звівши стопи, побачив, що одна нога коротша за іншу – це свідчить про те, що атлант зміщений. Кажу: синочку, треба потерпіти. І хоча йому лише шість років, він мужньо витримав цю процедуру. Тепер, дякувати Богу, про біль у голові ми забули».
 
Коли Євгеній кілька років тому вправляв собі атлант у лікаря Жигмунда, це коштувало 180 доларів. Наш костоправ ціну за свої послуги ніколи не називає. Платять по-різному. Як кажуть, хто скільки може.
 
«Якщо у людини менше грошей або взагалі їх немає – їй що, вмирати? Я насамперед став лікарем для своєї родини. А коли бачиш результат на власних дітях, дружині – хочеться допомагати й іншим, – підсумував наш герой.
 
Перевірено на собі
 
Почувши стільки цікавого і корисного, згодилася перевірити свій хребет і я, бо, як і кожна молода мама, частенько відчуваю біль у спині, шиї, попереку. Спочатку Євгеній Іванович зробив мені масаж, розповівши про мої недуги. На мить здалося, що він справжній рентген. Бо про більшість діагнозів я знала з традиційної медицини. Потім завдяки мануальній терапії поставив на місце все те, що не там стояло... А далі я тільки й чула, як тріщать мої кістки. Оце так, думаю собі, наче хатка на курячих лапках... Та все це – квіточки порівняно з вправлянням атланта. Боляче було – не те слово. Але вже за кілька хвилин я відчула полегшення. На ранок до шиї не можна було доторкнутися, але лікар про це попередив, мовляв, шкіра і м’язи болітимуть деякий час. Минув тиждень... Гелі та мазі я відклала подалі в шухляду. Сподіваюся, вони мені більше не знадобляться...


Cніжана Божок, "Чернігівщина" №32 (589) від 11 серпня 2016