Таланти поруч з нами: ніжинський Чарлі Паркер

Більшість свят, урочистих заходів чи концертів не можуть обійтися без участі Владислава Карпеки - юного саксофоніста, який, незважаючи на свій вік, може здивувати неповторною манерою виконання та грати як справжній професіонал-віртуоз.

Побачивши талановитого хлопця на одному з концертів, вирішила поспілкуватися з ним особисто, дізнатися про нього більше як про особистість. Скажу відверто, від музики юного музиканта отримала справжнє естетичне задоволення.

 

Владиславу - 14 років, навчається в 9-Б класі Ніжинської гімназії №3 та 4 класі Ніжинської дитячої музичної школи. 
 

На саксофоні він грає вже 4 роки, керівник та головний наставник хлопця - Карпенко Віталій Васильович. 

- Спочатку я хотів навчитися грати на гітарі. До того займався 4 роки дзюдо, оскільки мав проблеми з диханням. На саксофон мені порадив піти мій теперішній наставник Віталій Васильович, тим більше, що вільних місць на гітару вже не було. Коли я прийшов, і мій керівник показував мені інструменти, я не знав тоді навіть як виглядає саксофон. Мені сподобався цей інструмент і я, порадившись із татом, вирішив - гратиму тільки на ньому. 

 

- Віталій Васильович - кваліфікований, розуміючий та добрий. Це майстер своєї справи, він ніколи не кричить на учнів. Якщо нам щось не вдається, ми спільно аналізуємо всі складні місця п'єс з учителем, доки не вийде. Він грає на всіх інструментах, які є в оркестрі, завжди робить так, щоб учні досягали найвищих результатів. Можна сказати, що мій вибір залежав ще від Віталія Васильовича.

 

- Тато - творча та креативна особистість, грав на баяні ще з самого дитинства й зараз продовжує цим займатись. Професійно не вчився цьому, є аматором, навчався всьому сам. Має “золоті руки”. Грає ще й на фортепіано, гітарі.
 

В дитинстві і я хотів грати, як він. Але коли вже вступив до музичної школи, захопився іншим. 
 

Мама працює нянею в київській родині, любить подорожувати. 
 

Маю старшу 19-річну сестру, яка закінчила Ніжинську хореографічну школу, також займалася вокалом, грала на  фортепіано. Тож деякою мірою не чути музику було неможливо, захоплення грою на музичних інструментах передалося й мені. 

 

- Зараз я граю джазові композиції, подобається клубна музика, слухаю видатних сучасних саксофоністів.

- У яких конкурсах брав участь?Де перемагав?

- Я не брав участь у ніяких масштабних конкурсах, не виїжджав за кордон, але все іще попереду. 20 травня цього року разом із оркестром "Ніжинські сурми" зайняв 2 місце в Чернігівському обласному конкурсі дитячих духових оркестрів.

 

- Добре. Можна сказати, що не заважають. Але інколи виникають і труднощі.
 

Хочу сказати, що вчителі мене підтримують. Я гарно навчаюсь, бо розумію, що це мені знадобиться в майбутньому.

- Алгебра, українська мова й література, англійська. Хімія раніше не подобалась, але тепер почав її краще розуміти, зараз не маю особливих проблем із цим навчальним предметом.

 

- Спочатку було важко, але я не звик здаватися та опускати руки. 4 уроки - і я навчився (посміхається).

 

- Влітку намагався займатися через кожні 2 дні, навіть частіше. Залежало все від бажання та настрою. Зараз займаюся по 2 години на день.

 

- Ні, не сваряться (посміхається). Зараз займаюсь обладнанням місця для гри на інструменті, сам облаштовую місце в гаражі, де гратиму. Колонки, звісно, перевозив тато, але в основному роблю все сам.

- Немає. Я не вірю в забобони, хоч і ношу натільний хрестик. Вважаю, що людина - творець свого щастя, усе залежить тільки від неї, від її наполегливості та бажання. 

- Раніше хвилювався, зараз - ні. 

 

- Коли виходжу на сцену, а за тобою слідкує не одна пара очей, чекає якогось дива, чогось незвичайного, небуденного, трохи хвилювання є. Але воно мене не сковує, а навпаки - допомагає грати. Хоч я граю на професійному саксофоні Yamaha, але боюсь не за композицію, яку знаю напам'ять, а переживаю за те, як гратиме інструмент. Буває, що доводиться робити все спонтанно, подекуди й імпровізувати.
 

-Хто для тебе є кумиром? Із кого береш приклад?

- Syntheticsax - це клубний саксофоніст. Хоч він живе не в Україні, а в Москві, але грає дуже професійно. Він мене надихає, у деякій мірі - мотивує. Також подобається Candy Dulfer, Dj T'Paul Sax, Dj O'Neill Sax, Dave Koz, із українських саксофоністів - Володимир Лебедєв (учасник телевізійного шоу “Голос країни”), Олександр Сівак. На мою думку, Candy Dulfer дуже працьовита, терпляча та наполеглива, адже досягла неабияких вершин та стала відомою у всьому світі. 

 

- Займаюся спортом, веду активний спосіб життя, підтримую себе в тонусі. Люблю подорожувати, дізнаватися щось нове та постійно чомусь вчитися. 

 

- За кордон не виїжджав, був у Криму, в дитинстві - у Карпатах, але тоді нічого не запам'ятав. Хотів би побувати в Німеччині, Франції, Англії та Іспанії, оглянути найголовніші визначні місця, архітектурні пам'ятки та споруди, відвідати Ейфелеву вежу, з'їздити в Діснейленд, побачити саксофоністів, які там проживають. Впевнений, там є на що подивитись. У Парижі хотів би побачити, як виготовляють саксофони Selmer та інші музичні інструменти. В Амстердамі, якщо б мав таку можливість, зустрівся б з Candy Dulfer.

 

- Професійно граю тільки на саксофоні, на гітарі кілька акордів можу заграти. Хотів би навчитися грі на фортепіано, на барабанах можна було б спробувати. Але на це все потрібен час. Коли приходжу додому з тренувань, катастрофічно не вистачає часу. Відразу сідаю за уроки, намагаюсь усе встигнути. 

 

- Хочу досягти успіху в житті, бути на своєму місці, займатися тим, що приносить задоволення, тим самим, досягнувши майстерності в своїй справі.

 

- Ціную доброту, чесність, щирість та сміливість. Дратує заздрість, жадібність, брехливість та лінь. 

- Чи хочеш пов'язати своє життя з музикою?

- Поки що не можу відповісти на це питання, ще думаю над цим. Якщо шукати себе в музиці, навчатись професійно цьому, то треба вступати до вишу після 9 класу. Звісно, можна спробувати свої сили й після 11 класу, але чи будуть тоді вільні місця - питання. З іншого боку, хотів би стати інженером, вступити до Національного авіаційного університету. 

 

Є бажання також вступити до Київського інституту музики імені Р. Глієра. Але для цього потрібно бути кращим в усьому, конкуренція там величезна. Мій знайомий, який там навчається, розповідав багато про заклад. Треба докладати великих зусиль, постійно працювати над собою, боротися з труднощами. Навчатися там важко, але воно того варте. 

 

- Треба знати всі основи музики: усі гами, етюди, безліч вправ; грати на високому рівні, бути віртуозом, майстром своєї справи, генієм музики. 

- Обов'язково займатися, намагатися підбирати все на слух, відчувати музику, дихати нею. Якщо щось не виходить, не звертати уваги. Треба наполегливо йти до своєї мети, ламати “стіни” та стереотипи, які заважають, не боятися труднощів, шукати свій стиль, вносити в музику щось своє. Головне - терпіння, наполегливість та бажання. 

 

Зізнаюсь чесно, маю ще багато недосконалостей у грі. Є над чим працювати, особливо над постановкою пальців. Їх треба тримати прямо, я ж  - відгинаю. У результаті - часто не встигаю грати. Мені є до чого прагнути, чому вчитись, але я постійно працюю над собою, відточую майстерність, багато тренуюсь.

 

P. S. Сподіваюсь, моя бесіда з Владиславом допомогла нашим читачам відкрити для себе юного саксофоніста та дізнатися про нього більше, адже в Ніжині багато талановитої молоді й обдарованих дітей, про яких мало хто знає та чує. Пишатися ж є чим. 

Карпенко Віталій Васильович - учитель

Юлія Солдатенко