Ніжинський герой бою під Крутами

Дуже цікава подальша доля учасників бою під Крутами. Багато з них вибрали шлях боротьби за українську незалежність і йшли ним до кінця. Серед них і наш земляк Осип Твердовський із Ніжина. Він народився 1 листопада 1891 р. у заможнiй козацькiй родинi в м. Ніжин Чернігівської губернії. 

Освіту здобув у ніжинській гiмназiї. З початком Першої Світової війни був призваний до армії. Закiнчив школу хорунжих. У боях був поранений, нагороджений численними вiдзнаками. Після Лютневої революції примкнув до українського визвольного руху.

Був командиром українiзованого куреня пiд Тарнополем. Влітку 1917 року дезертирував із фронту, повернувшись до Ніжина. Разом із старшим братом організував загін Вільного козацтва в Ніжині, у складі якого брав участь у бою під Крутами. Відійшов з остатками загону до Ніжина.

Після того, як місто було зайняте більшовиками, перейшов на нелегальне становище, займався диверсійною діяльністю. Після приходу німців подався до київської iнструкторської школи, після закiнчення якої був призначений до брацлавського полку м. Тульчин. Пiд час антигетьманського повстання (1918) брав активну участь у війні з більшовицькими підрозділами. За часiв Директорiї УНР був заступником командира бронепотягу «Помста». 

Брав участь у битві за Вапнярку на Вінниччині 26-27 липня 1919 р., яка завершилася перемогою 3-ї Залізної дивізії армії УНР. З бойових епізодів того періоду – бій із білогвардійським бронепотягом, якому було завдано великих пошкоджень. Раненим потрапляє в польський полон, там вступає до 6 стрiлецької дивiзiї армiї УНР, продовжує воювати на бронепотязі. 

Потрапивши на iнтернування до Польщi, відійшов від служби та став працювати в Калiшi. Але незабаром залишає Польщу та переїжджає до Захiдної Європи — спочатку це була Францiя, а згодом — Люксембург. У 1925 році вступає до «Легії українських націоналістів» (ЛУН), а потім — до «Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв» (ОУН). Належав до проводу органiзацiї i, відповідно, користувався великою довiрою у керівника ОУН Євгена Коновальця. Помер після операцiї на мозку в м. Ешi-Альзет 16 квiтня 1930 року у віці 38 років.