3 Квітня 2017
4248
Фото. Відео.
Місяць тому на телеканалі СТБ стартував другий сезон “Україна має талант. Діти”. Здавалося б, за 9 років існування шоу талантів здивувати вже практично нічим
Місяць тому на телеканалі СТБ стартував другий сезон “Україна має талант. Діти”. Здавалося б, за 9 років існування шоу талантів здивувати вже практично нічим
Фото. Відео.
Місяць тому на телеканалі СТБ стартував другий сезон “Україна має талант. Діти”. Здавалося б, за 9 років існування шоу талантів здивувати вже практично нічим
Я була дуже здивована, адже Павлику на той час було лише 3 роки. Проте подумала, що сміється, особливого значення тоді цьому не надала. Після цього завідуюча дитсадка Світлана Миколаївна Гаврилей теж звернула увагу на сина: “Вам обов'язково треба десь “засвітитись”. Що це таке! Павло, як в дитсадку виступає, усім подобається, у захваті всі. Я ввечері дивилась “Маленьких гігантів” на 1+1. Там так хлопчик гарно виступав, але Паша його б переплюнув”. Я послухала, подумала - а чому б і ні. Можна ж спробувати.
Місяць тому на телеканалі СТБ стартував другий сезон “Україна має талант. Діти”. Здавалося б, за 9 років існування шоу талантів здивувати вже практично нічим
Місяць тому на телеканалі СТБ стартував другий сезон “Україна має талант. Діти”. Здавалося б, за 9 років існування шоу талантів здивувати вже практично нічим. Проте, як не дивно, чи не кожного разу знаходяться ті, які вражають, захоплюють та розчулюють, а ти ловиш себе на думці, що такого ще не бачив, і починаєш відчувати гордість за свій народ, державу й талановитих дітей.
Минулого року ніжинці могли помітити на великій сцені виступ свого маленького земляка 5-річного Павла Коваленка (Павла Михайловича), який передав “привіт” своєму дитсадку “Перлинка”, зізнався в коханні відразу двом дівчаткам, поділився місцезнаходженням свого міста. Хлопчик талановито й артистично розповідав вірш, підкоривши глядачів та журі, одночасно смішачи й розчулюючи своєю безпосередністю й щирістю. Проте до “прямих ефірів” ніжинець не потрапив через проблеми зі здоров'ям. Цього року Павло Коваленко знову взяв участь у шоу, отримавши за 2 сезони 6 “так”.
Аби дізнатись про те, як живе юна ніжинська “зірочка”, як хлопчику вдалося потрапити на це шоу, ми поспілкувались із його мамою Оксаною Коваленко, завідуючою дитсадка №17 Світланою Гаврилей, куди раніше ходив тепер уже першокласник Павло, та особисто з юним обдаруванням.
- Як ви виявили талант сина та потрапили на шоу “Україна має талант”?
Валентина Григорівна Буряк, вихователька Павла з дитсадка “Перлинка”, запитала в нас, чому не беремо участь ні в яких конкурсах, та порадила звернути увагу на талановитого сина. Паша маленький ще зовсім був. “Він не такий, як інші діти. Розповідає якось по-особливому, у нього вже є своя методика, якась “родзинка”, стержень”,- говорила вона.
Я була дуже здивована, адже Павлику на той час було лише 3 роки. Проте подумала, що сміється, особливого значення тоді цьому не надала. Після цього завідуюча дитсадка Світлана Миколаївна Гаврилей теж звернула увагу на сина: “Вам обов'язково треба десь “засвітитись”. Що це таке! Павло, як в дитсадку виступає, усім подобається, у захваті всі. Я ввечері дивилась “Маленьких гігантів” на 1+1. Там так хлопчик гарно виступав, але Паша його б переплюнув”. Я послухала, подумала - а чому б і ні. Можна ж спробувати.
Відправила малого в дитсадок, “залізла” в Інтернет, зацікавилась. Бачу, “Маленькі гіганти” вже минули. Якраз стартував кастинг на “Україна має талант. Діти”. Записалися. До мене згодом передзвонили й запитали - чи не можемо під'їхати на знімальний майданчик каналу СТБ. Син розповів їм “Косички у дівчаток”. Вони були в захваті. Сказали, що згодом передзвонять та скажуть, чи пройшли далі. Особливої надії не було, великих планів не робили. Як це все відбуватиметься, я не знала. Проте йшла напролом.
- Скільки учасників на кастингу було цього року? Чи довго він тривав?
Після цього жили, як звичайно, ходили на роботу, малий - у дитсадочок. Згодом нам подзвонили й сказали, що проходимо далі. Попередили, що син виступатиме на великій сцені. Ми дуже зраділи. Аби Паша сильно не переживав, не травмувати дитину (бо дуже вразливий та емоційний. Тим більше, маленький був ще тоді, 5 років), я йому багато не розповідала. Не казала, що журі має голосувати. Тому й думав, що найвищою похвалою буде “Молодець”. Він із радістю погодився поїхати.
Виступив на телекастингу. Журі нам сказало три “так”. Запросили далі. Думала, що на "прямі ефіри" стовідсотково не потрапимо, проте глибоко в душі сподівалася. Коли дізнались, що пройшли, для нас це було шоком. Ми просто хотіли спробувати свої сили. Виявляється, наш хлопчик когось зацікавив серед тисяч інших особливих дітей.
- Скільки учасників на кастингу було цього року? Чи довго він тривав?
Коли ми виступали, чоловік 40-50 точно було. А взагалі, кастинг десь весь тиждень тривав. Тягнулось це все довго. Минулого року він пройшов для нас швидко. Ми були треті чи четверті по списку. Цього ж року - довго й важко (із 8 ранку до 5 вечора). Із Ніжина ми виїжджали о 6 годині ранку. Ще така дорога важка була. Павлик набігався там, втомився. Вийшов на сцену, вже забув, що потрібно розповідати.
Минулого року перед "прямими ефірами" журналісти запитали в нас, чи можна приїхати й познімати, як живемо. Я відмовилась, бо на той час Паша захворів, лежав у лікарні (авт. - діагноз: кокса вальга - деформація кістки, кут шийки стегна більший за звичайного. У дитинстві не помітили дисплазію). Я не хотіла, чесно кажучи, нічого розповідати. Тим більше, щоб знімали. До того ж, у нас операції були складні. Він весь час лежав, піднімав тільки голову, не можна було рухатися, тільки перебувати в лежачому стані. Тому відмовились. Усі почали дзвонити, запитувати, що трапилось. Я попросила, якщо захочуть повідомити щось на шоу, то щоб лише говорили, що за станом здоров'я не зможе далі брати участь.
- Як наважились зробити операційне втручання?
Якраз під час кастингів записалися до професора-ортопеда України, який порадив зробити операцію. До цього обстежувалися в лікарів. Більшість радило робити операційне втручання. Потім і професор підтвердив. Що ж, треба, так треба.
- Чи довго проходило лікування та реабілітація?
Йому в “Охмадиті” зробили дві операції весною. Після цього він три місяці лежав. Першого червня йому вже можна було вставати на ніжки. Потім поїхали на реабілітацію, бо всі м'язи були атрофовані. Восени вже зробили третю операцію, витягли пластину з ніжки. І все. Тоді реабілітація набагато швидше пройшла.
Чесно кажучи, згадувати не хочеться. Але, дякуючи Богу, пережили все. Я пообіцяла Паші, що поїдемо на шоу наступного року. Дуже хотів, засмучувався, що інших діток вже показують по телевізору, а він не виступає. Тому спробували свої сили й в цьому році, показали гарні результати. Як Павлик розповідав “Бувальщину про доброту”, то глядачі й плакали…
- Чим відрізняється минулорічний кастинг і теперішній? Є якісь суттєві відмінності? Чи мали якісь труднощі? Де виступати було легше, а де - важче?
І минулого року було легко, і в цьому. Синові подобається виступати, він “горить” цим, не боїться сцени. Коли цього року забув слово на початку виступу, то в паніку не впав. Забув не тому, що переживав, стояв на великій сцені, а просто забігався, як у дітей буває. Цілий день гуляв, не пам'ятав навіть, чому туди прийшов (сміється).
Цього року там дуже гарно все облаштували, було багато іграшок. Ми, до речі, поїхали тоді в санаторій, в Одесу. Потім - на кастинг. Звідти - знову в Одесу. Така біганина була...
- Чому такий помітний контраст? Минулого року розповідали веселі вірші, цього ж разу - щось глибоке, більш серйозне, часом, смутне, життєве. Павло сам так захотів?
Подорослішав, напевно.
- Звідки в Павла такі здібності? Від кого успадкував цей талант?
Якщо чоловік “на своїй хвилі”, то може придумати свої вірші, але нікому їх не показує. Соромиться. Колись читав один вірш мені. Ми взагалі весела родина, любимо пожартувати, на місці не сидимо. Я скажу щось, а чоловік може на свій лад перекрутити - віршем цілим заговорити. Можливо, у Паші талант цей від свого тата.
Дід Павла по татовій лінії постійно читає. Брат моєї мами гарно розповідає вірші, знає напам'ять весь “Кобзар” (хоча йому близько 80 років). До сих пір пам'ятає, причому завжди розповідає емоційно, з інтонацією. У моєї мами гарна пам'ять була, пам'ятала всі вірші Тараса Шевченка, які вчила ще в школі. Мені постійно їх розповідала.
Коли син був маленьким, я читала йому казки, але вони йому не подобались. Любив, коли вірші розповідала. Робила це з певною інтонацією, змінювала вираз обличчя, Павлик відразу замовкав та зацікавлено позирав на мене. Повертатися ще не вмів, а спостерігав, посміхався. Коли малого на балконі заколисувала, читала маленькі віршики з “Абетки”, він засинав. Знайомі сміялися. Коли почав розмовляти, усі їх розповідав уже напам’ять.
Часто дослівно переповідає якісь мультфільми. Йому головне нагадати. Слово якесь одне сказати, і він може весь мультик розповісти, причому, із такою інтонацією, якою чув у мультфільмах.
- Яким чином розвиваєте талант? Де активно задіяні?
Ходимо в Школу мистецтв на акторську майстерність і театральне мистецтво, записались і до Клубу “АртМодельСтудія”.
- Чи має ваш син іще якісь таланти, здібності до чогось?
Любить грати в шахи. Нарешті записались на гурток до ЗОШ №15. Давно просив. Перший раз там, а правила всі знає. Десь в Інтернеті подивився, запитав у хлопчика якогось, тероризував цим раніше весь санаторій. Знає, як зробити хід, але не як вигравати. У нас і тато любить у шахи грати (у дитинстві багато грав).
- Павло Михайловичу, чи сподобалось тобі на “Україна має талант”?
Так (не роздумуючи відповідає).
- А що найбільше сподобалось?
Виступати. Коли я виступив, не хотілось іти звідти. Хотів на приставці пограти.
Оксана Коваленко:
Там ігрова приставка така гарна. Великий плазмовий телевізор висить. Сенсорний. Можна було, не натискаючи на екран, зробити певні рухи біля нього та грати. Я такого навіть не бачила.
Павло:
У гонки грав...
- А хто з журі найбільше сподобався?
Дзідзьо (усміхається).
- На яких мультгероїв вони схожі?
Дзідзьо - на індіанця, Ігор Кондратюк - на професора, а Слава - на жінку.
- А особисто Вам, хто з журі імпонує (запитую в Оксани Коваленко)?
Вони всі по-своєму хороші. Дзідзьо смішний такий, безпосередній. Слава - досвідчена, добра, гарна. Кондратюк - розумний, інтелігентний. Усі доповнюють один одного.
- Чи знайшов там друзів?
Павло:
Ні. Цього разу запросили туди Машу, мою дружину.
- Минулого року ти розповідав, що тобі подобається Маша Малишева й Маша Василенко…
Я переплутав (серйозно, а потім сором'язливо відповідає).
- Чи подобається тобі хтось зараз? Кого хочеш взяти за дружину?
Машу Василенко.
- Що для тебе кохання?
Мама й тато.
- Які вірші найбільше любиш розповідати?
“Плачет киска в коридоре” (починає відразу розповідати).
- Хто тобі допомагає їх вчити?
Із мамою вчимо.
Оксана Коваленко:
Я з малим більше сиджу, повністю займаюсь ним. А тато наш гроші заробляє (посміхається). Раніше і я працювала, але коли син захворів, потрібно було дивитись за ним. Тому й кинула роботу.
- Коли вийшов на сцену, хвилювався? На тебе ж стільки людей дивилось…
Нітрохи. Коли виросту, працюватиму артистом.
- Чим ти любиш займатися?
Малювати мультики (показує зошит із різноманітними малюнками. Таких, справді, багато. Списаний майже весь зошит). Зараз я малюю місто, а перед цим - літаків.
- Про що найбільше мрієш?
Щоб моя мама й тато були здорові, щоб у мене був гелікоптер. Коли виросту, літатиму на ньому по всій Україні та планеті. Матиму космічний корабель і ракету.
- Куди б хотів витратити свій виграш?
Я б купив собі будинок, двір та гелікоптер.
- За участь у шоу вам давали якісь подарунки, заохочувальні призи (запитую в мами)?
Не давали. Пригощали цукерками, солодощами.
Павло:
Ні, у нас є приз - диск Дзідзьо (показує диск та різноманітні дипломи й відзнаки за участь у конкурсах; авт. - диск Дзідзьо подарував минулого року, коли хлопчик виступив на сцені). Мамо, давай послухаємо (просить).
- Які етапи конкурсу вже пройшли?
Пройшли кастинг, ввійшовши в 200 найкращих. Тепер побачимо, чи ввійдемо в 20-тку.
- Поза межами шоу з кимось із журі спілкувались?
Ні. Ми були в одному залі, а вони в іншому. Ми переходили з одного в інший постійно.
- Не страшно було їхати?
Йому, напевно, ні. Ми більше боялися, ніж він.
- Чи не хочете й наступного року випробувати свої сили, взявши участь іще в якихось шоу?
Хочемо (посміхається). На мою думку, якщо дитина чимось цікавиться, потрібно заохочувати це бажання. Поки є інтерес, треба підтримувати. А якщо його нема - навіщо це все робити. Ми налаштовані йти вперед.
- Як оцінюєте свої шанси, адже цього року виступає багато дітей з подібними талантами?
Цього року багато дітей, які самі склали вірші. Рівень, на мою думку, вищий, ніж минулого року. Тоді таких учасників не було. Таких, як Павлик, було багато. Обрали його тоді чому? Мабуть, що краще, на їхній погляд, виступав. Цього року навіть не знаю, чи пройдемо далі. Де дитина сама написала, а де просто розповіла… Рівень уже вищий. На мою думку, вони таких дітей оберуть.
- Чи змінилось ваше життя після шоу? Пізнають на вулиці?
Ви знаєте, минулого року, як були на реабілітації в Центрі “Відродження”, після виступу сина директор закладу підійшов до нас і каже: “Ви так гарно виступали.. Десь брали участь? Обличчя таке знайоме...” Був просто в захваті.
А на вулиці… сусіди наші пізнають (усміхається). Минулого року після виступу дзвонила тітка моя з Чернігова: “Це вас показували? Це ж ви?” Так, ми, кажу. “А ми дивимося, Паша…” Здивуванню її не було меж. Дехто пізнає. Усі в захваті просто - і співробітники, і знайомі. Хвалять. Діти в школі підходили: “Пашо, ми ж тебе бачили…” У нього гордощів та зазнайства ніяких при цьому нема.
- Який Павло в повсякденному житті?
Звичайний. Дуже енергійний, жвавий, на місці ніколи не сидить, спритний. Завжди всім цікавиться. Ми на дачу поїхали до діда в село, так старого закинув різноманітними питаннями, як кулемет просто.
- Поради молодим батькам: як виховати талановиту дитину?
У матері я була третьою дитиною, вона мене народила в 38. У неї були закорінені погляди ще радянських часів: “Ти ж дівчинка. Вона має бути сором'язливою, першою ініціативу не проявляє”. Ми ж родина більш сучасних поглядів на життя. Слово “соромитись” повинно бути викреслене.
Потрібно весь час займатись дитиною, читати постійно їй казки, вірші. Не давити на неї, давати певну свободу вибору. До 3 років необхідно малим усе розповідати.
Бабусі-сусідки з мене навіть сміялися. Я виводжу дитину на вулицю (він був зовсім малесенький, до 3 рочків), син мені показує пальцем на якийсь предмет. Я йому розповідаю - це дерево, вишня. А він мені все-одно пальчиком показує. Ми підходимо до цього дерева, кажу: “Павлику, доторкнись до нього. Це кора дерева, бачиш?” І він торкається до нього. Тобто з дитиною треба постійно займатись, турбуватись про її розвиток, любити.
Про Павла Коваленка розповіла й завідуюча дитсадка №17 “Перлинка” Світлана Гаврилей:
Павлик прийшов до нас у дитсадочок ще зовсім маленьким. Із перших днів він був дуже емоційним, артистичним, надзвичайно яскравим хлопчиком. Павло відрізнявся від інших дітей тим, що помічав усі інтонації до найменших дрібниць. Відразу було помітно, що це майбутній артист.
Поїхав він на цей конкурс, гарно виступив. Сказали йому три “так”. Минулого року, на мій погляд, він виступив краще. Цього року він уже подорослішав, ймовірно, певний відбиток на нього склало лікування та тяготи від перенесеного. Буряк Валентина Григорівна з ним займалася так, як його відчуває. А тут уже за нього, видно, взявся професіонал, уже щось завчене. Дорослішає він. Хлопчик дуже талановитий, із нього будуть люди.
Павло - справжній, такий, який є. Щирий, безпосередній. У нього очі такі виразливі були з самого дитинства: великі, як блюдця, карі, такі допитливі...Біда, яка з ним трапилась, була горем для усього дитсадочка. Мама в нього - просто янгол, вона всю душу в нього вкладає, відчуває його, не жаліє сил та енергії, повністю віддається Павлику. Це мама з великої літери. Взагалі, вся родина дуже гарна. У нього й реабілітація пройшла швидше, ніж треба.
Паша в нас виступав на кожних сценках. Дитсадок у нас театральний, ми робимо багато інсценівок, вистав. Усі види діяльності в нас проходять через театр. Із двох рочків діти вже в нас актори. Павлик - справжній артист. Якщо в нього з віком це все не втратиться й не розгубиться, ми дійсно ним пишатимемося.
На ньому, на мою думку, склався час, люди й обставини. Усі діти талановиті, а з 2 до 6 років, особливо. Вони щирі, безпосередні, справжні, не хитрують та не прикидаються. Дітей таких багато, просто треба вчасно їхній талант помітити та працювати в цьому напрямку.
P.S. Як складеться подальша доля хлопчика в шоу “Україна має талант. Діти”, побачимо згодом. Побажаємо йому успіхів, нових звершень та досягнень у житті та вболіватимемо за нього.
Юлія Солдатенко
Фото mynizhyn.com та з власного архіву родини Коваленко, надані редакції особисто (включаючи відео)
Юлія Солдатенко
Фото mynizhyn.com та з власного архіву родини Коваленко, надані редакції особисто (включаючи відео)